— Сіріус?
Чоловік підскочив і озирнувся. То був не Сіріус, а Люпин.
— Гаррі! — приголомшено вигукнув він. — Чого ти тут? Що сталося? Чи все гаразд?
— Так, — відповів Гаррі. — Я тільки хотів знати... тобто я хотів би... побалакати з Сіріусом.
— Зараз покличу, — схопився на ноги все ще приголомшений Люпин. — Він нагорі шукає Крічера — той знову заховався десь на горищі...
І Гаррі побачив, як Люпин вибіг з кухні. Тепер йому не залишалося нічого робити, як дивитися на крісло й ніжки стола. Дивувався, чому Сіріус ніколи не казав, як незручно розмовляти з каміна. Його коліна вже затерпли на твердій кам'яній підлозі інквізиторського кабінету.
Незабаром прибігли Люпин і Сірус.
— Що таке? — відразу запитав Сіріус, відкидаючи з лоба довге чорне волосся й сідаючи на підлогу біля каміна, щоб бути на одному рівні з Гаррі. Стурбований Люпин теж став навколішки. — 3 тобою все нормально? Потрібна допомога?
— Та ні, — заперечив Гаррі, — річ не в цьому... я хотів поговорити... про свого тата.
Вони здивовано перезирнулися, але Гаррі не мав часу соромитися й ніяковіти. Біль у колінах посилювався, а з початку акції вже мало б минути хвилин п'ять. Джордж гарантував йому не більше двадцяти хвилин. Ось чому він негайно почав розповідати про те, що побачив у ситі спогадів.
Коли закінчив, то ні Сіріус, ні Люпин не промовили й слова. А тоді Люпин тихенько сказав: — Гаррі, на твоєму місці я не судив би про батька на підставі побаченого. Йому було тільки п'ятнадцять років...
— Мені теж п'ятнадцять! — гаряче заперечив Гаррі.
— Послухай, Гаррі, — примирливо сказав Сіріус, — Джеймс і Снейп ненавиділи один одного з першої зустрічі. Таке буває, ти ж можеш це зрозуміти, правда? Гадаю, що Джеймс втілював у собі все, до чого прагнув Снейп... ним захоплювалися, він чудово грав у квідич... йому майже все легко вдавалося. А Снейп був малим диваком, що по самі вуха захопився темними мистецтвами, тоді як Джеймс... хоч би яким він тобі здавався, Гаррі... завжди ненавидів темні мистецтва.
— Так, — погодився Гаррі, — але ж він напав на Снейпа без жодних на те підстав, тільки тому... бо ти сказав, що тобі нудно, — закінчив він дещо вибачливим тоном.
— Я цим анітрохи не пишаюся, — швидко сказав Сіріус. Люпин скоса зиркнув на Сіріуса, а тоді мовив: — Гаррі, зрозумій, твоєму батькові і Сіріусу вдавалося все, за що вони бралися... вони були найстильнішими в школі... усім подобалися... і якщо їх колись трохи й заносило...
— Тобто, якщо ми іноді бували чванливими бевзями, — пояснив Сіріус.
Люпин усміхнувся.
— Він іще постійно куйовдив собі волосся, — похнюплено додав Гаррі.
Сіріус і Люпин зареготали.
— Я й забув, що він це робив, — лагідно промовив Сіріус.
— А сничем він теж бавився? — поцікавився Люпин.
— Так, — нічого не розуміючи, глянув Гаррі на усміхнених Сіріуса й Люпина, що поринули в спогади. — Словом... мені здалося, що він поводився як дурень.
— Звичайно, як дурень! — бадьоро погодився Сіріус, — та ми всі були дурні! Може, крім Муні, — чесно виправився він, зиркнувши на Люпина.
Але Люпин похитав головою. — Хіба я хоч раз заборонив нам чіплятися до Снейпа? — заперечив він. — Хіба хоч раз наважився вам сказати, що ви зайшли надто далеко?
— Так, але, — не погодився Сіріус, — іноді ти змушував нас соромитися своїх вчинків... а це вже щось...
— А ще, — вперто стояв на своєму Гаррі, вирішивши вилити всі свої сумніви, якщо вже тут опинився, — він постійно поглядав на дівчат біля озера, сподівався, що ті на нього подивляться!
— Та він завжди клеїв дурника, коли поблизу була Лілі, — знизав плечима Сіріус, — біля неї він не міг стриматися, щоб не похизуватися.
— А як сталося, що вони одружилися? — приречено спитав Гаррі. — Вона ж його ненавиділа!
— Та де там, — заперечив Сіріус.
— Почала зустрічатися з ним у сьомому класі, — додав Люпин.
— Після того як Джеймс трохи вгамувався, — сказав Сіріус.
— І перестав для сміху зачакловувати учнів, — закінчив Люпин.
— Навіть Снейпа? — запитав Гаррі.
— Ну, — протяг Люпин, — зі Снейпом була особлива ситуація. Тобто Снейп сам не втрачав нагоди заклясти Джеймса, то хіба можна було очікувати, що Джеймс з цим змириться?
— І що, мама не заперечувала?
— Якщо чесно, вона про це майже не знала, — пояснив Сіріус. — Адже Джеймс не запрошував Снейпа на побачення, щоб накладати на нього чари в неї на очах.
Сіріус насуплено дивився на Гаррі, якого їхні пояснення переконали мало.
— Послухай, — сказав він, — твій батько був моїм найкращим другом і доброю людиною. Багато п'ятнадцятирічних хлопців поводяться як ідіоти. Але він це переріс.
— Що ж, — важко зітхнув Гаррі. — Просто я ніколи не думав, що буду співчувати Снейпові.
— Якщо ти вже про це згадав, — Люпин легенько нахмурив брови, — то цікаво, як відреагував Снейп, коли зрозумів, що ти все побачив?
— Сказав, що більше не навчатиме мене блокології — байдужим голосом пояснив Гаррі. — Подумаєш, налякав...
— ЩО він сказав? — гаркнув Сіріус, а Гаррі аж підскочив і трохи не вдавився попелом.
— Гаррі, ти серйозно? — перепитав Люпин. — Він перестав давати тобі уроки?
— Так, — Гаррі здивувався, що вони надали цьому аж такого великого значення. — Ну то й що? Я цим не переймаюся, мені так ще краще...
— Я мушу там бути, щоб поговорити зі Снейпом! — рішуче заявив Сіріус і вже почав зводитися на ноги, але Люпин знову посадив його на місце.
— Якщо вже й говорити зі Снейпом, то це маю зробити я! — категорично заперечив він. — Але, Гаррі, перш за все ти сам мусиш піти до Снейпа і сказати, що він у жодному разі не може припиняти уроків з тобою... якщо Дамблдор про це довідається...
— Та як я йому скажу? Він же мене вб'є! — обурився Гаррі. — Бачили б ви його, коли я вийшов із сита спогадів.
— Гаррі, для тебе не існує нічого важливішого за опанування блокології! — суворо сказав Люпин. — Ти мене зрозумів? Не існує нічого!
— Добре, — збентежено й роздратовано буркнув Гаррі. — Я спробую з ним поговорити... але це буде не...
Він раптом замовк. Почув далекі кроки.
— Це що, Крічер спускається?
— Ні, — глянув йому за спину Сіріус. — Це хтось там у тебе. Серце в Гаррі мало не зупинилося.
— Мушу тікати! — квапливо вигукнув він і вийняв голову з каміна на площі Ґримо. На якусь мить здалося, ніби вона шалено закрутилася на плечах — і ось він уже знову стояв навколішки перед каміном Амбридж і дивився, як замерехтіло й погасло смарагдове полум'я.