— Я побіг додому, — пояснив Джоні, — і вжяв в його кімнаті рожпилювач. Потім знайшов Уеба, ашшиштента по біофіжиці, він відвів мене в лаборраторрію і дав шпирт. Потім я підкрравшя і штав бррижкати йому в ррот, коли він говоррив. Трохи потрапило, але я не жміг налаштувати його прравильно, і штрумінь вдаррив в ньохо, не встигнувши ррозпилитися, і ошліпив його. Ти ж жнаєш, у мене немає пальшів. Тому довелось жастосувати те, шшо в книхах наживаєтьшя гррубою шилою.
Метьюен отямився і почав виявляти ознаки нормальності. Оскільки без скляного стрижня він був усього лише сумирним професором, Джоні відпустив його.
— Я так щасливий, що ти це зробив, Джоні, — пробурмотів він. — Ти врятував мою репутацію, а може, й моє життя. Ці телепні в госпіталі так і не повірили, що мене треба увесь час накачувати алкоголем, тому я, природно, протверезів і знову звихнувся. Є надія, цього разу до них дійде. Пішли, мені треба скоріше повернутися. Якщо вони ще не виявили, що мене нема, то може, не стануть піднімати шум. Коли мене випустять, я стану працювати над постійним нейтралізатором свого препарату. І я знайду його, якщо тільки раніш не помру від виразки через те спиртне, яке мені доведеться пити.
x x x
Джоні неквапливо йшов додому по Темпл-стріт, почуваючи себе мудрецем через талант улагоджувача неприємностей, який прорізався в ньому віднедавна. Можливо, тверезий Метьюен і був правий щодо даремності всього на світі. Але якщо подібна філософія могла порушити приємний настрій Джоні, то в такому випадку, нехай він залишиться п'яним.
Він був радий тому, що Метьюен незабаром вилікується і повернеться додому. Він був єдиною людиною, до якої Джоні мав сентиментальну прихильність. Але поки Метьюен знаходився далеко, Джоні не збирався прогаювати ні секунди розкошування повною волею. Дійшовши до особняка Фелпса, він не зайшов відразу всередину, а просунув лапу в щілину між стіною і парканом. Вона повернулась назад з величезною плиткою жувального тютюну. Джоні відкусив половину, засунув залишок назад у схованку і ввійшов в будинок, щасливо плямкаючи на кожному кроці. А чому б і ні?