Донован зблід.
— Покарай мене Сатурн!
— А знаєш, що станеться з променем? Адже очікується буря ураганної сили! Він стрибатиме, як блоха. I коли в цей час біля контрольних приладів буде лише К'юті, промінь неодмінно розфокусується. А тоді вже ніхто не допоможе ні Землі, ні нам!
Не дочекавшись, поки Пауелл висловить свою думку до кінця, Донован люто навалився на двері. Двері відчинилися, і він стрімголов вилетів у коридор, але там йому перепинила шлях сталева рука. Робот незворушно дивився на задиханого, агресивного землянина.
— Пророк наказав вам нікуди не виходити. Прошу!
Він повів рукою, і Донован відступив. У кінці коридора з-за рогу з'явився К'юті. Він дав знак роботам-охоронцям зникнути, а сам зайшов до командирської кімнати, тихо причинивши двері.
Задихаючись від обурення, Донован накинувся на К'юті:
— Це переходить усякі межі! Ти поплатишся за цю комедію.
— Будь ласка, не сердься,— лагідно озвався робот.— У будь-кому разі це повинно було статися. Ти ж сам бачиш, що ваші функції вичерпали себе.
— Перепрошую,— Пауелл ураз випрямився,— що ви маєте на увазі, коли стверджуєте, що наші функції вичерпали себе?
— Поки мене не створили,— відповів К'юті,— ви доглядали за Творцем. Тепер це мій привілей, і єдиний сенс вашого існування зник. Невже це не ясно?
— Не зовсім,— з гіркотою сказав Пауелл.— Що ж, по-твоєму, ми повинні робити?
К'юті відповів не зразу. Він сидів тихо, ні
би про щось думав. Потім одна рука його простяглася і обняла Пауелла за плече. Друга схопила Донована за руку й притягла його ближче до себе.
— Ви обидва мені подобаєтеся. Хоч, звичайно, і нижчі істоти, з обмеженими здібностями, але я й справді відчуваю до вас прихильність. Ви добре послужили Творцеві, і він буде вам вдячний за це. Тепер ваша місія скінчилася, і ви, очевидно, довго не існуватимете. Але поки ви ще існуватимете, вас будуть забезпечувати їжею, одягом, дадуть прихисток. Звичайно, за умови, що ви триматиметесь подалі від пульта управління й машинного відділення.
— Він нас випихає на пенсію, Грегу! — зарепетував Донован.— Роби що-небудь! Це ж ганьба!
— Послухай, К'юті, ми не можемо пристати на це. Господарі тут — ми! Ця станція створена такими самими людьми, як і я — людьми, що живуть на Землі і на інших планетах. Це всього-на-всього станція для передачі енергії, а ти лише... Ну, як ще тобі пояснити!
К'юті поважно похитав головою:
— Це стає схожим на настирливу ідею. Чому ви так відстоюєте абсолютно хибне уявлення про життя? Загальновідомо, що розумові здібності нероботів обмежені. Але тут ще е заковика...
Він знову задумався. Донован люто просичав:
— Якби в тебе була людська фізіономія, я б її так розмалював, що й рідна мати не впізнала б.
Пауелл крутнув вуса й прищулився:
— Послухай, К'юті, якщо, по-твоєму, така планета, як Земля, взагалі не існує, то що ж тоді ти бачиш у телескоп?
— Вибачте, я не зовсім розумію. Землянин посміхнувся:
— От я й упіймав тебе, еге ж? Відтоді, як ми тебе змонтували, ти кілька разів вів спостереження за допомогою телескопа, К'юті. Ти помітив, що деякі з цих світлових цяток у телескоп мають вигляд дисків?
— А-а, он що! Аякже, звичайно, помітив. Це просте збільшення, щоб точніше можна було наводити промінь.
— Чому ж тоді не збільшуються зірки?
— Тобто інші цятки? Ну що ж, ми не посилаємо туди променів, отже, й збільшувати їх немає потреби. Вибачте, Пауелле, але навіть і вам мали б бути зрозумілі такі речі.
Пауелл похмуро втупив очі в стелю.
— Але ти бачиш у телескоп більше зірок. Звідки вони беруться? Звідки вони беруться, покарай тебе Юпітер?
К'юті надокучило все це.
— Послухайте, Пауелле, невже ви гадаєте, що я гаятиму час на те, щоб тлумачити кожну оптичну ілюзію, створену нашими приладами? Відколи це наші відчуття стали на одну ногу з ясним світлом суворої логіки?
— Послухай! — вигукнув Донован, випручавшись з-під дружньої, але важкої, металевої руки К'юті.— Давай дивитися в корінь. Навіщо взагалі потрібні промені? Ми даємо тобі хороше, логічне пояснення. Ти можеш дати краще?
— Промені,— почулася впевнена відповідь,— випускає Творець для своїх власних цілей. Є речі,— він побожно звів очі до стелі,— в які нам не дано проникнути. У таких випадках я намагаюся лише служити і не ставити запитань,
Пауелл повільно сів і тремтячими руками затулив обличчя.
— Вийди звідси, К'юті! Вийди і дай мені подумати.
— Я пришлю вам їжу,— сказав К'юті примирливо.
Пауелл тільки застогнав у відповідь. Робот вийшов.
— Грегу,— хрипко прошепотів Донован,— ми повинні діяти рішуче. Підстроїмо йому коротке замикання, коли він того не чекатиме. Хлюпнемо концентрованої нітратної кислоти у суглоби.
— Не дурій, Майку. Невже ти думаєш, що він дасть нам підступитися до нього з нітратною кислотою в руках? Треба з ним поговорити. Ми повинні переконати його, щоб він впустив нас на пульт управління, інакше нам кінець. У нас ще є сорок вісім годин.
Він хитався назад і вперед у безсилій люті.
— Який же дурень стане переконувати робота? Це ж... це ж...
— Принизливо,— докінчив Донован.
— Гірше!
— Послухай! — Донован несподівано засміявся.— А навіщо його переконувати? Давай покажемо йому. Збудуємо іншого робота, прямо в нього на очах. Якої він тоді заспіває?
Обличчя Пауелла розпливлося в широкій посмішці. А Донован вів далі:
— Уяви, який вигляд матиме його залізна пика, коли він бачитиме нашу роботу.
Роботи звичайно виготовляються на Землі, але доставляти їх у космос простіше частинами, які потім можна зібрати на місці. Це, між іншим, унеможливлює втечу якого-небудь скомплектованого й налагодженого на Землі робота.
Бо коли б виявили такого робота-блукальця, що вирвався на волю, фірма "Ю. С. Роботс" змушена була б постати перед суворими законами, що забороняють використовувати роботів на Землі.
Ось чому таким людям, як Пауелл і Донован, доводилося збирати роботів з окремих частин — справа нелегка й складна. Пауелл і Донован ще ніколи так не відчували всіх складнощів цієї роботи, як того дня, коли вони в монтажному приміщенні почали створювати робота під пильним наглядом КТІ, Творцевого пророка.
Робот простої моделі МС лежав на столі майже готовий. Після тригодинної роботи лишалася незмонтованою тільки голова. Пауелл зупинився, щоб витерти спітніле чоло, й невпевнено глянув на К'юті.