З'являється Клов.
Помолимося Господу. Н а г г. А цукеркуі Клов. Там на кухні — пацюк. Гамм. Пацюк! Так вони ще не перевелися? Клов. На кухні я бачив одного. Гамм. І ти його не знищив? Клов. Частково. Ти ж нам завадив. Гамм. А він не втече? Клов. Ні.
Гамм. Потім доб'єш його. А зараз помолимося Господу.
Клов. Знову?
Н а г г. А цукерку мені!
Гамм. Спершу Господу! (Пауза). Всі готові? Клов (покірно). Починай вже. Гамм (до Harra). А ти?
Н а г г (стискає руки, заплющує очі, скоромовкою). Отче наш, що єси на небесах...
Гамм. Цить! І мовчки! Ну що за манери! Гайда.
Всі прибирають молитовні постави. Мовчанка. Першим знічується Гамм. Ну як?
Клов (розплющує очі). А ніяк! А тобі він щось відповів?
Гамм. Анітелень! (До Harra). А тобі?
Н а г г. Чекай. (Пауза. Розплющує очі). Нічичирк!
Гамм. От паскуда! Та його просто немає!
Клов. Поки що ні.
Нагг. А цукеркуі
Гамм. Нема в мене більше цукерок.
Пауза.
Нагг. Що ж, усе воно, як і має бути між батьком і сином. Якби не я тебе породив, то хтось інший. Але це ні з кого не знімає його провини. (Пауза). Взяти хоча б рахат-лукум, якого вже немає. Всі ми знаємо, що я нічого в світі так не люблю, як рахат-лукум. І колись, як плату за певну послугу, я в тебе попрохаю дати мені трохи рахат-лукуму, і ти мені його пообіцяєш. Аякже, треба йти в ногу з часом. (Пауза). А кого ти гукав, коли був зовсім маленький, прокидався в темряві й плакав? Матір? Ні. Мене. Ми тобі не заважали плакати. А тоді переносили де подалі, щоб ти не заважав нам спати. (Пауза). Я спав міцним королівським сном, а ти будив мене, щоб тільки було кому тебе слухати. От хіба була в тому якась потреба? Щоб я тебе слухав? Та я, чесно кажучи, і не слухав тебе. (Пауза). Але прийде колись, сподіваюся, такий день, коли тобі конче потрібно буде, щоб я тебе вислухав і щоб у відповідь ти почув мій голос, будь-який голос. (Пауза). Так, я сподіваюся, що доживу до того дня і почую, як ти гукаєш мене, мов маленький хлопчик, як і тоді, коли ти ще був дитинчам, а я був твоєю єдиною надією. (Пауза. Нагг стукає по иришці бака, в якому сидить Нелл. Пауза). Нелл! (Пауза. Він б'є ще дужче). Нелл!
Пауза. Нагг ховається у свій бак, закриває за собою кришку. Пауза.
Гамм. Концерт закінчено. (Простягає руку, намагається намацати собачку). І собачка зник.
Клов. Це не справжній собачка, він не вміє ходити. Гамм (мацає рукою довкола себе). Його тут немає. Клов. Він ліг спати. Гамм. Дай-но його сюди.
Клов піднімає собаку, подає його Гамму.
(Той не випускає його з рук. Пауза. Раптом жбурляє геть). Фу, брудний який!
Клов заходиться піднімати все, що розкидано по підлозі.
Що ти там робиш?
Клов. Та порядкую ж. (Підводиться. З завзяттям). Повикидаю геть увесь мотлох! (Збирає речі).
Гамм. Порядкує він!
Клов (підводиться). Я люблю, щоб скрізь лад був. Маю одну мрію. Щоб по всьому світу кожна річ мовчки і непорушно перебувала на своєму остаточному місці, під остаточним пилом. (Збирає далі речі).
Гамм (роздратовано). Ну що це ти там виробляєш? Клов (розпрямляється, спокійно). Намагаюся дати всьому цьому хоч якийсь лад.
Гамм. Та кинь ти це діло.
