До кімнати Іполит Матвійович увійшов уже трохи бадьоріший.
— Нечуване нахабство! — сказав він гнівно. — Я ледве стримав себе.
— Ай-яй-яй, — висловив своє співчуття Остап, — яка тепер молодь пішла! Жахлива молодь! Переслідує чужих жінок! Пускає на вітер чужі гроші… Цілковитий занепад! А скажіть, коли б'ють по голові, справді боляче?
— Я його викличу на дуель!
— Чудово! Можу вам відрекомендувати мого доброго знайомого. Знає дуельний кодекс напам'ять і має два віники, цілком придатні для боротьби не на життя, а на смерть. У секунданти можна взяти Іванопуло і сусіда праворуч. Він — колишній почесний громадянин міста Кологрива і досі пишається цим титулом. А можна влаштувати дуель на м'ясорубках — це елегантніше. Кожна рана безумовно смертельна. Вражений супротивник механічно обертається на котлету. Вас це влаштовує, предводителю?
У цей час з вулиці долинув свист, і Остап пішов діставати агентурні відомості від безпритульних.
Безпритульні якнайкраще виконали покладене на них доручення. Чотири стільці потрапили до театру Колумба. Безпритульний докладно розповів, як стільці везли тачкою, як їх вивантажили і втягли в будинок через артистичний хід. Де містився театр, Остапові було добре відомо.
Два стільці повезла; на візникові, як сказав другий юний слідопит, "шикарна чмара". Хлопець, як видно, великою кебетою не відзначався. Провулок, куди привезли стільці — Варсонофіївський, — він знав, пам'ятав навіть, що номер квартири сімнадцятий, але номера дому ніяк не міг пригадати.
— Дуже швидко біг, — сказав безпритульний, — з голови вискочило.
— Не дістанеш грошей, — заявив наймач.
— Дя-адю! Та я тобі покажу.
— Гаразд! Залишайся. Підемо разом.
Мекаючий громадянин жив, виявляється, на Садовій-Спаській. Точну адресу його Остап записав у блокнот.
Восьмий стілець поїхав у Будинок народів. Хлопець, що переслідував цей стілець, показав себе пролазою. Перемігши ланцюг перешкод — комендатуру і численних кур'єрів, — він проліз у будинок і пересвідчився, що стілець купив завгосп редакції "Станка".
Двох хлопчиків іще не було. Вони прибігли майже одночасно, засапані і втомлені.
— Казармений провулок, біля Чистих Прудів.
— Номер?
— Дев'ять. І квартира дев'ять. Там татари поруч живуть. У дворі. Я йому і стілець доніс. Пішки йшли.
Останній гонець приніс сумні вісті. Спочатку все було гаразд, але згодом усе пішло шкереберть. Покупець увійшов із стільцем у товарний двір Жовтневого вокзалу, і пролізти за ним не можна було ніяк, — біля воріт стояли стрільці ТВО НКШ.
— Напевне, поїхав, — закінчив безпритульний своє повідомлення.
Це дуже занепокоїло Остапа. Винагородивши безпритульних по-царськи, — карбованець на посланця, окрім вісника з Варсонофіївського провулка, що забув номер будинку (йому було наказано прийти другого дня якомога раніше), — технічний директор повернув додому і, не відповідаючи на запитання оскандаленого голови правління, почав комбінувати.
— Нічого ще не втрачено. Адреси є, а для того, щоб добути стільці, є багато давніх, випробуваних способів: 1) звичайне, знайомство, 2) любовна інтрига, 3) знайомство зі зломом, 4) обмін і 5) гроші. Останній — найпевніший. Але грошей мало.
Остап іронічно подивився на Іполита Матвійовича. До великого комбінатора повернулися притаманна йому ясність думки і душевна рівновага. Гроші, звичайно, можна буде дістати. У запасі були: картина "Більшовики пишуть листа Чемберленові", чайне ситечко і цілковита змога продовжувати кар'єру багатоженця.
Турбував тільки десятий стілець. Слід, звичайно, був, але який слід! — розпливчастий і туманний.
— Ну, що ж, — сказав Остап голосно. — На такі шанси ловити можна. Граю дев'ять проти одного. Засідання триває далі! Чуєте? Ви! Присяжний засідателю!
Розділ XXII
Людоїдка Еллочка
Словник Вільяма Шекспіра за підрахунком дослідників становить дванадцять тисяч слів. Словник негра з людоїдського племені "Мумбо-Юмбо" становить триста слів.
Еллочка Щукіна легко і вільно обходилася тридцятьма.
Ось слова, фрази і вигуки, вибагливо дібрані нею з усієї великої, багатослівної і могутньої її рідної мови:
1. Хамите.
2. Хо-хо. (Висловлює, залежно від обставин: іронію, здивування, захоплення, ненависть, радість, презирство і задоволення).
3. Знаменито.
4. Хмарний. (Прикладаючи до всього. Приміром: "хмарний Петя прийшов", "хмарна погода", "хмарний випадок", "хмарний кіт" і т. ін.).
5. Тьма.
6. Жах. (Жахливий. Приміром, зустрівшись з доброю знайомою: "жахлива зустріч").
7. Парниша. (До всіх знайомих мужчин, незалежно від віку і громадського становища).
8. Не вчіть мене жити.
9. Як дитину. ("Я б'ю його, як дитину" — під час гри в карти. "Я йому втерла носа, як дитині", — як видно, в розмові з відповідальним наймачем).
10. Кр-р-расота!
11. Товстий і красивий. (Вживається як характеристика живих і неживих речей).
12. Поїдьмо візником. (Говориться чоловікові).
13. Поїдьмо в таксо. (Знайомим Чоловічої статі).
14. У вас вся спина біла. (Жарт).
15. Подумаєш.
16. Уля. (Ласкаве закінчення імен. Приміром: Мишуля, Зінуля).
17. Ого! (Іронія, здивування, захоплення, ненависть, радість, презирство і задоволення).
Решта слів, вельми невелика, правила за передавальну ланку поміж Еллочкою і прикажчиками універсальних магазинів.
Коли придивитися до фотографій Еллочки Щукіної, що висять над ліжком її чоловіка, інженера Ернеста Павловича Щукіна (одна — анфас, друга — в профіль), то не важко помітити лоб приємної висоти і опуклості, великі вологі очі, наймиліший у Московській губернії носик і підборіддя з маленькою, намальованою тушшю плямочкою.
Зріст Еллочки подобався мужчинам. Вона була маленька, і навіть миршаві мужчини поруч неї здавалися великими і могутніми мужами.
Що ж до особливих прикмет, то їх-не було. Еллочка і не мала потреби в них. Вона була гарна.
Двісті карбованців, які щомісяця одержував чоловік на заводі "Електролюстра", для Еллочки були образою. Вони ніяк не могли помогти тій грандіозній боротьбі, що її Еллочка провадила уже чотири роки, з того часу як посіла громадське становище хатньої господарки, дружини Щукіна. Боротьба тривала з повним напруженням сил. Вона пожирала всі ресурси. Ернест Павлович брав на дім вечірню роботу, відмовився від служниці, розпалював примус, виносив сміття і навіть смажив котлети.