Джейн хотіла почути відповідь на це питання…, страшенно хотіла…, якось відчувала, що це найважливіше на світі питання. Але здійнявся вітер з моря і його порив зачинив двері.
— Тепер я ніколи не довідаюся, — жалібно прошепотіла вона медсестрі, коли та увійшла.
— Про що не довідаєшся, люба?
— Що вона сказала…, та жінка на сходах…, з голосом, схожим на мамин…
— Це була твоя матір, люба. Твій батько телеграфував до неї, як тільки я приїхала. Вона одразу ж прибула сюди…, якщо ти добре поводитимешся і не хвилюватимешся, то можете з нею побачитися цього вечора.
— Отож, — тихесенько сказала Джейн, — цього разу мама зуміла протиставитися бабусі.
Але це було за кілька днів до того, як Джейн дозволили першу справжню розмову з батьком і матір'ю. Вони прийшли разом, тримаючись за руки, і стояли, дивлячись на неї згори додолу. Джейн знала, що в цій кімнаті є троє надзвичайно щасливих людей. Ніколи ще не бачила жодного з них таким, як зараз. Здавалося, вони ковтнули напою з якогось глибокого джерела життя і цей ковток знову зробив їх молодими закоханими.
— Джейн, — сказав тато, — двоє дурників засвоїли трохи мудрості.
— З моєї провини ми не засвоїли цього давним-давно, — сказала мама. Звук сліз чувся в її голосі, — і звук сміху.
— Жінко! — Як чудово тато сказав це "жінко"! І мамин сміх… то був сміх чи звучання дзвонів? — Я не можу тобі дозволити ображати мою дружину. Твоя провина, справді! Я не дозволю тобі відібрати від мене найменшої частки моєї провини. Глянь на неї, Джейн, глянь на мою маленьку золоту любов. Як тобі пощастило вибрати таку маму, Джейн? У ту мить, як я її побачив, я знову в неї закохався до глибини душі. А тепер ми всі займемося пошуками десяти втрачених років.
— І житимемо тут, на Ліхтарному Пагорбі? — спитала Джейн.
— Завжди, коли не житимемо деінде. Боюся, Джейн, що з двома жінками на руках я ніколи не доведу до кінця свої епопеї про Мафусаїла. Але матиму компенсацію. Думаю, що влаштуємо собі медовий місяць. Як лишень ти станеш на ноги, суперська Джейн, махнемо до Бостона. Мушу довідатися, як там із моєю книгою, знаєш. Тоді літо тут, а пізніше, восени…, зізнаюся, Джейн, мені запропонували посаду помічника редактора "Вечірнього Вісника" з оплатою в межах розумного. Я мав намір відмовитися, але тепер думаю, що прийму пропозицію. Як ти на це, Джейн? Зими в Торонто, а літо на Ліхтарному Пагорбі.
— І ми вже ніколи не розлучатимемося? Ой, татку! Але…
— Але не заперечуй мені. Що тебе турбує, найдорожча з дорогих?
— Ми… ми ж не мусимо жити на Веселій, 60?
— Нізащо! Але, звичайно, ми повинні мати дім. Те, як ти живеш, значно важливіше, ніж де…, але мусимо мати дах над головою.
Джейн подумала про кам'яний будиночок у Приозерних Садах. Його ще не продано. Вони його куплять. Він оживе…, вони вдихнуть в нього життя. Його холодні вікна засяють гостинними вогнями. Бабуся, як зла стара королева, мірятиме кроками Веселу, 60, її очі світитимуться люттю. Пробачить чи не пробачить, як їй заманеться, але вже ніколи їх не турбуватиме. Між ними не буде жодних непорозумінь. Вона, Джейн, розуміє їх обох і зможе їх зблизити. А ще наглядатиме за господарством. Влаштує все так, як це планувалося багато років тому.
— Ой, татку, — скрикнула найщасливіша у світі Джейн. — я знаю дуже підходящий будинок.
— Ще б пак, — сказав тато.
КІНЕЦЬ
1
Щасливчик (Lucky) — улюблений кіт письменниці.
2
Що саме доводилося читати Джейн? Може, отаке:
І повісь ту завісу під гачками, і внесеш туди за завісу ковчега свідоцтва. І ця завіса буде відділяти вам між святинею й між Святеє Святих! (Вихід, 26:33)
Або ж таке:
Три келихи мигдалоподібні в однім рамені, ґудзь і квітка, і три мигдалоподібні келихи в рамені другім, ґудзь і квітка. Так на шости раменах, що виходять із свічника. А на стовпі свічника чотири келихи мигдалоподібні, ґудзі його та квітки його. І ґудзь під двома раменами з нього, і ґудзь під іншими двома раменами з нього, і ґудзь під третіми двома раменами з нього, у шости рамен, що виходять із свічника. (Вихід, 25:33-35)
Тут і далі Святе письмо приводиться в перекладі Ів.Огієнка.
3
Марітайм (Maritimes) — провінція на сході Канади, до складу якої входить, зокрема, Острів Принца Едварда, де відбувається дія більшості творів Л.М.Монтгомері.
4
Левова паща або антуріум — багаторічна декоративна рослина
5
Джеймс Ебботт Мак-Нейл Вістлер (англ. James Abbott McNeill Whistler 10 липня 1834 — 17 липня 1903, Лондон) — англо-американський художник 2-ї половини 19 століття. Малював портрети, пейзажі, працював як графік, творив офорти і літографії.
6
Patois — тут місцева говірка.
7
Протока Кансо (англ. Canso Strait, фр. détroit de Canso) — протока, яка відділяє новошотландський півострів від острова Кейп-Бретон.
8
В оригіналі "knows her onions". Англійська приказка, дослівно перекладається як "знає свою цибулю", але насправді під "цибулею" — onions (англ.) мається на увазі Чарльз Талбут Оніонс (Charles Talbut Onions) — англійський граматик і редактор Оксфордського Англійського Словника.
9
Місіс Мід переплутала слова "an ulcer" — виразка і "Ulster" — Ольстер.
10
Сорт троянд
11
Соня Садова може бути й дівчинкою, але загалом це тваринка "породи вовчкових". В оригіналі вжито словосполучення violet ray — ультрафіолетове випромінювання. Хоча Вайолет Рай може бути й дівчинкою.
12
Тобто має заробіток, не живе на допомогу для безробітних.
13
В оригіналі Bang goes saxpence. Приблизне значення "справу закінчено".
14
Льюїс Керрол, "Аліса у Задзеркаллі"
Jabberwocky
'Twas brillig, and the slithy toves
Did gyre and gimble in the wabe;
All mimsy were the borogoves,
And the mome raths outgrabe.
Курзу-Верзу
Був смажень, і швимкі яски
Сверли-спіралили в кружві,
Пичхали пиршаві псашки
І трулі долові. (Переклад М.Лукаша)
15
Якщо комусь цей вираз видається незрозумілим, то може підставити таке "робити лише те, що конче необхідно".
16
"П'ять і десять" ("five-and-ten") — мережа дешевих господарських магазинів. За своїм характером ці магазини найбільше схожі на добре нам знайомі "Тисяча дрібниць".
17
Червневі лілії ("june lily") — лілії-азітки. Цвітуть у червні. Раніше так називали також пізні білі нарциси.