Філіпп показав раднику на один із кухлів.
— Дякую,— як завжди чемно, ухилився Антіпатр і додав з дещо осудливими нотками в голосі (з усіх радників тільки він один зважувався, щоправда, тактовно, дорікати цареві частими випивками): — Чи ж, бува, не рано?
— Вже пізно,— весело доказав цар, збуджено дивлячись на кухлі зі смачним балканським пивом.— Гуляли всю ніч... Але — досить застілля. Від сьогодні займуся тільки справами. Ось похмелюся — і до діла.
Залпом спорожнив кухоль, полегшено зітхнув, тильним боком долоні витер губи та вуса, пробіг пальцями по бороді і просвітленими очима глянув на радника.
— Що ти скажеш про Ісократа, грецького оратора, га? Йому можна вірити? На нього та його людей можна покластися? У нього надійні спільники? За ним стоїть політична сила у грецькому світі чи він дивак-одинак, котрий просто симпатизує мені?
— О так. Тобі, мій царю, Ісократ і справді симпатизує. Мої люди уважно стежать за невтомною і цілеспрямованою діяльністю названої тобою особи в Афінах і доносять досить втішні для нас вісті,— неквапливо почав Антіпатр.— Оратор Ісократ — досить відомий і впливовий у грецькому світі. Він не одинак і не дивак, за ним стоїть сила. Він має багатьох спільннків-однодумців. Якщо інший, не менш відомий оратор Афін Демосфен — наш противник і сили, що стоять за ним, теж виступають проти Македонії та її ролі в грецькому світі, то Ісократ, на наше щастя, друг Македонії, прихильник не демократії, як Демосфен, а міцної царської влади. Бо тільки вона здатна навести лад у грецькому світі, де постійно спалахують чвари-роз-брати. Свого царя там немає, тож Ісократ і покладає на тебе свої надії. На Ісократа не лише можна, а й треба покластися! Без нього та його прихильників наше проникнення в Грецію неможливе. Принаймні воно значно ускладниться.
Філіпп дістав із скриньки пергаментний сувій.
— Прочитай, що пише мені Ісократ.
У своєму листі Ісократ благав Філіппа об'єднати розпорошену Грецію і очолити похід греків та македонців проти персів, не відаючи, що такий похід вже давно обдумує Філіпп. Завоювання Азії нащадку грецького Геракла по плечу. Застерігав: якщо Філіпп відмовиться від цієї історичної місії, яку визначили йому самі боги, Греції загрожує внутрішня катастрофа. Вона загине від різних волоцюг, що натовпами тиняються по її містах, від сікофантів (донощиків) і від поганих ораторів та демагогів...
"Якщо ти справді є достойний нащадок Геракла, то зроби все це і тоді всі будуть зобов'язані тобі найбільшою вдячністю. Греки — за ті благодіяння, які ти їм виявиш, а македонці — за те, що ти будеш над ними законним царем, а не самодержцем. Решта ж роду людського за те, щоб ти звільнив еллінів від варварського деспотизму, після чого всіх людей ощасливиш еллінською культурою".
— Прочитавши цього листа, я ще раз упевнився в тому, в чому і раніше був упевнений: Ісократу треба вірити. І використати його у своїх цілях,— сказав Антіпатр, повертаючи листа.
Філіпп поклав лист у скриньку, замислено мовив:
— Так, Ісократ для нас як знахідка. Для підтримки Ісократа та його Людей не шкодувати золота.
— Так і діятиму від твого імені,— пообіцяв Антіпатр.— Але Ісократ та його прихильники — це ще не привід для відкритого втручання у внутрішні справи еллінів.
— Привід будемо шукати! — ляснув Філіпп долонею по столу.— У Грецію мусимо увійти не як загарбники, а як її рятівники. В цьому нам допоможе і щасливий випадок, і боги. А боги на моєму боці. Ось...— шаснув рукою в скриньку, дістав пергаментний сувій, помахав ним.— Відповідь грецьких богів! Євмен привіз мені це від дельфійського оракула. Я запитав його через Євмена: чи починати мені війну, яку я задумав? І ось що відповів мені оракул: "Успішно почавши війну, ти успішно її завершиш!" Ось так! А я неодмінно почну її успішно. І знаєш, я замислив війну не проти кого-небудь, а проти греків. Розумієш! Війна проти греків, а гречький оракул пророкує мені перемогу. Тож виходить, грецькі боги на моєму боці, вони хочуть, щоб я прийшов у Грецію і врятував її. І я прийду в Грецію і врятую її, вона стане частиною мого царства. Могутнього і найбільшого у світі!
Філіпп, не втримавшись, вибіг з-за столика, забігав по тісній кімнатці, рухи його стали рвійними, і увесь він, ніби проснувшись, збадьорився, очі сяяли.
— Ось так, мій друже-раднику. Не лише Ісократ, а й грецькі боги закликають мене до походу в Грецію. Правда, оракул одночасно й застеріг мене, аби я уникав колісниці, запряженої четвіркою коней, бо вона може принести мені лихо. В усьому ж іншому мене чекають успіх і слава! Квадриги я почну уникати від сьогодні й назавжди, а до походу в Грецію починаємо готуватися вже сьогодні. І одночасно чекатимемо зручного часу для нападу. Греків же треба купувати з усією їхньою демократією. Чим більше купимо греків, тим краще буде для нас. Тут золота не шкодувати, воно потім сторицею окупиться. Хай нам щастить!
Філіпп залпом випив другий кухоль пива.
Філіна сама собі винесла присуд
За час відсутності царя в Пеллі померла Філіна.
Раптово, негадано. В розквіті здоров'я і молодих літ. Не хворіла, не скаржилась, що нездужає, і ось... Давала гучні бенкети, де була в центрі уваги і всіх покоряла сліпучою вродою, як завжди, затято — коли заходила мова,— похвалялася, що тільки її син від Філіппа, як старший в роду, має всі права стати спадкоємцем престолу. А той, Олімпіа-дин синок — молодший і, отже, таких прав за законами предків не має. І сам цар це невдовзі збагне, додавала Філіна, і відновить справедливість... Дехто з її друзів обережно натякав фессалійці, що при живій цариці небезпечно так говорити, та Філіна тільки сміялась, блискаючи білосніжними зубами, що так і спалахували на її гарному смаглявому лиці: Філіпп, мовляв, Олімпіаду не любить і живе з нею останні дні. Завтра епірська княжна стане лише його колишньою четвертою дружиною.
Що ж, все у волі богів, казали одні, почувши про раптову і дивну смерть молодої, здорової Філіни. Кому який вік вони виділять, такий і живи. Хоч ти здоровий, хоч недужий — все одно...
"А може, боги тут і ні при чім?" — шепотілися інші і загадково вмовкали на півслові — тямковитому і так усе ясно.