ВИХІД 7 Ті самі й Мелашка. Мелашка. Чого?
Мочульська. Піди та проси сюди й Тетяну, й Фесю та Лесю з матір'ю. Гукни через баркан до сусід, що Марта Сидорівна просить зараз на свої заручини. Та накрий столи у садочку: там будемо вечеряти й заручини пити, щоб нам соловейки приспівували.
Скрипчинський. Та жаби прискрегочували.
Мочульська виходить, виносить на підносі хустку та шарфи та рушники. Хусткою перев'язує руку Солодкевичеві, а рушниками та шарфами перев'язує навхрест через плечі Скрипчинського та Дармосту-ка. Поздоровляють Мочульську та Солодкевича.
Скрипчинський (тихо). Голодному й опеньки-
м'ясо. (Голосно). Щасливі будьте та в краще вберіться. (Тихо). А де то я й собі знайду таку сарандару, як Марта Сидорівна, з хатою та різницями?
Дармостук. Коли вже так, то й я поздоровляю вас.
ВИХІД 8
Ті самі й Феся, Леся, Тетяна й гості.
Гості. Поздоровляємо вас, Марто Сидорівно, з молоденьким женихом. (Всі цілуються з молодим та з молодою).
Мочульська. Спасибі! Правда, несподівано? От добра плата за кватиру! Даруй боже, щоб мені од паничів була така плата за кватиру щомісяця!
Всі (не розібравши). Даруй боже! Дай боже!
Скрипчинський та бондар наливають усім чарки. Мочульська кидається до всіх цілуватись; цілується з Скрипчинським, Солодкевичем, бондарем і з Мелашкою та приказує.
Мочульська. Заміж іду! Ой, заміж іду! Співайте мені весільних пісень, грайте, танцюйте, бо я заміж іду. Я колезька реминстраторша! Ой боже мійі
Всі (з чарками, співають).
Радуйся, чарко! Веселися, пляшко! Ти, калач, Не плач! Тобі діло буде — Закусювать будем; Будем пити та гулять, Та калачі розділять.
Мочульська (співає).
У середу родилася, Та на моє горе. Ой не піду за старого — Бородою коле.
А я піду за такого, Що не має вуса; Як кивне, як моргне, То я й засміюся.
Скрипчинський (співає).
Трясітеся, рубці! Дивітеся, людці! Хоч сорочки не маю, Женитися думаю.
Солодкевич (співає).
Кукуруза сіється, кукуруза родиться, Молодому хлопцеві женитися хочеться. Наївшися, напившися — ой, гвалт, женитися. А як же я зголодію, де ж я жінку подіну?
Скрипчинський (тихо). Посадиш в різниці печінки продавати. Не журись. Феся.
Ой кріп та роман, Та петрушечка! Кучерявий Василь — Моя душечка!
Козаченьку гарний!
Не ходи до Ганни,
Ходи до Мотрусі,
На білі подусі. А в Мотрусі-дусі Чотири подусі.
Скрипчинський (набік). Ще й різниці з фляками.
А п'ята маненька — Сама молоденька.
Дармостук (набік). Молоденька, аж лисина світиться. Всі.
А шоста перина — Сама чорнобрива.
Феся (гихо). Правда, що маненька та тоненька, як перина.
Дармостук (співає).
На городі погрібець, На погребі бондарець. Ой бондаре, бондарику! Набий мені бочку. А я тобі, бондарику, Пошию сорочку. Цілий тиждень п'яна була, І сорочку продала, З паничами пропила. Чом писаря не любить, Хіба не подоба?
Всі.
Сяде верхи на собаку — Вся його худоба.
Всі (співають).
Січена калинонька, січеная;
А вже наша Мотруня зарученая;
Червоні черевички на нозі,
Що купив Василько в дорозі.
Танцюють метелиці. Мочульська з чаркою й пляшкою в руках крутиться всередині круга.
Завіса спадає.
Кінець.