Я не знаю, хто більше заслуговує і хто достойніший носити жовто-зелений ковпак з заячими вухами — чи цей зух над зухами, чи Анґеран, здатний довго, розлого й нудно про нього оповідати, зневажаючи хист і письмацтво, заповідані нам від самосатського філософа. Бо, читаючи цю розволіклу повість, думаєш, що це тільки почин і зав'язок кривавої війни, і жди падіння цілого ряду царств; і що ж, насамкінець ідуть смішки з чужої лемішки, попадають в анацію і недоумкуватий зух над зухами, і англієць, що кинув йому рукавичку, і Анґеран, сам їхній писальник, що так нюні розпустив. Це ж така сама кумедія, як Горацієва гора, яка лементувала і кричала як на пуп, не кажи ти поліжниця. На її лемент і крик збіглося все довкілля подивитися на чудні й химерні пологи, а воно, гора зайшла в тяж, а породила мишу.
– І сміх (сказав Панурґ), і гріх. Як би самому в діру не впасти. Ні, я робитиму так, як обрікся. Ось ми вже давно, присягаюся вірою і дружбою, посланою нам від Юпітера-Філіоса, з вами нерозлий-вода. Скажіть мені свою думку. Женитися мені чи не женитися?
— Воно то (озвався Епістемон) в цьому ділі або пан або пропав, сказати тут щось певне я не зугарен. І як слова старого Гіппократа Коського: судження трудне щось значать для медицини, то в даному випадку вони найслушніші. У мене є дещо на думці, таке, що могло б, мабуть, вирвати вас з халепи, а проте мене це не цілком удовольняє.
Деякі платоники запевняють: хто зуміє побачити свого генія, той зможе узнати свою долю. Я не вельми на їхньому вченню розуміюся і не рвуся до того, щоб ви ступили у їхній слід. Там багато злуди. А переконав мене в цьому приклад одного сумлінного і поважного шляхтича з Естрангури. Це одне.
А потім, друге. Якби ще й досі панували оракули Юпітера-Амона, Аполлона в Ливадії, Дельфах, Делосі, Кіррі, Патарі, Тегірі, Апенесті, Лікії, Колофоні, у Кастальському джерелі, біля Антиохії в Сирії, Бахуса в Додоні між Бранхідами, Меркурія у Фарах біля Патраса, Алиса в Єгипті, Сераписа в Канопі, Фавна в Менальських горах і в Альбуні біля Тиволі, Тиресія в Орхомені, Мопса в Килікії, Орфея на Лесбосі і Трифонія на Левкадії, я б вирішив (а може, й не вирішив би) піти до них послухати, якої вони думки про ваше передузяття.
Одначе ви, самі здорові, знаєте, що вони стали німі як риба відтоді, як прийшов Цар, наш Спаситель, за якого пішли на дно всі оракули і всі пророцтва, десь так, у ясному світлі сонця зникають домовики, ламії, лемури, вовкулаки, гноми і всякі духи тьми. А втім, якби вони навіть панували, я б усе одно відраяв вас вірити їм. На цьому обпікся вже не один.
До того ж, я згадую, як Агрипина лаяла Лоллію Прекрасну, навіщо та спитала в оракула Аполлона Найяснішого, чи побереться вона з цезарем Клавдієм. За це її було банітовано, а потім скатовано.
— Ми (сказав Панурґ) зробимо краще. Огигійські острови, вони розташовані недалеко від порту Сен-Мало. От ми й подамося туди, як відпросимося в нашого царя. На одному з цих чотирьох островів, як я вичитав у добрих і давніх письменників, мешкає чимало чаклунів, волхвів і магів, а на золотій скелі лежить у золотих заковах Сатурн, годований амброзією і божистим нектаром, які йому щодня щедро приносять з неба якісь там птахи (може, це ті самі круки, що харчили у пустелі святого Павла, первого схимника), і точно віщує охочим їхню долю, їхній талан і те, що їх чекає. Хай би що там напряли Парки, хай би що там надумався і вирішив Юпітер, усе це добрий Отець узнає уві сні. Послухаємо, що він у моїй притузі порадить, та й нам буде менше мороки.
— Та це ж (сказав Епістемон) надто видима облуда і надто баєчна баєчка.
Розділ XXV
Як Панурґ радився з Гер Тріппою
— Бачте (провадив Епістемон), як ви мені довіряєте, перш ніж вернутися до нашого царя, зробімо ось що. Тут, недалечко від Іль-Бушара, живе Гер Тріппа. А він, ви ж бо знаєте, завдяки астрології, геомантії, хіромантії, метомантії та іншим фиґлям-миґлям пророкує, що має бути. Розважмо про вашу справу з ним.
— Про це я (відповів Панурґ) не знаю, що й сказати. Знаю лише, що колись, поки він розводився перед великим Царем про небесне і трансцендентне, двірські лакеї на сходах, між дверми, чухрали його малжонку, а вона була собі нічогенька. І він, хто бачив усе, що діялося в етері і на землі, хто розглядав усі події, як минулі, так і теперішні, і передбачав будущину, він не бачив, як товкли його половину, і так ніколи про це й не дізнався. Гаразд! Ходімо, як хочте. Ума набиратися ніколи не пізно.
Назавтра наблизилися до оселі Гер Тріппи. Панурґ підніс йому кожуха вовчого — вовки, замашного золоченого самобійця двосічного, в оксамитових піхвах, і півсотні дзвінких грошин-янгеликів; потім навпростець виклав йому свою справу.
Гер Тріппа глянув йому в живі очі і сказав, не роздумуючи:
— У тебе метопоскопія[260] і фізіономія рогача, і не просто рогача, а рогача зганьбленого й знеславленого.
Потім обдивився звідусіль Панурґову праву долоню і сказав:
— Ось оця ледача лінія над горбами Юпітера буває лише в рогачів.
Відтак писалом шпарко поставив кілька цяток, з'єднав їх, за правилами геомантії, і мовив:
— Направду і воістину ти пошиєшся в рогачі одразу по одруженні.
Потім спитав у Панурґа, який його немовлячий гороскоп. Діставши відповідь, негайно побудував його небесну камеру з усіма її кутками і, вивчивши її положення і трикутні аспекти, глибоко зітхнув і вирік:
— Я тобі сказав без обрізків, що ти будеш рогатий, хоч круть, хоч верть. А зараз у мене про це дуже надійна вість, і запевняю тебе — ти будеш рогатий. Та ще й жінка битиме тебе і оббиратиме. В сьомому кутку аспекти геть усі зловісні: тут сходяться у фокус усі рогоносні знаки, такі, як Овен, Тілець, Козоріг та інші. В четвертому кутку Юпітер ущербний, а тетрагонний аспект Сатурна тулиться до Меркурія. Ти набереш повні халяви, мій лебедочку!
— А я (озвався Панурґ) нашлю на тебе трясучку, старий нетяма, бевзь ти, мацапура! Коли всі рогачі зберуться, ти понесеш прапор. Але скажи мені, звідки у тебе цей кліщак між пальцями?
З цим словом він простягнув Геру Тріппу два пальці ріжками, стуливши інші в кулак. Потім звернувся до Епістемона: