Браво, пані професорко, браво і так далі!
Правда, вельмишановна пані тут не оригінальна, адже таке саме відкриття раніше за неї зробили згадувані амазонки: не буде чоловіків (якщо вони, амазонки дурні, їх переб’ють чи повиганяють, яко бджоли трутнів), то хто ж тоді з ними... гм-гм... буде продовжувати рід людський? Та ще з ніжністю і з отією, як її, любов’ю. Адже ж тоді на планеті Земля залишиться сам лише матріархат, а що він, хоч і язикатий та войовничий, утне без бравого патріархату? Та врешті й самого матріархату не буде без патріархату нашого. А подумавши так (ті, що в спідницях, теж іноді здатні тверезо думати), жіноцтво прийняло єдино правильне рішення: чоловіки — на відміну від трутнів — все-таки потрібні. І не тільки для продовження роду, бо, як одна амазоночка зізналася: мені, каже, подобається не так продовження роду, як сам процес його...
Усвідомивши це, яка-небудь амазонка, дивись, і закричить своєму законному:
— Де ти ходиш-колобродиш, аполоне мій бельведерський?!. Скільки тебе чекати? Ану давай...
— Що — давати?
— Він ще й питає що? — аж руками сплесне розкішна (а вони всі до біса розкішні!) представниця матріархату. — Хто рід людський буде продовжувати? Га? Я сама, чи що? Красненько дякую. Мені ерзац-утіха не потрібна. Та й тебе я нащо тримаю? Гляди тільки, не здумай сачкувати під час цього відповідального процесу. Старайся, щоб аж-аж! І не спіши, до ранку часу пребагацько... У футболі он що головне? Правильно, не голи, а сама... гра.
— Та я... — радо чоловік (бо ж діватися все одно нікуди). — Так би зразу й сказала, а то... Де ти колобродив? За мною не стане. Щоб рід людський не мекнув з планети Земля, зараз і візьмуся його продовжувати.
І — візьметься. Як уже не раз брався. Такий він, чоловік. Себто такі ми, чоловіки-чоловіченьки, законні і незаконні. Кращі представники гіршої половини роду людського. Мужчини. Хлопці-молодці. Парубки і братани. Дядьки і вуйки. Газди і свояки. Свати і швагери. Тесті і шуряки. Хомо сапієнси у штанях. Вічно юні орли. Не дамо роду людському щезнути. Продовжимо його — охоче і радо. Особливо з нашим славним, і розпрекрасним, і чарівним жіноцтвом. Та й сама... гм-гм... робота, що тут казати, вельми приємна. З усіх робіт найкраща. А тому нам і хромосома клята не завадить, хоч вона й зменшується. Тож будемо й далі виконувати свою історичну місію, під час якої справді важливі не голи, а сама гра. Сам процес. Разом із коханими, звичайно. Не діждуться якісь там хромосоми, щоб ми пощезали. Не на тих напали!..
ПРО ЦІЛУВАННЯ ЯК ФАКТОР ЛІКУВАННЯ
В чаду солодких мрій
Припав до уст і млів,
Той поцілунковий напій
Мене труїв, труїв...
Ні, шановне товариство, добродії і добродійки, товариші й товаришочки вкупі з пані і панове, не про такий шкідливий (або й просто небезпечний для здоров’я) поцілунок (себто поцілунковий напій, як у поета М. Вороного) ми будемо вести мову. Не про те цілування, що труїть (цур йому пек! Тим більше є кому нас і без поцілунків труїти — згадаймо хоча б екологію), а про те, що...
Правильно, про цілюще. Про оте, що є бальзамом для душі й тіла, а загалом і для здоров’я. Про цілування-милування, що не вкорочує наші дні, а, навпаки, ще нам додає. Не кажучи вже про... гм-гм… дещо інше, не менш (якщо не більш) приємне.
Отож про цілування як фактор лікування.
Досі що ми знали? Про цілування. Ну хіба що це — дотик губами до кого, чого-небудь, як вияв любові, ласки і т. ін. Загалом спостереження точне, але не повне. Бо поцілунок, виявляється, може бути (і буває) зцілюючим, ба навіть корисним для здоров’я. Адже поцілуйки — це факт! — довше живуть. І як живуть. Позаздрити їм тільки можна! До всього ж отой дотик губами, виявляється, цілком може замінити аптеку з її вічно гіркими (не кажучи вже що недешевими) ліками.
Ось що автору вдалося дізнатися (цитується дослівно, хоч і вибірково) з фахових порад спеціаліста з цього питання.
Косметологія:
"Жагучий поцілунок викликає напругу більше 30 м’язів обличчя. Шкіра завдяки цьому розгладжується, стає більш пружною і краще забезпечується кров’ю (Та хіба тільки шкіра і хіба тільки на обличчі. — В. Ч.). Може, краще цілуватися, ніж накладати на обличчя усілякі маски і креми? Воно і приємніше буде!" Воістину! Тільки прохання звернути увагу на якість поцілунку, який має бути небезпремінно жагучим. Нежагучий ніщо не розгладить, і ніщо від нього пружним не стане і кров’ю не наллється! Особливо від банального цмокання, аби, як кажуть, позбутися черги. Дієтологія:
"При кожному тривалому поцілунку ми витрачаємо не менше 12 калорій. Але навіть і при більш скромній витраті енергії можна, виявляється, схуднути. Як підрахували вчені, 3 поцілунки на день (кожний по 20 секунд) дозволять вам за рік позбутися цілого кілограма зайвої ваги!" Щоправда, під час цього акту не варто втрачати обережність, бо дехто, допавшись, як спраглий до води, може доцілуватися... гм-гм... до дистрофії. Цілування, якщо його не нормувати і суворо не дозувати, може декого довести до стану якоїсь там тички-кілка.
Цілування як фактор знеболювання:
"Знеболюючим ефектом поцілунок зобов’язаний гормону ендорфіну. Чим більш жагучим є поцілунок, тим більше ендорфіну виробляється організмом (Воно й зрозуміло: простим, нежагучим поцілунком нічого не виробиш!) За один поцілунок в організм викидається заспокійлива доза гормонів, що перевищує мінімальну дозу морфію... Тож забудьте про анальгетики і цілуйтеся!"
В антистресовій терапії:
Виявляється, "поцілунок перешкоджає утворенню стресових гормонів". А це ж "вони збільшують кров’яний тиск, підвищують рівень холестерину, порушують баланс інсуліну і сприяють безсонню". Зважте. Крім того, поцілунок може дуже "ефективно заспокоювати нервову систему. Саме тому люди, які часто цілуються, частіше бувають оптимістами".
Варто також пам’ятати, що "поцілунок викликає значне прискорення пульсу (до 110—120 ударів на хвилину у чоловіків і до 180 у жінок!). А це призводить до поліпшення кровообігу. Клітини при цьому одержують додаткову кількість кисню, а життєвий тонус підвищується. Під час поцілунку уповільнюється процес виділення деяких украй шкідливих сполук, що дуже позитивно позначається на всій роботі організму..." До всього ж поцілунок "сприяє уповільненню атеросклеротичних процесів, запобігає вегетосудинній дистонії і порушенню кровообігу. Затримка подиху при поцілунку може дуже благотворно впливати на організм — подібно техніці оздоровчого дихання йогів".