Бурхливі оплески.
РАДІОРЕПОРТЕР: Ви чуєте оплески, пані і панове. Я зворушений. Промова ректора довела моральну велич, яку ми нині, на жаль, не так часто надибаємо. Відважно вказано на всякі хиби, на несправедливість, що трапляється в кожній громаді, всюди, де живуть люди.
БУРГОМІСТР: Альфреде Іллю...
РАДІОРЕПОРТЕР: Знову бере слово бурґомістр.
БУРГОМІСТР: Альфреде Іллю, я мушу поставити вам
кілька питань.
ПОЛІЦАЙ штовхає ІЛЛЯ. Той підводиться, РАДІОРЕПОРТЕР підходить до нього з мікрофоном.
РАДІОРЕПОРТЕР: А ось голос чоловіка, на пропозицію якого створено фонд Цаханасян, голос Альфреда Ілля, давного, ще з молодих років приятеля шановної добродійки. Альфред Ілль, бадьорий чоловік приблизно сімдесяти років, правдивий ґюлленець давнього гарту. Звичайно, зворушений, сповнений вдячності і тихого вдоволення.
БУРГОМІСТР: Нам через вас запропоновано фонд, Альфреде Іллю. Чи ви свідомі цього?
ІЛЛЬ щось тихо каже.
РАДІОРЕПОРТЕР: Говоріть голосніше, дорогий дідуню, щоб наші слухачки і слухачі також щось зрозуміли.
ІЛЛЬ: Так.
БУРГОМІСТР: Чи ви будете поважати нашу ухвалу в справі прийняття чи відхилення фонду Клер Цаханасян? ІЛЛЬ: Я поважатиму її.
БУРГОМІСТР: Чи хто хоче поставити Альфредові Іллеві якесь питання?
Мовчання.
БУРГОМІСТР: Чи хто бажає зробити яке зауваження щодо фонду пані Цаханасян?
Мовчання. БУРГОМІСТР: Ви, панотче?
Мовчання. БУРГОМІСТР: Ви, міський лікарю?
Мовчання.
БУРГОМІСТР: Ви, вахмістре?
Мовчання.
БУРГОМІСТР: Ви, політична опозиціє?
Мовчання.
БУРГОМІСТР: Я починаю голосування.
Тиша. Тільки шуркіт кінокамер і спалахи магнієвих ламп.
БУРГОМІСТР: Хто з чистим серцем хоче доконати справедливості, хай піднесе руку.
Всі, крім ІЛЛЯ, підносять руки.
РАДІОРЕПОРТЕР: Зосереджена тиша в театральній залі. Суцільне море піднесених рук, наче могутня присяга змагатися за кращий, справедливіший світ. Тільки старий чоловік сидить непорушно, опанований радістю. Його мета досягнена, фонд створено, завдяки його щедрій приятельці з юнацьких років.
БУРГОМІСТР: Фонд Клер Цаханасян прийнято. Одноголосно. Не задля грошей.
ГРОМАДА: Не задля грошей,
БУРГОМІСТР: А задля справедливості.
ГРОМАДА: А задля справедливості.
БУРГОМІСТР: І через муки сумління.
ГРОМАДА: І через муки сумління.
БУРГОМІСТР: Бо ми не можемо жити й дивитися, як між
нами гніздиться злочинство. ГРОМАДА: Бо ми не можемо жити й дивитися, як між
нами гніздиться злочинство. БУРГОМІСТР: Яке ми повинні викорчувати. ГРОМАДА: Яке ми повинні викорчувати.
БУРГОМІСТР: Щоб воно не завдало шкоди нашим душам.
ГРОМАДА: Щоб воно не завдало шкоди нашим душам.
БУРГОМІСТР: І нашій найбільшій святині.
ГРОМАДА: І нашій найбільшій святині.
ІЛЛЬ (скрикує): О Боже!
Всі стоять з урочисто піднесеними руками, але камера кінохроніки зіпсувалася.
ОПЕРАТОР: Шкода, пане бургомістре. Освітлення відмовило. Прошу ще раз проголосувати. БУРГОМІСТР: Ще раз? ОПЕРАТОР: Для кінохроніки. БУРГОМІСТР: Ну, звичайно! ОПЕРАТОР: 3 рефлекторами все гаразд? ГОЛОС: Гаразд. ОПЕРАТОР: Ану, давайте! БУРГОМІСТР прибирає позу.
БУРГОМІСТР: Хто з чистим серцем хоче доконати справедливості, хай піднесе руку.
Всі підносять руки.
БУРГОМІСТР: Фонд Клер Цаханасян прийнято.
