Після того як "Квітучі вченості", впавши долілиць, привітали спочатку царя, а потому обох мандрівників, Лукас почав ставити запитання.
— Для початку я хотів би дізнатися ось що,— сказав він, розкурюючи люльку,—звідки, власно, відомо, що принцеса перебуває в Дракон-Місті?
Уперед виступив палицеподібний учений і, поправивши окуляри, заговорив:
— Вельмишановні чужинці! Це сталося таким чином: рівно рік тому чарівна, як вранішня росинка, принцеса Лі Сі проводила свої літні канікули на морі. Одного разу вона раптом безслідно зникла. Ніхто не знав, що з нею сталося. Ми були і тяжкій невідомості доти, поки два тижні тому один рибалка не виловив із Жовтої річки пляшкову пошту. Жовта річка протікає від червоно-біло-смугастих гір повз браму нашого міста. Отже, ним було знайдено іграшкова молочна пляшка, такими користуються маленькі дівчатка для гри у "дочки-матері". У пляшечці лежав лист, написаний рукою нашої принцеси, подібної до пелюстки квітки.
— А чи можна глянути на листа? — запитав Лукас.
Учений порився у своїх паперах та протяг Лукасові маленький у кілька разів згорнутий листочок. Лукас розгорнув його та прочитав: "Дорогий незнайомцю! Ким би ти не був, знайшовши цю пляшкову пошту, достав її якомога скоріше моєму батькові Пунь Гиню, великому цареві мигдальському. Мене викрала чортова дюжина та продала пані Мальцан. Тут ще багато інших дітей. Будь ласка, врятуйте нас! Полоненими бути так жахливо. Пані Мальцан — це дракониха, а адреса в мене відтепер така:
ПРИНЦЕСІ ЛІ СІ
(мешкає у пані Мальцан)
СУМЛАНДІЯ
СТАРА ВУЛИЦЯ, 133
Третій поверх, ліворуч.
Лукас опустив листка та поринув у роздуми.
— Мальцан?..— бурмотів він.— Мальцан… Сумландія?.. Десь я все це вже чув.
— Сумландія — це колишня назва Дракон-Міста,— пояснив палицеподібний учений.— Ми знайшли згадку про нього в одній старій книжці.
Лукас, вийнявши трубку з рота, ошелешено присвиснув та пробурмотів:
— Історія стає насправді цікавою!
— Чому? здивувався Джим.
— Послухай-но мене, Джим Кнопко! — серйозно відповів Лукас.— Настала мить, коли ти маєш дізнатися велику таємницю. Таємницю твоєї появи в Усландії. Тоді ти ще був немовлям та всього не пам'ятаєш. А доправив тебе до нас у посилці поштар.
Очі в Джима від подиву стали зовсім круглими, коли він почув від Лукаса, що сталося тоді в Усландії. Закінчивши свою оповідь, машиніст зобразив на листку паперу, як виглядала адреса на посилці.
— Але замість зворотної адреси там була тільки велика цифра 13,— додав він.
Цар, Пінг Понг та вчені уважно вислухали Лукаса та почали порівнювати адреси.
— Не доводиться сумніватися,— підсумував маленький товстий учений, спеціаліст із цих питань,— що в обох випадках йдеться про одну й ту саму адресу. Тільки принцеса Лі Сі написала адресу без помилок, а адреса на посилці з Джимом писав якийсь невіглас.
— Отже, пані Ваас зовсім не моя справжня матуся,— раптом сказав Джим.
— Так, ти правий,— відповів Лукас.— Саме це її завжди більш за все і засмучувало.
Джим помовчав, а потім із переляком у голосі запитав:
— А хто ж тоді моя матуся? Ти, може бути, гадаєш, що це пані Мальцан?
Лукас замислено похитав головою.
— Ввижається мені, що ні. Пані Мальцан — дракониха, принцеса теж про це пише. А ось хто такі ці "13", треба б з'ясувати. Це ж вони надіслали тебе у посилці.
Але ніхто не знав про цифру 13. Навіть "Квітучі ученості".
Ясна річ, Джим був дуже занепокоєний. Уявляєте, як воно буває на душі, коли ось так, серед ясного дива, дізнаєшся про самого себе такі важливі речі.
— У будь-якому разі,— підсумував Лукас,— тепер ми маємо поїхати до Дракон-Міста, не тільки щоби визволити принцесу Лі Сі, а й щоб дізнатися таємницю Джима-Кнопки.— Він пихнув люлькою та продовжив: — Це дійсно дивовижно! Адже якби ми не припливли до Мигдалії, то ніколи б не натрапили на цей слід.
— Так,— погодився цар.— За всім цим криється насправді велика таємниця.
— Ми з моїм другом Джимом Кнопкою розкриємо цю таємницю,— серйозно й рішуче сказав Лукас.— Так де ви кажете знаходиться це Дракон-Місто-Сумландія?
Цього разу наперед вийшов зморщений лобастий учений. Він був придворним царським географом та знав напам'ять усі мапи на світі.
— Вельмишановний чужинцю,— почав він із похмурою міною,— місцезнаходження Дракон-Міста, на жаль, невідомо простим смертним.
— Зрозуміло,— погодився Лукас.— Інакше би поштар неодмінно його відшукав.
— Проте ми припускаємо,— вів далі лобастий учений,— що місто знаходиться десь по інший бік червоно-біло-смугастих гір. Оскільки пляшкову пошту принцеси принесло течією Жовтої річки, то Дракон-Місто має, вочевидь, лежати десь у верхній її частині. Але шлях Жовтої річки відомий нам, знову ж таки, лише в межах червоно-біло-смугастих гір. Там вона витікає з глибокої печери. А ось де її початок, ніхто не знає.
Лукас розмірковував та палив свою люльку, випускаючи тютюнові клуби під стелю тронної зали. Нарешті він спитав:
— А запливти до цієї печери можна?
— Ні,— відповів той.— Цілковито неможливо. Течія надто бурхлива.
— Таж річка повинна десь мати виток! — сказав Лукас.— А чи можливо перебратися на той бік гір та пошукати там?
Лобастий учений розстелив перед друзями велику географічну мапу.
— Перед вами мапа Мигдалії,— почав він,— кордони царства утворені, як бачимо звідси, уславленою мигдальською стіною, яка опоясує країни з усіх боків, за винятком моря. Стіна має п'ять брам: північну, північно-західну, західну, південно-західну та південну. Якщо виїхати з країни крізь західну браму, то на шляху опиниться "Ліс Тисячі Див". Одразу за ним починаються червоно-біло-смугасті гори. Їх називають "Короною Світу". На жаль, гори непрохідні. Але ось тут, трохи південніше, розташована ущелина під назвою "Долина Сутінків". Єдина можливість перетнути гори — це пройти крізь ущелину. Проте досі на такий крок ніхто не наважився. До того ж "Долина Сутінків" сповнена жахливих звуків та голосів, вони настільки страшні, що ніхто не в змозі їх винести. По той бік "Долини" припустимо знаходиться величезна пустеля. Ми називаємо її "Кінець Світу". Більш мені немає чого вам розказати, бо далі починається ще зовсім недосліджена територія.