— Не інакше, як нас чекає потішний бій. Якою честю, якою хвалою увінчає нас ця звитяга! Проте я волів би, щоб ви зосталися на судні і були тільки глядачем цієї сутички, а решту доручили мені і моїм людям.
— Яким людям? — спитав Пантагрюель.
— Пошлюсь на Требник (відповів брат Жан). Чому Потифар, старший кухар фараонових кухонь, саме той, хто купив Иосифа і кому Иосиф, якби хіть, міг би навісити роги, старшинував над кавалерією всього єгипетського царства? Чому облягати і плюндрувати Єрусалим з усіх верховод послано було Навузардана, старшого кухаря царя Навуходоносора?
— Я слухаю, — сказав Пантагрюель.
— Дучкою панунці клянуся (сказав брат Жан), вони вже не раз перед цим билися з Ковбиками або ж з іншими такими, як вони, чухраями: сікти, рубати, шаткувати ковбиків більше подоба й личить кухарям, ніж рейтарам, страдіотам, жовнірам і пішакам, скільки їх не вийметься на світі.
— Ви в пам'яті мені освіжили (сказав Пантагрюель) одне місце з жартливих і дотепних відповідей Цицерона. Під час громадянської війни у Римі між Цезарем і Помпеєм Цицерон, звісно, більше тягнув руку за Помпеєм, проте Цезар до нього примилявся і власкавлював непомалу. Одного дня, довідавшись, що помпеяни зазнали в останніх боях великих утрат, Цицерон захотів одвідати їхній стан. Там він побачив, що сил у них обмаль, завзяття ще менше, а неладу багато. Передчуваючи їхню швидку поразку і погибель, а так воно потім і сталося, він почав брати на сміх і кпини то того, то того і платати ущипливі і гострі жарти, до яких був удатний вельми. Деякі капітани козирилися і, намагаючись виглядати переможцями, казали йому:
— Дивіться, скільки у нас орлів!
То були військові значки римлян.
— Це (відповів Цицерон) було б гарно й доречно, якби ви воювали з сороками.
Отже, з огляду на те, що нам з Ковбиками битися випадає, ви виводите, що це кулінарна січа, і бажаєте злучитися до одного гурту з кухарями. Гаразд, що ж до мене, то я чекатиму кінця цієї зухуватої забави тут.
З цим словом брат Жан успішився до похідних кухонь і там веселенько так і чемненько сказав кухарям:
— Хлопці! Зичу, щоб цей день став для вас усіх днем тріумфу і слави! Оце буде така шермицерія, якої у рубак ще не бувало! Ех, ти, живіт на живіт, хіба завзяті кухарі та сплохують? Гайда цих капосних Ковбиків шаткувати! Я буду вашим проводом. Вип'ємо, друзі! Нумо, веселіше!
— Капітане (озвалися кухарі), ваша правда! Віддаємося під вашу руку. Скажете жити — житимем, скажете вмерти — вмремо!
— Жити (сказав брат Жан) — прошу. А вмирати — дзуськи! От для Ковбиків умирати — будь ласка! Отже шикуйтеся лавами! Нашим паролем буде Набузардан!
Розділ XL
Як брат Жан Льоху спорудив і посадив до неї завзятих кухарів
Тоді, на брата Жановий розказ, теслі змайстрували великанську Льоху і поставили її на судно з кухлем. Склепали цю свиню і справді замашно: важкі гармати, поставлені на неї кружкома, плювалися камінними ядрами і чотиригранними крицевими списами, і нутрина її була така, що під її прикриттям могли битися понад двісті душ, і зроблена була Льоха за модлом Льохи Ларіольської, завдяки якій англійці за царювання юного короля французького Карла VI взяли Бержерак.
