Йому кортіло розв'язати задачу самостійно методом спроб і помилок, відштовхнувшись і полетівши. Однак Ендер спостерігав за діями інших, за їхніми марними борсаннями й не міг винайти щось таке, чого вони ще не спробували. Тримаючись однією рукою за стінку, він другою взявся за іграшковий бластер, що висів при боці, трохи нижче рівня плеча. Згадав про ракетниці, що їх застосовували десантники, штурмуючи ворожі бази у відкритому космосі. Ендер витягнув бластер із кобури й роздивився його. У кубрику він уже натискав кнопки, і це було марно, однак в бійцівській кімнаті він, можливо, запрацює. Інструкції не було, надписів біля кнопок також. Спусковий гачок знайти було неважко — Ендер звик тримати іграшкову зброю в руках. Поряд розташовувалися дві кнопки, до яких легко було дотягнутися великим пальцем, а також ще кілька кнопок із нижнього боку дула, які можливо було натиснути лише вільною рукою.
Ендер націлив зброю вниз, натиснув на гачок і відчув, що бластер нагрівається. Прибрав палець із гачка — зброя враз охолола. На коротку мить на стіні утворилася невелика світлова цятка. Тримаючи великий палець на червоній кнопці, Ендер знову натиснув гачок. Результат був таким самим. Відтак він натиснув білу кнопку. Спалахнуло біле світло, проте бластер лишився холодним.
Отже, червона кнопка активувала функцію лазера (хоча Деп казав, що ця зброя не справжній лазер), а біла обертала зброю на джерело звичайного світла. Ані перше, ані друге не допоможе маневрувати. Тому все залежить від уміння відштовхнутися від стіни, від початково заданого курсу, а отже, треба бути обережним і достеменно точним, інакше ризикуєш опинися посеред порожнечі.
Ендер ще раз оглянув бійцівську кімнату. Кілька хлопчаків дрейфували вдовж стіни, гарячково махаючи руками в намаганні схопитися за поручень. Більшість веселилися, штовхалися або кружляли в повітрі, узявшись за руки. І небагато хто, як Ендер, спокійно спостерігали за всім, тримаючись біля стінки.
Він одразу впізнав серед таких Алая, який був неподалік Ендера. Ендер імпульсивно зірвався з місця й швидко полетів до нього, в польоті роздумуючи, що може сказати йому: Алай був дружком Бернара. Як Ендеру звернутися до нього?
Повернути назад уже було неможливо. Випроставшись, Ендер почав рухати руками й ногами, намагаючись опанувати політ. Він надто точно націлився, але збагнув це, коли було пізно. Замість приземлитися на стіну поряд з Алаєм, Ендер летів прямо на нього.
— Хапайся за руку! — вигукнув Алай.
Ендер викинув руку вперед, Алай підхопив його, допоміг не вдаритися та м'яко опуститися на стінку.
— Цікава ідея, — зауважив Ендер схвально. — Нам варто відпрацювати цей спосіб.
— Я також про це думав, лишень усім видасться, що ми підлизуємось, — погодився Алай. — А що, як ми стартуємо разом? Потім зможемо відштовхнутися один від одного й полетіти в різні боки, ти як?
— Гаразд.
— Згоден?
Це могло бути неправильно — робити щось разом. Ендер розв'язав цю проблему просто — взяв Алая за руку й приготувався відштовхнутися від стінки.
— Готовий? — спитав Алай. — Нумо!
Вони відштовхнулися, але один дужче, а другий — слабше, тому зразу почали крутитися один навколо одного. Варто було Ендеру трохи поворушити руками, а потім змінити положення ніг, як рух уповільнився. Він повторив це ще раз, і обертання припинилося, хлопчики нерухомо дрейфували у повітрі.
— Ти, Ендере, майстер винаходити різні штуки, — схвально зауважив Алай. — Розійдімося, поки не налетіли на той натовп.
— Зустрінемося у тому кутку. — Ендеру не хотілося спалювати місточок до ворожого табору.
— Хто останній, той скунс.
Вони почали маневрувати, поки не повернулися й не притислися один до одного, рука до руки, коліно до коліна.
— А тепер просто розбігаємось?
— Я так само цього ніколи не робив, — відповів Ендер.
Коли вони відштовхнулися один від одного, то розлетілися швидше, ніж очікували. Ендер на всій швидкості врізався в гурт хлопчиків на зовсім іншій стіні, ніж розраховував. Секунда пішла на відновлення орієнтації та пошук кутка, в якому вони з Алаєм мали зустрітися. Алай уже летів туди. Ендер проклав подумки маршрут із двома відскоками від стін, але такий, що оминав великі скупчення хлопців.
Коли Ендер дістався пункту призначення, Алай тримався руками за бильця, що сходилися під прямим кутом, удаючи, що дрімає.
— Ти виграв.
— Де твоя колекція пуків? — усміхнувся Алай.
— У тебе в тумбочці. Я її там сховав, хіба непомітно?
— Я думав, то мої шкарпетки.
— Ми вже не носимо шкарпеток.
— Ти диви…
Згадка про те, що до домівки далеко, применшила задоволення від здобутків у навігаційній майстерності.
Ендер витягнув бластер і розповів, що дізнався про дві кольорові кнопки.
— А що буде, коли вистрелиш у людину? — поцікавився Алай.
— Не знаю.
— Спробуємо?
Ендер похитав головою.
— Раптом когось поранимо.
— Я маю на увазі: чому б нам не поцілити собі в ноги, абощо? Я не такий, як Бернар, я не мучу котів для власного задоволення.
— Ой-ой.
— Якби це було небезпечно, нам не видали б цю зброю.
— Ми тепер солдати.
— Стріляй мені в ногу.
— Ні, краще ти мені.
— Тоді разом.
Вони вистрелили одночасно. Ендер одразу відчув, як холоша його костюму нижче коліна стала жорсткою й нерухомою.
— Ти задубів?
— Твердий, наче колода.
— То заморозимо ще когось, — запропонував Алай. — Оголосимо свою першу війну. Ми проти всіх.
Обидва всміхнулися, а Ендер запропонував:
— Може, покличемо Бернара?
— Кого? — Очі Алая стали круглими.
— І Шена.
— Цього дрібного вертигуза?
Ендеру здалося, що Алай жартує.
— Якщо ти не триматимеш міцно свій зад, він також гойдатиметься.
Алай усміхнувся.
— Гаразд. Кличемо Бернара й Шена, а потім морозимо всіх цих прожучарськи налаштованих.
За двадцять хвилин усі присутні, крім Ендера, Бернара, Шена й Алая, були заморожені. Четвірка з переможними криками гасала по кімнаті, поки не з'явився Деп.
— Бачу, ви навчилися користуватися спорядженням, — зауважив він, а потім щось удіяв жезлом, який тримав у руці.
Усі повільно підпливли до його стіни. Він пройшов поміж заморожених хлопчиків і доторком жезла розблокував їхні комбінезони. Хлопці всі, як один, почали репетувати, що то було нечесно, коли Бернар і Алай заморозили їх без попередження, заскочивши зненацька.