Я вирішив залишитися тут нагорі. Коли я дивився крізь Смертельну Підлогу до того як вона з'явилася — я бачив, яка порожнеча була всередині мене. І ще розумів, що сильно втомився бути тарою. Так що тепер я спускаюся й відвідую Джонса майже щоночі.
Тепер ми з ним партнери, і з Моллі Мілліонс теж. Моллі веде наш бізнес у Дромі. Джонс усе ще в Парку Розваг, але в нього тепер більша цистерна зі свіжою морською водою, яку міняють щотижня. І він одержує своє зілля, коли йому потрібно. Він усе ще розмовляє з дітлахами за допомогою свого щита з лампочками, але зі мною він спілкується через дисплей в сараї, який я наймаю там, цей прилад кращий за той, що він використовував в армії.
І всі ми зараз заробляємо непогані гроші, більші, ніж я одержував раніше, тому що Спрут Джонса може зчитувати сліди всього того, що колись зберігалося в мені, і він виводить все це на дисплей зрозумілими мені мовами. Так що ми взнаємо багато нового про моїх колишніх клієнтів. Колись я знайду хірурга, щоб викопати весь силікон зі своїх залоз, і буду жити лише зі своєю власною пам'яттю, як всі інші люди. Але ще не зараз.
А поки що мені справді добре й тут, нагорі, в темряві, курячи китайські цигарки з фільтром і слухаючи як капає конденсація з геодезики. Тут, угорі, справді тихо, якщо, звичайно, парочка Прим Техів не вирішить потанцювати на Смертельній Підлозі.
Це також повчально. Коли за допомогою Джонса розберусь в деяких штуках, стану самим крутим професіоналом у місті.