Тим‑то в першій помилковій фразі треба було написати: "Радянські кораблі, покидаючи гостинні береги Куби…", – а в другій сказати: "Він покинув її саму…".
Залицятися, упадати, доглядати, ходити
Для українських дієслів залицятися (до когось), упадати (біля когось), доглядати (когось), ходити (коло когось) є російські відповідники ухаживать, смотреть, присматривать. Однак російське дієслово ухаживать може бути відповідником до кожного з наведених українських дієслів, зате не кожне з них відповідає російському ухаживать. Якщо, приміром, цілком природно по–українському звучать фрази: "Ні, ти насамперед скажи, що то за дівчина була, до котрої ти тут залицявся" (І. Франко), – або "Чоловіка стрінула… як ластівка, впадала й покірно лащилася до нього…" (І. Ле), – то ніяк не можна сказати: "Хворий був у тяжкому стані, й тому коло нього треба було ввесь час упадати".
Дієслова залицятись, упадати належать до семантичної групи, об'єднаної поняттям кохання чи симпатії. А коли йдеться про догляд дитини, людини, що опинилася в безпорадному стані, або хворого, там треба вживати дієслів доглядати, ходити: "А Оришка – стара вже, нездужала, – тільки й того, що доглядає дитину…" (Панас Мирний); "Стара циганка взяла Остапа під свою опіку. Вона ходила коло нього, варила йому зілля" (М. Коцюбинський). Забуваючи про ці слова, в українській мові дехто зрідка вдається до російського ухаживать, нашвидку переробивши його на український кшталт: "Мати вже два тижні хворіє, і, крім мене, нема кому за нею вхажувати", – замість правильного "нема кому доглядати її" або "нема кому ходити коло неї".
Збутися й здійснитися, справдитися
Слово збутися в значенні "здійснитися" дедалі більше з'являється на сторінках газет, художньої літератури й публіцистики, знімаючи з ужитку давні українські слова здійснити й справдитись, як це бачимо хоча б у фразі, взятій із газетної статті: "Пророцтво Кобзаря збулося: творчість Котляревського мала дійовий вплив на розвиток нової української літератури".
А тим часом слово збутись відповідає насамперед російським избавиться, освободиться, отделаться: "Біда здибає легко, та трудно її збутись" (М. Номис); "Так вони й липнуть до того, як мухи до меду! Ледве вже ми їх збулися" (Марко Вовчок); "Брянський допомагав Васі збутися легковажних підозр" (О. Гончар).
Наша класична література й фольклор, відповідно до російських сбыться, осуществиться, користувалися словами здійснитися ("Що недавно бачив у мріях, тепер здійснилось". – М. Коцюбинський), справдитися ("Той сон твій справдиться". – Т. Шевченко). Чи варто заради двозначного слова збутися в значенні російських осуществиться, сбыться нехтувати й навіть забувати давні українські слова? Певно, що ні.
Здійснити, справдити, учинити, зробити, накоїти
"П'яні молодики здійснили цей зухвалий злочин"; "Йому соромно за здійснений злочин", – читаємо в газетній замітці й дивуємось, навіщо тут ці врочисті слова здійснити й здійснений, коли оповідається про такі мерзенні вчинки, як злочини? Невже в нашій мові нема інших, підхожих слів? Адже дієслово здійснити або справдити каже про те, що якусь ідею чи думку, довгий час далеку від дійсності, пощастило, нарешті, обернути в дійсність: "Піонери Остерського району на Чернігівщині здійснили похід слідами партизанських загонів Великої Вітчизняної війни" ("Літературна газета"); "Так сказати міг би я, але де сила, щоб оте справдити?" (В. Самійленко).
Навпаки, там, де кажемо про якусь звичайну побутову дію, а тим більше про якесь неподобство, дієслова здійснити, справдити не підходять і треба вдаватись до інших: учинити ("Скільки не відмовлялась Палажка, мусила признатись, який їй бешкет учинили парубки; як їй уразили серце". – Ганна Барвінок; "Хто сміє тут крамолу учиняти і сварами бентежити народ?" – І. Кочерга), зробити ("його захопило непереможне бажання зробити йому шкоду". – М. Коцюбинський), накоїти "А тепер накоїв біди, клопоту, хоч у хату не входь". – К. Гордієнко.)
Розуміється, і в перших фразах треба було написати: "…молодики вчинили цей зухвалий злочин", "йому соромно за вчинений (або зроблений, заподіяний) злочин".
Змарніти й схуднути
Дієслова змарніти й схуднути на перший погляд видаються тотожними, одначе між ними є деяка різниця. Дієслово змарніти, охоплюючи своїм змістом і значення дієслова схуднути, більше вказує на втрату миловидності, зовнішнього гарного вигляду: "Подивися ти на мене – бач, як я змарніла" (Т. Шевченко), – а коли треба сказати, що мають на увазі й схудле лице, то додають – на лиці: "Невістка скаржиться, а на лиці не змарніла" (М. Номис). Дієслово змарніти може мати ще значення "зів'янути, зблякнути", стосуючись не тільки людської зовнішності: "А щоб наша червона китайка, гей, гей, червоніла, а щоб наша козацькая слава, гей, гей, не змарніла" (історична пісня).
Дієслово схуднути означає "спасти з лиця й тіла": "Поки гладкий схудне, то худий здохне" (приказка).
Про те, що між дієсловами змарніти й схуднути є деяка різниця, свідчить фраза такого знавця української мови, як А. Кримський: "Він страшенно змарнів, схуд і зблід".
Знаходитися, знайтися, бути, перебувати, лежати
"Моя квартира знаходиться на другому поверсі"; "Діти цілий день знаходяться в теплому, світлому приміщенні"; "Острів Цейлон знаходиться в Індійському океані", – читаємо в сучасних оповіданнях, і в статтях, і навіть у підручниках, але в усіх цих фразах форми дієслова знаходитися стоять не на своєму місці. Це дієслово має в українській мові далеко вужчий семантичний діапазон, ніж у російській дієслово находиться, де ним користуються, щоб визначити місце перебування або географічне становище. Дієслова знаходитись, знайтись кажуть тоді, коли є потреба щось шукати: "Як ножем пробито, то знайдуться ліки, а як закохання – пропала навіки" (П. Чубинський); "Загубив учора шапку, й тільки сьогодні знайшлась вона на печі" (з живих уст), – або в таких фігуральних висловах, як: "Дитина знайшлася", цебто – народилась.
Коли мовиться про місце перебування когось чи чогось або географічне становище, тоді треба шукати інших українських слів: "Штаб полку містився в школі" (П. Панч); "Доки Шура перебувала на вогневій, жодне погане слово не зривалося ні в кого з уст" (О. Гончар); "Цейлон лежить поблизу Індостану" (Українсько–російський словник АН УРСР).