Замість того щоб опустити голову до однієї зі склянок, Ендер ногою перекинув спочатку праву, потім ліву склянку. Велет заволав:
— Шахрай! Шахрай!
Ендер стрибнув на Велетове обличчя, виліз по губах і носі вгору, обома руками вчепившись йому в око. Око почало кришитися, як сир. Велет кричав, а віртуальний Ендер усе глибше проникав у око.
Велет завалився на спину. Під час його падіння довколишня картина змінилася. Коли гігантське тіло опинилося на долівці, навколо здійнялися тонкі візерунчасті дерева. Прилетів кажан і всівся на носі мертвого Велета. Ендер наказав своїй фігурці виповзти з ока.
— Як ти тут опинився? — здивувався кажан. — Ніхто ніколи не заходить сюди.
Ендер не міг відповісти. Натомість він нахилився, зачерпнув жменьку того, що було оком Велета, і простягнув кажанові.
— Ласкаво просимо у Країну Див! — крикнув кажан і полетів геть.
Отже, Ендер потрапив, куди хотів. Тепер йому треба зайнятися дослідженнями, злізти з обличчя мертвого Велета й дати оцінку своїм досягненням.
Та замість того Ендер вимкнув комп'ютер, поклав його до шухлядки, роздягнувся й заліз із головою під ковдру. Він не мав наміру вбивати Велета, йому хотілося грати, а не вибирати між власного огидною загибеллю й іще гіршим убивством іншого.
"Я вбивця, навіть під час гри, — міркував Ендер. — Пітер може пишатися мною".
7. Саламандра
— Приємно усвідомлювати, що Ендер здатен і на неможливе, правда?
— Смерть гравця завжди викликає в мене огиду. І ще, я завжди казав, що "Трунок Велета" — найбільш збочена частина цієї головодробильної гри. Він кинувся на Велета й учепився тому в око! А ми хочемо дати йому в руки флот…
— Суттєве те, що він виграв у грі, в якій перемога неможлива.
— Тепер ви його переведете?
— Нам хотілося побачити, як він уладнає все з Бернаром. Вийшло якнайкраще.
— Правильно, варто йому впоратися з однією проблемою, як ви зразу створюєте для нього наступну, ще важчу. Можна дати йому перепочити?
— Нехай ще два чи три місяці побуде у своїй групі. Три місяці в житті дитини — дуже довго.
— Ви забули, що ці хлопці не діти у звичному розумінні? З огляду на те, що вони роблять, як розмовляють, — вони не схожі на дітей.
— Просто вони вундеркінди, кожен по-своєму.
— Але чому б їм не лишатися дітьми? Так не має бути. Вони ніби грають в історичній виставі: Наполеон і Веллінгтон, Цезар і Брут.
— Ми намагаємося рятувати світ, а не стражденні серця. Ви занадто жалісливі.
— Генерал Леві не жаліє нікого, — почитайте газети. Не бийте цього хлопця.
— Ви жартуєте?
— Я маю на увазі — бийте не більше, ніж потрібно.
Під час обіду Алай сів навпроти Ендера.
— Я нарешті допетрав, як ти зумів відіслати той меседж. Від імені Бернара.
— Хіба я? — зреагував Ендер.
— Припини, а хто ж? Бернар його не посилав, це стопудово. Шен у компах чайник. І я точно знаю, що це не я. Хто лишається? Не важить. Я зрозумів, як підробляти нік учня. Просто реєструєшся як Бернар-пробіл, Б-Е-Р-Н-А-Р-порожнє місце, таким чином комп уважає, що це інша особа.
— Звучить слушно, може спрацювати, — відповів Ендер.
— Добре, добре, воно й спрацювало. Але ти вигадав це за один день.
— Чи хто завгодно. Можливо, це зробив Деп, аби стримати поведінку Бернара.
— Це ще не все. Я не зміг проробити це з твоїм ніком.
— Он як?
— Якщо вводиш "Ендер" — система його викидає. І твій файл я також не розколов. Ти створив власну систему захисту.
— Можливо.
Алай усміхнувся.
— Я зламав файл одного чорта. Незабаром він також хакне шкільне блокування. Мені потрібен залізобетон, Ендере, твоя система захисту.
— Якщо я дам тобі її, ти зрозумієш, як вона працює. Тоді зможеш залізти в мої файли.
— Хто, я? — обурився Алай. — Я ж твій найкращий друг!
— Я напишу для тебе іншу, — засміявся Ендер.
— Зараз?
— Доїсти дозволиш?
— Ти ніколи не доїдаєш.
І це було правдою: на таці Ендера завжди лишалася їжа. Поглянувши на тарілку, він зрозумів, що наївся.
— Ходімо.
Коли вони зайшли до кубрику, Ендер присів на ліжко й сказав:
— Тягни сюди свій ноут, покажу дещо.
Однак коли Алай приніс ноутбук, Ендер все ще сидів біля закритої тумбочки.
— Що таке? — спитав Алай.
Замість відповіді Ендер приклав долоню до сканера. Тумбочка не відкрилася і відповіла: "Неправильний код".
— Мамо, хтось заліз тобі на голову, — заспівав Алай, — хтось гризе твоє лице.
— Тобі точно потрібна моя захисна система? — Ендер підвівся й відійшов.
— Ендере, — покликав Алай.
Ендер озирнувся. Алай тримав якийсь папірець.
— Що там таке?
— А ти не помітив? Мабуть, сів на нього.
"Ендер Віггін переведений в Армію Саламандр. Командир Бонзо Мадрид. Виконати негайно. Код: зелений-зелений-коричневий. Без речей".
— Ти розумник, Ендере. Але в бійцівській кімнаті ти мене не обійдеш.
Ендер похитав головою, адже зараз підвищення було таким недоречним. Новачків не підвищують, поки їм не виповниться вісім років. А Ендеру ще не було й семи. До того ж хлопці однієї групи завжди переходили в армію разом, а на ліжках інших наказів не лежало. І це трапилося, коли все тільки ввійшло в колію! Бернар навчився уживатися з усіма, навіть з Ендером помирився. Ендер знайшов собі справжнього друга — Алая.
Ендер подав Алаю руку, піднімаючи його з ліжка.
— Армія Саламандр хоч так, хоч сяк у виграші, — зауважив Алай.
Від відчуття несправедливості цього наказу в Ендера на очі навернулися сльози. Алай побачив це, але з делікатності нічого не сказав.
"Я не маю права плакати", — наказав собі Ендер.
— Вони негідники, якщо не дають навіть речі захопити. Мені, може, ще й роздягнутися та піти голяка? — пожартував Ендер, і сльози вщухли.
Алай також розвеселився. У пориві Ендер обійняв того міцно, так, як обіймав Валентину, і йому спало на думку: Валентина чекає, коли брат повернеться.
— Я не хочу йти, — сказав Ендер.
Алай обійняв його теж.
— Я розумію їх, Ендере. Ти кращий із-поміж нас. Напевно, вони хочуть якнайшвидше навчити тебе всьому.
— Не хочуть вони вчити мене всьому. Я хотів навчитися, що таке справжня дружба.
Алай став серйозним, кивнув.
— Ти завжди будеш мені другом. Кращим із друзів. — Потім Алай з усмішкою додав: — Уперед, порви жучар!
— Уже, — весело відповів Ендер.