Наводжу імена завзятих і хоробрих кухарів, залізлих у цю Льоху, ніби в троянського коня:
Соуспікан Тликозу
Обібрань Карбонад
Боюн Крихотрус
Страхуй Ососядь
Шкварко Прикармань
Подляк Волай
Мандрагор Сластьон
Мудь Тріпай
Бревтій Раґу
Макогон Кендюк
Винолиз Шаткуй
Медоуст Салат
На гербах у всіх лицарських кухарів по землі у вигляді роззявлених пащек намальовані були зеленої барви шпікувальні голки зі сріблястими вигнутими смужечками з нахилом ліворуч.
Салій Саложуй
Тлисало Салолиз
Салоїд Салоглим
Саложер Салган
Салоґлиґ Салогуб
Салолюб Саленик
Салотріск
Салоп (скорочено), уродженець Рамбує; повне ім'я професора кулінарії — Салолоп. Адже краще сказати — прапорний замість неоковирного — прапороносець.
Салоїж Салосаль
Салоріж Саложери
Саловаж Салосоль
Саломаж Салобережи
Салопряж Салопри
Салосмаж Саломели
Салотли Салотри
Салолуп Салоцуп
У марранів і юдеїв таких імен не трапляється.
Жируй Макарон
Салатьє Жуй
Кресалатьє Розжуй
Скородьріп Неблюй
Поросья Маринуй
Трусь Заквась
Присмак Роз'юш
Присмаж Навар
Тісто Олій
Паштет Гарнір
Сіль Бульйон
Лій Мак
Ріж Мійбуде
Капустю Смакота
Упустю Гріль
Упік Кисляк
Муштардьйо Млясь
Смаль Меляс
Крихотрус. Цього перевели з кухні до покою превелебного кардинала Венера козачком.
Пряж Крутій
Помело Вертій
Заміс Ошуст
Каптур Крутар
Бабій Лотр
Бабодур Шальвір
Баболюб Драб
Баболап Дуйузад
Небийваз Бобур
Баламут Балабон
Мурло Балагур
Лайдак Крокодиль
Дундук Миньйон
Шалапут Япас
Прод М'яшкур
Мондам, винахідник соусу Мадам; за цей винахід він і дістав франко-шкотське прізвисько.
Зубодзинь Кудлань
Тригуб Шафраньє
Мірланґуа Косматій
Полежань Антитус
Пратья Укріп
Тирлипінпінґ Редис
Шмарко Сосис
Тріска Свинин
Робер. Цей винайшов дуже поживний соус Робер; його неодмінно треба подавати до смажених кроликів, качок, до смаженої свинини, до не крутих яєць, до солоної тріски і до багатьох інших страв.
Вугрі Бугай
Ікра Лежебок
Глупак Жеретій
Шмат Калабрит
Вітрогон Дристун
Торботряс Какун
Карабас Гімнюк
Горностай Прилип
Судак Піяк
Пиріжок Жлутій
Носань Убийтеля
Мотайнаус Медовик
Телюсь Солопій
Мукосій Красун
Бугила Матня
До цієї Льохи і ввійшли завзяті кухарі, бравкі, зухуваті, загартовані бійці. Брат Жан, прихопивши з собою ножаку, заліз останній і замкнув ізсередини зроблені на пружинах двері.
Розділ XLI
Як Пантаґрюель підтинав Ковбикам жижки
От Ковбики підступили так близько, що Пантагрюелю стало видно, як вони змахнули і списи дружно насторчили. Тоді він послав Гімнаста спитати, чого їм треба і що могло їх так роззлостити, щоб отак без попередження піти війною на своїх давніх приятелів, які їх нічим не скривдили.
Гімнаст віддав першим лавам низенько чолом і желіпнув як на пуп:
— Друзі, друзі, ми теж ваші друзі, і всі ми до ваших послуг! Усі ми прибічники Карнавальника, вашого старовинного спільника.
Потім мені розповіли, що замість Карнавальника він сказав — Курвальника. Хоч як би там було, на ці слова якась гладка сервелатина, трясучи салом, вискочила з шиків і хотіла схопити його за горлянку.