— ...якщо ти не готовий складати іспити й після Гоґвортсу, то варто подумати про інший...
— А це означає, що цей хлопець має не більше шансів стати аврором, ніж Дамблдор — повернутися до цієї школи.
— Отже, він має дуже добрі шанси, — відрізала професорка Макґонеґел.
— Поттер порушував закон, — голосно додала Амбридж.
— З Поттера зняли всі звинувачення, — ще голосніше заперечила Макґонеґел.
Професорка Амбридж підвелася. Вона була така низька, Що це мало що змінило. Однак її показна самовдоволеність змінилася нестямною люттю, від чого широке обвисле обличчя стало напрочуд зловісне.
— Поттер не має жодних шансів стати аврором! Професорка Макґонеґел теж зірвалася на ноги — і досягла цим значнішого ефекту, адже тепер вона височіла над професоркою Амбридж.
— Поттере, — задзвенів її голос, — я допоможу тобі стати аврором, хоч би чого це мені коштувало! Я з тобою працюватиму навіть ночами, але ти досягнеш необхідного результату!
— Міністр магії нізащо не візьме на роботу Гаррі Поттера! — просичала Амбридж.
— Коли Поттер шукатиме роботу, міністром магії, цілком можливо, буде хтось інший! — крикнула Макґонеґел.
— Ага! — теж крикнула професорка Амбридж, наставивши на Макґонеґел свого куцого пальця. — Так! Так?так?так! Авжеж! Ось чого ти хочеш, Мінерво Макґонеґел! Хочеш, щоб Корнеліуса Фаджа замінив Албус Дамблдор! Гадаєш, що опинишся на моєму місці, станеш першим заступником міністра і заодно директоркою!
— Ти мариш, — презирливо сказала професорка Макґонеґел. — Поттере, на цьому консультацію завершено.
Гаррі схопив портфель і вискочив з кабінету, не наважившись глянути на професорку Амбридж. Навіть у коридорі він чув, як Амбридж із професоркою Макґонеґел щось кричали одна одній.
Коли згодом професорка Амбридж прийшла на урок захисту від темних мистецтв, вона дихала так важко, ніби щойно пробігла крос.
— Гаррі, добре поміркуй, чи варто робити те, що ти задумав, — зашепотіла Герміона відразу, як вони знайшли в підручниках тридцять четвертий розділ "Ненасилля і переговори". — Здається, в Амбридж уже й так жахливий настрій.
Амбридж коли?не?коли люто зиркала на Гаррі, а той не піднімав голови від "Теорії захисних чарів", хоч нічого там не бачив, а просто сидів і думав...
Міг собі уявити реакцію професорки Макґонеґел, якби його впіймали під час спроби проникнути в кабінет Амбридж — усього через кілька годин після того як вона за нього поручилася... йому ніщо не заважало вернутися до ґрифіндорської вежі і аж влітку, на канікулах, розпитати Сіріуса про сцену, очевидцем якої Гаррі став у ситі спогадів... ніщо не заважало, але думка про такі розсудливі дії свинцевим тягарем тиснула йому на груди... а ще ж лишалися Фред і Джордж, які ретельно спланували свою акцію... не кажучи вже про ніж, подарований Сіріусом, — він лежав зараз у його портфелі разом зі старим батьковим плащем?невидимкою.
Та якщо його впіймають...
— Гаррі, Дамблдор пожертвував своїм становищем, щоб ти залишився в школі! — шепотіла Герміона, затуляючись книжкою від Амбридж. — Якщо тебе сьогодні виженуть, усе це виявиться марним!
Він міг забути про цей задум і просто змиритися зі спогадом про те, що вчинив його батько одного літнього дня понад двадцять років тому...
І тут він згадав Сіріуса в каміні ґрифіндорської вітальні нагорі...
"Ти не такий, як був твій батько... для Джеймса життя без ризику було нецікаве..."
Але чи хотів він і далі бути схожим на батька?
— Гаррі, не роби цього, прошу тебе, не роби! — розпачливо заблагала Герміона, коли дзвоник сповістив про закінчення уроку.
Він не відповів. Не знав, як йому бути.
Рон, мабуть, вирішив нічого не говорити й не радити. Він навіть не дивився на Гаррі, але щойно Герміона розкрила рота для чергової спроби відрадити Гаррі, як Рон неголосно буркнув:
— Відчепися від нього, чуєш? Він і сам може вирішити.
Коли Гаррі виходив з класу, серце в нього несамовито калатало. Не встиг дійти й до середини коридору, як почув удалині специфічні звуки, які, безсумнівно, свідчили про початок акції. Згори долинули крики й верески. Учні, що виходили з класів, завмерли, боязко поглядаючи на стелю...
Амбридж вилетіла зі свого кабінету з максимальною швидкістю, яку дозволяли розвинути її короткі ноги. Витягла чарівну паличку й побігла у протилежному від кабінету напрямку. Зараз або ніколи.
— Гаррі... будь ласка! — розпачливо благала Герміона.
Але він уже вирішив. Надійніше стис портфель і кинувся бігти, прослизаючи поміж учнів, які квапилися побачити, що сталося в східному крилі, і бігли йому назустріч.
Гаррі влетів у вже безлюдний коридор, що вів до кабінету Амбридж, і сховався за лицарськими обладунками, шолом яких зі скрипом повернувся, щоб на нього подивитися. Відкрив портфель, вийняв Сіріусового ножа й накинув на себе плаща?невидимку. Тоді поволі і обережно виповз із?під обладунків і подався до кабінету Амбридж.
Застромив лезо магічного ножа в щілину між дверима й одвірком, легенько провів ним утору?вниз і витяг. Щось ледве чутно клацнуло — і двері відчинилися. Прослизнув до кабінету, мерщій зачинив за собою двері й озирнувся.
Там ніщо не ворушилося, крім бридких мальованих кошенят, які й далі вистрибували на тарілках, що прикрашали стіну над конфіскованими мітлами.
Гаррі зняв плаща?невидимку, підбіг до каміна й одразу знайшов те, що йому було потрібно — маленьку коробочку з сяючим порошком флу.
Присів перед порожнім каміном і відчув, як тремтять руки. Ніколи раніше цього не робив, хоч і знав, як усе має бути. Запхав голову в камін, тоді набрав чималу пучку порошку й кинув його на акуратно складені поліна. Вони одразу спалахнули смарагдово?зеленим полум'ям.
— Площа Ґримо, будинок дванадцять! — голосно й чітко промовив Гаррі.
То було дивовижне відчуття. Звичайно, він уже подорожував за допомогою порошку флу, але тоді все його тіло кружляло в полум'ї, пролітаючи по мережі чаклунських камінів, що вкривала всю країну. Цього ж разу його коліна навіть не відірвалися від холодної підлоги кабінету, і тільки голова мчала кудись, охоплена смарагдовим полум'ям...
Аж ось, не менш раптово, ніж почалося, кружляння припинилося. Його нудило, він мав таке відчуття, ніби голова була обмотана дуже теплим шарфом. Гаррі розплющив очі й побачив, що визирає з кухонного каміна, перед яким стояв довгий дерев'яний стіл. За столом сидів якийсь чоловік і зосереджено вивчав аркуш пергаменту.