КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Справді. Ти маєш рацію, Гобі. Я його зовсім забула, і його замок у Йоркширі. Ну, то це пише мій другий. Я познайомилася з ним у Каїрі. Ми цілувалися під сфінксом. То був багатий на враження вечір.
Переміна з правого боку. Напис "Ратуша" спускається вниз. Приходить ТРЕТІЙ, забирає касу з прилавка, посуває його так, що він може правити за бюрко. З'являється БУРГОМІСТР. Кладе револьвер на стіл, сідає. Зліва надходить ІЛЛЬ. На стіні висить
план будови.
ІЛЛЬ: Мені треба з вами поговорити, бургомістре. БУРГОМІСТР: Сідайте.
ІЛЛЬ: Як чоловік з чоловіком. Як ваш наступник.
БУРГОМІСТР: Буть ласка.
ІЛЛЬ стоїть і дивиться на револьвера.
БУРГОМІСТР: Утік леопард пані Цаханасян. Лазить по
собору. Доводиться носити зброю. ІЛЛЬ: Певне.
БУРГОМІСТР: Я поскликав людей, які мають рушниці.
Дітей затримають у школі. ІЛЛЬ (з підозрою): Надто великі заходи. БУРГОМІСТР: Полювання на дикого звіра.
Входить МАЖОРДОМ.
МАЖОРДОМ: Президент міжнародного банку, шановна
пані. Якраз прилетів із Нью-Йорку. КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Я не маю часу. Хай летить назад. БУРГОМІСТР: Що вас турбує? Скажіть щиро. ІЛЛЬ (підозріло): Ви курите добрі цигарки. БУРГОМІСТР. "Білястий Пегас". ІЛЛЬ: Досить дорогі. БУРГОМІСТР: Зате пристойні.
ІЛЛЬ: Раніше ви, пане бургомістре, курили щось інше. БУРГОМІСТР: "Коник", ґатунок п'ятий. ІЛЛЬ: Дешевші.
БУРГОМІСТР: Надто міцні.
ІЛЛЬ: Нова краватка? БУРГОМІСТР: Шовк.
ІЛЛЬ: І черевики також, мабуть, купили? БУРГОМІСТР: Замовив із Кальберштадту. Смішно. Звідки
ви знаєте? ІЛЛЬ: Тому я й прийшов.
БУРГОМІСТР: Що з вами? Ви такі бліді. Захворіли? ІЛЛЬ: Я боюся. БУРГОМІСТР: Боїтеся? ІЛЛЬ: Добробут зростає.
БУРГОМІСТР: Це новина для мене. Добре було б. ІЛЛЬ: Я вимагаю від влади охорони. БУРГОМІСТР: Он як. Чому? ІЛЛЬ: Це ви знаєте, пане бургомістре.
БУРГОМІСТР: Недовіряєте?
ІЛЛЬ: За мою голову обіцяно мільярд.
БУРГОМІСТР: Зверніться до поліції.
ІЛЛЬ: Я був у поліції.
БУРГОМІСТР: То мали б заспокоїтися.
ІЛЛЬ: В роті у вахмістра блищить новий золотий зуб.
БУРГОМІСТР: Не забувайте, що ви в Ґюллені. В місті з гуманістичними традиціями. Тут ночував Ґете. Брамс скомпонував тут квартет. Це до чогось зобов'язує. Зліва надходить ЧОЛОВІК з друкарською машинкою. (ТРЕТІЙ).
ЧОЛОВІК: Нова машинка, пане бургомістре. Ремінгтон. БУРГОМІСТР: Несіть до канцелярії. ЧОЛОВІК відходить праворуч.
БУРГОМІСТР: Ми не заслуговуємо на вашу невдячність. Якщо ви не можете довіряти нашій громаді, то мені вас тільки шкода. Я не сподівався від вас такого нігілізму. Кінець-кінцем ми живемо в правовій державі.
ІЛЛЬ: Тоді заарештуйте ту даму.
БУРГОМІСТР: Дивно. Дуже дивно.
ІЛЛЬ: Це саме казав і вахмістр.
БУРГОМІСТР: Поведінка тієї дами їй-богу не така вже й незрозуміла. Врешті ви намовили двох лобурів до кривоприсяги і штовхнули дівчину в безвихідь.
ІЛЛЬ: Та безвихідь, все ж таки, обернулася кількома мільярдами, пане бургомістре.
