Як би не − хоч би як, який би не − хоч би який
Часто помиляються в тих випадках, коли будують українську фразу за зразком російських висловів как ни ("А вы, друзья, как ни садитесь, все ж в музыканты не годитесь"), какой бы ни ("Какой бы ни был результат, а работать нужно") й кажуть та пишуть: "Без освіти нічого не осягнеш, як би не хотів того"; "Не тонкощі сюжетоскладання, якими б не були вони винахідливими, цікавлять нас". Таке калькування російських, висловів інколи навіть не дозволяє гаразд зрозуміти фразу, наприклад, перше речення, сказане вголос, можна зрозуміти й так: "Без освіти нічого не осягнеш, якщо того не хотів". Щоб такої плутанини не було, треба висловлюватись правильно по–українському: "Без освіти нічого не осягнеш, хоч би як того хотів"; "Не тонкощі сюжетоскладання, хоч би які винахідливі вони були, цікавлять нас". Так усталилося в нашій класиці й живому народному мовленні, отож нема чого від цього відступатись: "Не до пари голубоньці горобець, хоч який він прехороший молодець" (Л. Глібов).
Так само російському вислову что бы ни відповідає і український хоч би що ("Хоч би що він думав, хоч би що робив, а якась потаємна думка точить його серце, мов хробак…" − М. Чабанівський); так само й російським висловам кто бы ни, где бы ни відповідають українські хоч хто, хоч де ("Хоч хто казатиме, − не слухайсь"; "Хоч де будеш, то я тебе знайду". − Словник Б. Грінченка).
ЧАСТКИ
Ж, же, а, бо, но
Частка ж (або, якщо попереднє слово кінчається на приголосну, же) в одних випадках відповідає російській частці же як ось, приміром, у приказці: "За моє жито мене ж і бито", в інших – ні. Скажім, у фразі "Та ти ж сам бачив" частка ж більше відповідає російському слову ведь: "Да ведь ты сам видел". Бувають випадки, коли в українській фразі краще поставити сполучник а, хоч у відповідній російській фразі стоїть частка же: "Братья работали, я же сидел" – "Брати Працювали, а я сидів".
Частка ж (же) часто надає фразі підсильного пояснювального (або виправдувального) характеру: "Я ж не хотів цього"; "Я ж не думав, що так воно обернеться", – хоч ліпше "Та я не хотів…"; "Та я не думав…".
Інколи російській частці же відповідає українське бо: "Та йди–бо сюди!"; "Та годі–бо тобі!", – або частка но: "Сядь–но та розкажи",
Лише, тільки, лиш, лишень
Дехто з сучасних журналістів і молодих письменників так уподобав слово лише, що забув про близьке тільки і, нехтуючи навіть стилістичні вимоги, раз у раз тулить це лише, як в оцій фразі: "Він помітив їх лише тоді, як вони вибігли на узлісся; лише в одного з них теліпався за спиною автомат".
Істотної різниці між словами тільки й лише (або лиш) нема, але не треба збіднювати мову й користуватись завжди одним словом. Наша класика й народне мовлення не дають переваги якомусь одному, а, в міру потреби, користуються обома словами: "Тільки тоді і полегша, як нишком заплачу" (І. Котляревський); "Хотів говорити і не міг. Лише дивився" (М. Коцюбинський); "Усі дівки прийшли води набирати, лиш моєї милої не пускає мати" (народна пісня).
Близькою за звучанням, а інколи й значенням до слова лише (лиш) є частка лишень: "А покажи лишень, скільки в тебе грошей?" (Г. Квітка–Основ'яненко). Але здебільшого ця частка стоїть із дієсловом у наказовому, способі й відповідає російській частці —ка (смотри‑ка, скажи‑ка): "Стривай лишень! Чи чуєш? Щось плаче за ворітьми" (Т. Шевченко); "Куди вам! Підіть лишень умийтесь!" (М. Номис). Через те, що для першого значення цієї частки є аж три синоніми, краще користуватись нею тільки в другому значенні: "Дай лишень прикурити"; "Скажи лишень, де ти вчора була?".
Не то, не то – чи то, чи…
Часто трапляється помилка навіть у сучасних художніх творах типу: "Не то справді хотів спати, не то тільки вдавав, що хоче". Такого вислову нема в українській мові – його механічно перенесено з російської, де цілком природно звучить фраза: "Не то действительно хотел спать, не то делал вид, что хочется". По–українському відповідником до російського вислову не то – не то буде чи то – чи, наприклад: "Чи то так сонечко сіяло, чи так мені чого було! Мені так любо, любо стало" (Т. Шевченко); "Одна з таких чи то каменюк, чи то маленьких скель стирчала тільки за метр від берега" (Ю. Шовкопляс).
Отже, й у фразі, наведеній на початку, треба було написати: "Чи то справді хотів спати, чи тільки вдавав, що хоче".
Не бійсь – надісь, мабуть, певно
"Не бійсь, уже хильнув десь зранку?" – пише автор оригінального оповідання й думає, що він висловивсь по–українському. Простий український читач, якщо він негаразд знає російську мову, де трапляється частка небось, може й не добрати глузду в вислові не бійсь, бо українською мовою такий вислів означає тільки заперечення з дієсловом у прямому значенні: "Не бійсь, Ольго, нічого, все буде добре!"
Відповідниками до російської частки небось маємо в українській мові частку надісь ("Люди дивуються, що я весела: надісь, горя–біди не знала". – Марко Вовчок), прислівники мабуть ("Скулився як! Мабуть, уже змерз, як той цуцик?" – Із живих уст) і певно ("Уже, певно, візьме її за себе". – Г. Квітка–Основ'яненко).
З цього видно, що й авторові оповідання треба було написати: "Надісь (або мабуть чи певно), уже хильнув десь зранку".
Ні–ні та й… – гляди та й… – коли–не–коли
"Ні–ні та й піде на базар щось продати", – читаємо в одному перекладі з художньої літератури, а інколи такий самий вислів бачимо й в ориґінальній українській сучасній літературі: "Ні–ні та й вип'є чарчину, а тоді – другу, третю… і пустився чоловік берега". У кого є чуття мови – а воно буває й природжене, й вироблене внаслідок самовдосконалення, – той зразу відчує буквалістичність перекладу й неприродність вислову ні–ні в контексті українського твору: його скальковано з російського вислову типу: "Нет–нет да и соврет опять".
Заперечення ні в українській мові може бути повторене тільки для того, щоб передати особливо піднесений емоційний стан людини, наприклад: "Ні, ні, не хочу цього! Не дам згоди на це!" А там, де треба передати російський вислів "нет–нет да и…", є інші українські відповідники: гляди ("То не хотів їхати, а то, гляди, вже й у дорогу зібрався". – З живих уст), коли–не–коли {"Артем на заводі. Коли–не–коли провідає матір". – А. Головко). Повторення дієслова з запереченням може також бути відповідником до наведеного російського вислову: "Не йде, не йде та й прийде стовбичити цілий день" (із живих уст).