Одногосно. Не задля грошей. ГРОМАДА: Не задля грошей. БУРГОМІСТР: Тільки задля справедливості. ГРОМАДА: Тільки задля справедливості. БУРГОМІСТР: І через муки сумління. ГРОМАДА: І через муки сумління.
БУРГОМІСТР: Бо ми не можемо жити й дивитися, як між
нами гніздиться злочинство. ГРОМАДА: Бо ми не можемо жити й дивитися, як між
нами гніздиться злочинство. БУРГОМІСТР: Яке ми повинні викорчувати. ГРОМАДА: Яке ми повинні викорчувати. БУРГОМІСТР: Щоб воно не завдало шкоди нашим душам. ГРОМАДА: Щоб воно не завдало шкоди нашим душам. БУРГОМІСТР: І нашій найбільшій святині. ГРОМАДА: І нашій найбільшій святині.
Мовчання.
ОПЕРАТОР (тихо): Іллю! Ну?
Мовчання.
ОПЕРАТОР (розчаровано): Як ні то ні. Шкода, що радісний вигук "О Боже!" не вийшов; він був особливо зворушливий.
БУРГОМІСТР: Представників преси, радіо й кінохроніки
запрошено на перекуску. В ресторан. Найкраще
вам буде вийти з театральної залі крізь двері
за сценою. Для жінок приготовлено чай у садку
"Золотого Апостола".
Представники преси, радіо і кінохроніки ідуть у глибину праворуч. Чоловіки непорушно стоять на сцені. ІЛЛЬ підводиться й хоче вийти.
ПОЛІЦАЙ: Лишайся!
Силоміць садовить ІЛЛЯ назад на лавку.
ІЛЛЬ: Ви хочете зробити це сьогодні ж?
ПОЛІЦАЙ: Певне.
ІЛЛЬ: Я гадав, що найкраще хай би це сталося в мене. ПОЛІЦАЙ: Це станеться тут. БУРГОМІСТР: Чи є ще хтось у залі?
ТРЕТІЙ і ЧЕТВЕРТИЙ заглядають униз.
ТРЕТІЙ: Нема нікого.
БУРГОМІСТР: На Галереї?
ЧЕТВЕРТИЙ: Порожньо.
БУРГОМІСТЕР: Замкніть двері, щоб ніхто більше не ввійшов.
Обидва сходять у залу.
ТРЕТІЙ: Замкнено.
ЧЕТВЕРТИЙ: Замкнено.
БУРГОМІСТР: Згасіть світло. Місяць світить у вікна галереї. Цього досить.
Сцена темніє. В тьмяному місячному світлі ледь можна
розрізнити людей.
БУРГОМІСТР: Зробіть коридор.
Гюлленці роблять коридор, на кінці якого стоїть ГІМНАСТ, тепер в елегантних білих штанах, з червоною хусткою на спортивній
сорочці.
БУРГОМІСТР: Панотче, прошу вас.
ПАРОХ поволі підходить до ІЛЛЯ, сідає коло нього.
ПАРОХ: Ну, Іллю, настала ваша тяжка година. ІЛЛЬ: Цигарку.
ПАРОХ: Цигарку, пане бургомістре. БУРГОМІСТР (тепло): Звичайно. Якнайкращу.
Він подає ПАРОХОВІ коробку, той простягає її ІЛЛЕВІ.
Ілль бере цигарку, ПОЛІЦАЙ дає йому вогню, ПАРОХ повертає
коробку БУРГОМІСТРОВІ.
ПАРОХ: Як казав уже пророк Амос.... ІЛЛЬ: Прошу, не треба.
Курить.
ПАРОХ: Ви не боїтесь? ІЛЛЬ: Уже не дуже.
Курить.
ПАРОХ (безпорадно): Я буду молитися за вас. ІЛЛЬ: Моліться за Ґюллен.
ІЛЛЬ курить, ПАРОХ поволі встає.
ПАРОХ: Хай нас помилує Господь. Поволі вертається до решти ґюлленців, що стоять двома лавами.
БУРГОМІСТР: Підведіться, Альфреде Іллю.
ІЛЛЬ вагається.
ПОЛІЦАЙ: Вставай, свиняко!
Тягне ІЛЛЯ вгору.
БУРГОМІСТР: Вахмістре, опануйте себе.
ПОЛІЦАЙ: Пробачте я не витримав.
БУРГОМІСТР: Ходіть, Альфреде Іллю.
ІЛЛЬ гасить цигарку і роздушує ногою. Потім поволі рушає серединою сцени, спиною до публіки.
БУРГОМІСТР: Ідіть коридором.
ІЛЛЬ вагається.
ПОЛІЦАЙ: Ну, гайда!