— Тільки не вмовляннями, — стверджував Гаррах. — І не реалізацією первісної програми. Що більше пошлемо спускних апаратів, то більше буде сутичок. Вони примусять наших посланців оборонятись і відступити або прийняти бій. Оскільки війна нам ні до чого, а відступ не входить у плани, то замість делікатно жалити їх і щипати, ми повинні продемонструвати рішучість. З горилою не можна ні заприязнитися, ні умиротворити її, помаленьку кусаючи за хвіст.
— У горили хвоста немає, — зауважив Кірстінг.
— Ну то крокодила. Не лови мене на словах. Єдине, що нам залишилося, то це демонстрація сили. Якщо хтось має кращу ідею, прошу висловитись.
Ніхто із присутніх не озивався.
— У тебе є конкретний план? — запитав Стіргард Кірстінга.
— Так. Кавітація Місяця. Максимальний ефект при мінімумі шкоди. З планети це побачать, однак не відчують. Я вже давно про це думав. ГОД щойно все обрахував. Місяць розпадеться, але його уламки залишаться на орбіті. Центр мас зміни не зачеплять.
— Чому? — поцікавився домініканець.
— Бо фрагменти обертатимуться довкола Квінти по тій самій орбіті, що й Місяць. Планета складає з ним двоїсту систему, а оскільки вона значно важча, то центр обертання системи перебуває поблизу неї. Цифр я не пам'ятаю. У всякому разі, динамічний розподіл мас не зміниться.
— Зміняться гравітаційні припливи і відпливи, — утрутився в розмову Накамура. — Ти це врахував?
— Урахував ГОД. Літосфера навіть не здригнеться. Щонайбільше активізуються неглибокі сейсмічні вогнища. Припливи і відпливи в океані стануть слабшими. Це все.
— І яка ж буде від цього користь? — запитав Араго.
— Це буде не тільки демонстрація сили, а й повідомлення. Перед цим ми пошлемо їм попередження. Пояснити докладніше?
— Тільки коротко, — сказав командир.
— Я не хочу, щоб хтось бачив у мені чудовисько, — з незворушним спокоєм відповів перший пілот. — Іще на самому початку ми передали їм логічний розрахунок, а також твердження типу "Якщо А, то Б", Якщо не А, то В" і так далі. Ми заявимо їм: "Якщо ви не відповісте на наші сигнали, ми знищимо ваш Місяць і це буде перше попередження про нашу рішучість домогтися контакту". Ну і ще раз усе те, про що їм сигналізував "Посол": мовляв, ми прибули з мирними намірами, і якщо вони перебувають у якомусь конфлікті, то ми збережемо в ньому нейтралітет. Отець Араго може все це прочитати, це благовіщення висить у стерновій рубці, і кожен член екіпажу одержав окремий примірник.
— Я читав, — відповів Араго. — А що буде по тому?
— Усе залежатиме від їхньої реакції.
— Ти вважаєш, що ми повинні встановити їм певний строк? — запитав Ротмонт. — Це був би ультиматум.
— Називай це як хочеш. Ми можемо не встановлювати точного строку: вистачить чітко заявити, доки ми утримуватимемось від дій.
— Чи є ще якісь пропозиції, крім відступу? — запитав Стіргард. — Немає? Тоді хто за проект Гарраха?
Поласар, Темпе, Гаррах, Ель-Салям і Ротмонт підвели руки. Накамура завагався, та зрештою теж приєднався до них.
— Чи враховуєте ви те, що вони можуть відповісти нам достроково, але не сигналами? — запитав Стіргард.
Усі десятеро сиділи довкола величезної плити, що, мов стіл на одній ніжці, спиралася на ажурний перетин ланжеронів, які відділяли верхню, гравітаційну стернову рубку від навігаторської, а вона зараз була порожня. Тільки блимання моніторів над розташованими вздовж стін пультами оживляло простір під ними грою світла і тіні.
— Цілком можливо, — озвався Темпе. — Я не знаюся на латині так добре, як отець Араго. Якби я прилетів сюди тільки з власної волі, то не голосував би "за". Але ми тут не просто десять звичайних астронавтів. Якщо "Гермес" після всіх його спроб установити мирний контакт усе-таки було піддано нападу, то це означає, що вчинено напад на Землю, бо нас сюди прислала вона. Через те Земля має право заявити нашими вустами: Nemo me impune lacessit .
ПАРОКСИЗМ
Сидеральні операції, феномени астрономічних розмірів, через силу, що вивільняється в них, не дають спостерігачеві таких же глибоких, вражаючих переживань, як повінь чи тайфун. Навіть звичайний землетрус, подія для Космосу ультрамікроскопічна, виходить уже за сприйнятливість людських органів чуття. Справжній жах або захват викликають у нас події ні надто гігантського, ні надто малого масштабу. Ніхто не здатен пересвідчитись, що являє собою зірка, — камінь чи брильянт. Найменша зірка, океан океанів вічного вогню, вже з відстані мільйона кілометрів обертається на стіну жару, яка виходить аж за горизонти, а при наближенні до неї втрачає будь-яку форму, розпадаючись на хаотичні вихори полум'я, що засліплюють з однаковою силою: тільки з великої далечі холодніші воронки хромосфери зменшуються до розмірів сонячних плям.
Зрештою ця сама закономірність, що зводить нанівець переживання як відчуття огрому, діє серед самих людей. Можна співчувати мукам певного індивідуума, родини, але загибель тисяч, так само як і мільйонів жителів — замкнена в числах абстракція, екзистенціальний зміст якої осягти неможливо.
Через те кавітаційне розбиття небесного тіла, планети чи її супутника-Місяця являє собою надзвичайно скромне видовище, яке відбувається не лише з сонною повільністю, але завдяки беззвучному і лінивому перебігові здається штучним, удаваним, тим більше, що для того, аби його побачити й при цьому не загинути, треба спостерігати у телескоп або на екрані монітора. А сидеральні хірурги спостерігають космічні вибухи через фільтри, які по черзі надівають на об'єктиви апаратури, щоб можна було пильно стежити за фазами розпаду. Через те картина, яку вони вибірково сприймають у монохроматичних смугах спектра, — то жовта, як солома, то червона, як кіновар, — справляє враження невинної калейдоскопічної забави, а не страхітливого з людського погляду катаклізму.
Квінта мовчала до години нуль. Кавітацію Місяця мали спричинити вісімнадцять снарядів, які летіли до його екваторіальної поверхні по траєкторіях типу евольвенти.
На жаль, ГОД мав слушність, виводячи цю операцію з обойми заходів, які піддаються точному програмуванню.
Якби всі боєголовки влучили в оболонку пустельного супутника під одним і тим самим кутом, якби, зробивши в ньому тунельні пробоїни, збіглися довкола його важкого ядра і якби з запрограмованою до секунд точністю обернули це неохололе, напіврідинне ядро в газ, уламки розколотого Місяця, проти яких Гімалаї — дрібні крихти, розлетілися б по попередній орбіті, а ударна хвиля раптово вивільненої сили спричинила б тільки помірний землетрус і штовхнула б до берегів континентів серію довгих хвиль цунамі.