Гауер
Сер Джон Фальстаф.
Флюелен
Саме так. Запевняю вас, що з Монмута виходять гарні люди.
Гауер
Ось і його величність.
Сурма. Входять король Генріх, герцог Бурбонський, Уорік, Глостер, Ексетер, герольд і полонені. Сурми.
Король Генріх
Не знав такого гніву я відтоді,
Як ми у Франції. Під'їдь, герольде,
До вершників, що на горбі стоять.
Як будуть битись, хай звідтіль з'їжджають;
Або тікають. Гидко бачить їх.
А ні, самі до них доберемося.
Тоді летітимуть, мов те каміння,
Що пращі ассірійські викидали.
Крім того, переріжемо всіх бранців,
А хто іще нам в руки попадеться,
Пощади хай не жде. Іди, герольде.
Герольд і Гауер виходять. Входить Монжуа.
Ексетер
Володарю, прибув герольд французький.
Глостер
Покірний в нього погляд цього разу.
Король Генріх
Ти знову тут? Хіба я не казав,
Що кості вам як викуп пропоную?
Ти знов по викуп?
Монжуа
Ні, о ні, королю.
Прийшов я милості просить твоєї.
Дозволь нам поле обійти криваве,
Зібрати мертвих і похоронить,
Шляхетних відокремить від простих.
Багато знатних принців — горе нам! —
Лежать в крові, що з найманців текла;
Змішалась кров простолюду і принців.
А коні, що від ран оскаженіли,
Немилосердно топчуть і удруге
Вбивають мертвих вершників своїх.
Дозволь же, о великий, нам оглянуть
Це бойовище і похоронити
Загиблих воїнів.
Король Генріх
Сказати правду,
Не певен я, що ми перемогли.
Чимало бачу вершників французьких
На бойовищі.
Монжуа
Ви перемогли.
Король Генріх
За це хвала всевишньому — не нам!
Я бачу замок. Як зоветься він?
Монжуа
То замок Азенкур.
Король Генріх
Віднині — битва це під Азенкуром,
Де ми звитяжили в день Кріспіана.
Флюелен
З дозволу вашої величності, я прочитав у літописі, що ваш славний дід і ваш двоюрідний дід Едвард, Чорний Принц Уельський, теш здопули велику перемогу тут, у Франції.
Король Генріх
Авжеж, Флюелене.
Флюелен
Ваша величність каше істинну правду. Якщо ваша величність пам'ятає, валлійці відзначились у пою, що відпувся на городі, де ріс порей. Відтоді вони носять порей на своїх монмутських шапках, і він, як відомо вашій величності, досі лишається їхнім почесним знаком. Сподіваюсь, що ваша величність не ввашає принизливим для сепе носити порей в день святого Девіда.
Король Генріх
На знак цієї славної події
Ношу. Адже валлієць я, земляче.
Флюелен
Пудьте певні, вся вода Уаю не винесе з вашої величності валлійської крові. Хай плагословить і попереше її господь, поки це пашано йому й вашій величності.
Король Генріх
Дякую, добрий мій земляче.
Флюелен
Клянусь Христом, що я земляк вашої величності, й нехай усі знають про це. Я проголошую це на весь світ. Хвалити нога, мені нема чого соромитись вашої величності, поки ваша величність залишається чесним чоловіком.
Король Генріх
Дай боже. Ви, герольди, з ним ідіть.
(Входить Вільямс.)
Число загиблих принесіть докладне
З обох сторін.
(Герольди й Монжуа виходять.)
Он той нехай підійде.
Ексетер
Солдате, підійди до короля.
Король Генріх
Солдате, чому ти носиш рукавицю на шапці?
Вільямс
З дозволу вашої величності, цей знак мені дав той, з ким я маю битися, коли він ще живий.
Король Генріх
Він англієць?
Вільямс
З дозволу вашої величності, це негідник, що минулої ночі зухвало розмовляв зі мною. Я поклявся дати йому в вухо, якщо він лишиться живим і насміє признати свою рукавицю. А коли я побачу свою рукавицю в нього на шапці — бо він дав слово солдата, що начепить її на шапку, як живий буде,—то зіб'ю її з його довбешки.
Король Генріх
Як на вашу думку, капітане Флюелен? Чи повинен цей солдат дотримати слова?
Флюелен
Інакше він пуде мерзотником і поягузом, з дозволу вашої величності. Так підказує моя совість.
Король Генріх
Можливо, його супротивник надто високого рангу, Щоб прийняти цей виклик?
Флюелен
Та хай пи він пув хоч дияволом найвищого рангу, самим Люципером чи Вельзевулом, однаково, дозволю сопі заувашити вашій величності, солдат мав пи дотримати слова. Якщо ж він порушить його, то матиме, так пи мовити, репутацію справшнього негідника й нахапи, і це така ш правда, як те, що його ще носить свята земля. Так каше моя совість, от!
Король Генріх
Ну, що ж, дотримай слова, коли зустрінеш свого знайомого.
Вільямс
Таки дотримаю, володарю, клянусь життям своїм.
Король Генріх
Хто твій командир?
Вільямс
Капітан Гауер, володарю.
Флюелен
Гауер — добрий офіцер і вельми опізнаний у воєнному мистецтві.
Король Генріх
Поклич його до мене, солдате.
Вільямс
Слухаюсь, володарю.
(Виходить)
Король Генріх
Флюелене, візьми ось цю пам'ятку й начепи собі на шапку. Коли ми зійшлися в бою з герцогом Алансонським, я зірвав цю рукавицю з його шолома. Той, хто її признає,— прихильник герцога і наш ворог. Якщо зустрінеш цього чоловіка, затримай його, коли мене любиш.
Флюелен
Ваша величність ропить мені найпільшу честь, про яку тільки моше мріяти серце підданого. Я душе хотів пи попачити істоту на двох ногах, що вразилась пи, помітивши цю рукавицю. Дуже хотілося п попачити того чоловіка, і дай поше, щоп я його попачив.
Король Генріх
Ти знаєш Гауера?
Флюелен
Він мій плизький друг, з дозволу вашої величності.
Король Генріх
Прошу тебе, розшукай його і приведи в мій намет.
Флюелен
Я приведу його.
(Виходить)
Король Генріх
Мій брате Глостер, лорде мій Уорік,
Ви з ока не спускайте Флюелена,
Бо через цю нещасну рукавицю
Ляща він легко заробити може.
Вона солдатові тому належить,
І я носити мав її. Мерщій,
Уоріку. Якщо солдат ударить,—
А він такий, що слова не зламає,—
То може статись лихо. Флюелен
Хоробрий чоловік, палкий, як порох,
І з відповіддю теж не забариться.
Глядіть, щоб не дійшло між них до бійки.
(До Ексетера)