Мовчанка.
БУРГОМІСТР: Поговорім відверто. ІЛЛЬ: Якраз цього я й хочу.
БУРГОМІСТР: Як чоловік із чоловіком, ви ж так бажали. У вас немає морального права вимагати арешту тієї дами, і на бургомістра ви також ніяк не надаєтеся. Мені прикро, що я мушу вам це сказати.
ІЛЛЬ: Офіційно?
БУРГОМІСТР: 3 доручення наших партій. ІЛЛЬ: Розумію.
Він поволі підходить до вікна, повертається до БУРГОМІСТРА спиною, дивиться на двір.
БУРГОМІСТР: Коли ми засуджуємо пропозицію дами, то це ще не означає, що ми схвалюємо злочини, які довели до тієї пропозиції. До посади бургомістра ставляться деякі вимоги морального роду, яким ви вже не відповідаєте, ви ж це мусите самі визнати. А що ми до вас ставимось, як і досі, з тією самою пошаною і приязню, річ цілком певна.
Ліворуч РОБІ і ТОБІ знову проносять вінки і квіти через сцену і зникають у "Золотому Апостолі".
БУРГОМІСТР: Краще про все це мовчати. Я прохав також "Народного Вісника" не розголошувати цієї справи. ІЛЛЬ обертається.
ІЛЛЬ: Вони вже оздоблюють мою домовину, бургомістре! Мені здається, що мовчати тут небезпечно.
БУРГОМІСТР: Але ж чому, дорогий Іллю? Ви повинні бути вдячні, що ми огортаємо цю прикру справу покровою забуття.
ІЛЛЬ: Поки я говорю, то ще маю якусь можливість урятуватися.
БУРГОМІСТР: Ну, це вже занадто! Хто ж вам загрожує? ІЛЛЬ: Один із вас.
БУРГОМІСТР підводиться.
БУРГОМІСТР: Кого ви підозріваєте? Назвіть ім'я, і я розслідую справу. Якнайсуворіше. ІЛЛЬ: Кожного з вас.
БУРГОМІСТР: Проти цього наклепу я урочисто протестую від імені міста.
ІЛЛЬ: Ніхто не хоче сам мене вбити, кожний сподівається, що хтось це зробить, і колись таки хтось не зробить.
БУРГОМІСТР: Ви бачите примари.
ІЛЛЬ: Я бачу на стіні план. Нова ратуша?
Тицяє пальцем на план.
БУРГОМІСТР: О Господи, чейже дозволено ще планувати. ІЛЛЬ: Ви вже спекулюєте моєю смертю!
БУРГОМІСТР: Чоловіче добрий, якби я, бувши політиком, не мав уже права вірити в краще майбутнє, не подумавши зразу про злочин, то я відступив би, можете бути певні.
ІЛЛЬ: Ви вже прирекли мене на смерть!
БУРГОМІСТР: Пане Іллю!
ІЛЛЬ (тихо): План потверджує це! Потверджує! КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Приїжджає Онасіс. І герцог з герцогинею. Аґа.
ЧОЛОВІК VIII: Алі?
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Ціла ватага з Рив'єри. ЧОЛОВІК VIII: І журналісти?
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: 3 цілого світу. Де я одружуюся, там завжди преса. Їй потрібна я, а мені потрібна вона. Розпечатує наступного листа.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Від графа Голька.
ЧОЛОВІК VIII: Гопсі, невже тобі справді треба за нашим першим спільним сніданком читати листи своїх колишніх чоловіків?
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Я не хочу втратити їм переліку.
ЧОЛОВІК VIII (тужно): У мене ж також є проблеми. Встає і дивиться вниз на містечко.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Поламався твій "Порше"?
ЧОЛОВІК VIII: Таке мале містечко мене пригнічує. Ну, добре: шумить липа, співають пташки, плюскотить водограй, але те саме вони робили й пів години тому. Нічого не стається ні з природою, ні з мешканнями, всюди глибокий. безжурний спокій, ситість, затишок. Ніякої величі, ніякого трагізму. Бракує морального покликання великої доби.
Зліва надходить ПАРОХ з рушницею через плече. Він розстеляє на столі, біля якого перше сидів поліцай, білий обрус з чорним хрестом, ставить рушницю під стіною готелю. ПАЛАМАР помагає йому вдягнути реверенду. Темнота.