Клов кидає на підлогу всі речі, які він щойно підняв.
Клов. Тут чи там, яка різниця. (Йде до дверей). Гамм (занепокоєно). Що там у тебе з ногами? Клов. З ногами?
Гамм. Гупаєш так, що земля здригається. Клов. Я мусив черевики взути. Гамм. А капці що, муляли?
Пауза.
Клов. Піду я від тебе. Гамм. Ні!
Клов. А що мені тут робити?
Гамм. Відповідати мені, самому про щось питати. (Пауза). Я вже придумав, про що буде далі моя історія. (Пауза). Багато всякого понапридумував. (Пауза). От запитай мене, на чому я зупинився.
Клов. Слухай, до речі, як там твоя історія? Гамм (вельми здивовано). Яка історія? Клов. Та, яку ти собі розповідаєш усе життя. Гамм. Тобто мій роман? Клов. Він самий.
Пауза.
Гамм (гнівно). Ну, далі, чого ти замовк, питай далі!
Клов. Ти, сподіваюся, вже багато чого там понапридумував.
Гамм (скромно). Ну, не те щоб багато, звичайно. (Зітхає). Трапляються, знаєте, такі дні, як сьогодні, приміром, коли, ви розумієте, ну не йде, і квит! (Пауза). Мушу сидіти й чекати, доки не прийде натхнення. (Пауза). І силою тут нічого не зарадиш, о ні, тільки шкоди наробиш. (Пауза). Але дещо я, попри все те, придумав. (Пауза). Вправність, вона як-не-як залишається. (Пауза. З притиском). Дещо, повторюю, я все ж придумав.
Клов (з захватом). Це ж треба! Взяти і попри все щось придумати!
Гамм (скромно). Ну, чесно кажучи, не так щоб дуже, але разом з тим це краще, ніж зовсім нічого.
Клов. Краще, ніж зовсім нічого! Я в захваті! Гамм. Я тобі все розкажу. От він повзе на череві... Клов. Хто?
Гамм. Що значить "хто"? Клов. Хто "він"? Гамм. Як хто? Той, інший. Клов. А, той! Я трохи сумнівався.
Гамм. Повзе на череві й ридма ридає, просить хліба для своєї дитини. Йому пропонують посаду садівника. Але перш ніж...
Клов регоче.
Що тут такого смішного?
Клов. Посаду садівника! Гамм. І це тебе насмішило? Клов. А чом би й ні?
Гамм. А може, те, що він хліба просить? Клов. Або ця дитина.
Пауза.
Гамм. Так, ситуація й справді дотепна. Може, давай гуртом посміємося од щирого серця?
Клов (подумавши). Я сьогодні вже більше од щирого серця не можу.
Гамм (подумавши). Я теж не можу. (Пауза). Так от я продовжую. Перш ніж подякувати і прийняти мою пропозицію, він питає, чи не можна було б йому ще й сина узяти з собою.
Клов. А скільки йому років?
Гамм. Майже немовля.
Клов. По деревах міг би лазити.
Гамм. Дрібної роботи вистачило б.
Клов. А тоді він підріс би.
Гамм. Не виключено.
Пауза.
Клов. Ну далі, чого ти замовк, кажи далі! Гамм. Оце і все.
Пауза.
Клов. А що буде потім, знаєш?
Гамм. Більш-менш.
Клов. Але ж кінець ще не скоро?
Гамм. Боюся, що скоро.
Клов. А ти ще одну історію вигадай.
Гамм. Ой, не знаю. (Пауза). Я вже, ти знаєш, вичерпався. (Пауза). Це ж, розумієш, тривале творче зусилля. (Пауза). От якби дотягнути до моря! І зробити б подушку з піску, а приплив би не забарився.
Клов. Припливів більше немає.
Пауза.
Гамм. Піди подивися, може, вона померла.
Клов підходить до бака, в якому сидить Нелл, знімає кришку, зазирає всередину.
Пауза.
Клов. Схоже, що так. (Опускає кришку, розпрямляється).