Дон Кіхот (Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі) (Частина друга)

Сторінка 153 з 155

Мігель де Сервантес

РОЗДІЛ VI

С. 366. ...великий кастільський віршник...— Наведені далі вірші взято з І елегії ліричного іспанського поета Гарсіласо де ла Вето (1503-1536), чиї твори дуже впливали на поетичні спроби Сервантеса.

...чи клітку, то й клітку, чи копирсалочку до зубів... — Майструвати клітки або виробляти копирсалочки до зубів вважалося в ті часи заняттям цілком можливим для гідальга.

РОЗДІЛ VIII

С. 373. ...тії вірші поета нашого...— тобто Гарсіласо де ла Веги, взяті з III еклоги, де оспівуються всі чотири німфи.

С. 374. Ротонда — римський Пантеон, збудований у І в. н. є.

Горацій Коклес, Муцій Сцевола, Курцій — безстрашні римські воїни і патріоти.

С. 375. Шпиль святого Петра — так у народі прозвали єгипетський обеліск, поставлений проти собору святого Петра у Римі. Слова Дон Кіхота про попіл Юлія Цезаря, замурований там в урну,— легенда.

РОЗДІЛ IX

С. 378. Зле скінчилось для французів...— початок популярного іспанського романсу, присвяченого битві в Ронсельвальській ущелині.

...нехай би собі співав хоч і про Калаїноса...— Мавр Калаїнос — герой старовинного романсу, де оповідається, як він домагався кохання інфанти Севільї.

РОЗДІЛ X

С. 381. Ліобий друже, ви посланець...— рядки із старовинного романсу про популярного іспанського героя Бернардо дель Карпіо.

С. 383. ...лихая доля завзялась на мене...— рядок з еклоги Гарсіласо де ла Bern. [689]

РОЗДІЛ XI

С. 386. Харонів човен.— У грецькій міфології Харон перевозив через підземну ріку Стікс душі померлих.

РОЗДІЛ XII

С. 390. Ніз, Евріал — юнаки-бійці, з яких перший зголосився добровільно прийняти смерть, що загрожувала другому (Вергілій, "Енеїда").

Орест, Пілад.— У грецькій міфології син грецького царя Орест заприятелював з сином колхідського царя Піладом так щиро, що їхня дружба стала символом самопожертви.

Комиші списами стали...— вірші з роману іспанського письменника Переса де Іти (15447-1619?) "Громадянські війни в Гранаді". Комишами билися під час військових ігрищ.

С. 391. Другу друг плює у кашу...— рефрен старовинного романсу.

С. 392. Касільдея Вандальська (тобто Андалузька).— Прізвище утворене від назви германського племені вандалів, завойовників півдня Іспанії.

РОЗДІЛ XIV

С. 397. ...севільську велетку, що звуть Хіральда.— Хіральда — вежа Севільського собору, побудована маврами десь між 1184 і 1196 pp. У 1568 р. вона була увінчана статуєю Перемоги з розгорнутим знаменом (флюгером) у руці.

...знамениті бики в Гісанді...— п'ять величезних безформних статуй у містечку Гісандо.

С. 398. Хто славного подужав у двобої...— рядки з першої пісні епічної поеми Алонсо де Ерсільї "Араукана" (1567).

С. 399. ...два безміни воску — на свічки для церкви. Так карали членів релігійних братств за те, що вони порушили статут.

РОЗДІЛ XVI

С. 409. Глоса — в іспанській поезії середньовіччя і Відродження вірш із кількох строф, заключні рядки яких складаються в самостійну строфу, що містить головну думку всього вірша.

С. 411. ...на вигнання... на понтійські острови...— тобто на чорноморські (по-давньогрецькому Чорне море називається Понт Евксинський). Натяк на римського поета-вигнанця Овідія.

РОЗДІЛ XVII

.С. 414. Дон Мануель де Леон — славетний своєю хоробрістю рицар, зображений у романі Переса де Іти "Громадянські війни в Гранаді". Він безстрашно ввійшов до клітки з левами, куди його дама необачно впустила свою рукавичку.

РОЗДІЛ XVIII

С. 418. О, любі дари, знайдені на горе...— рядки з вірша Гарсіласо де ла Веги.

С. 420. Закони дистрибутивного й комутативного права — терміни, запозичені з Арістотелевої "Етики". Дистрибутивне (розподільче) означає розподіл благ і кар, що їх заслуговує якась особа. Комутативне (замінне) означає заміну однієї кари іншою. [690]

Богопохвальні та кардинальні чесноти — богословські терміни. Під богопохвальними чеснотами розумілися: віра, надія, милосердя; під кардинальними: обачливість, справедливість, мужність, поміркованість.

Людина-риба Ніколас (по-італійському Пеше Ніколас або Кола) — фантастичний плавець, напівриба-напівчоловік, легенда про якого виникла у XV в. на Сіцілії.

С. 422. ...як казав один віршописець...— Натяк на Хуана Баустісту де Вівара, відомого тодішнього імпровізатора.

РОЗДІЛ XIX

С. 426. Не можна ж, далебі, вимагати од саяжан, щоб вони говорили, як толедяни...— Уродженці області Саяго, як тоді вважали, говорили неправильною мовою, тоді як жителі Толедо подавали приклад зразкової класичної мови.

...Махалаонда — сільце під Мадрідом, синонім глушини.

РОЗДІЛ XXI

С. 438. Казани єгипетські— За біблійним переказом, євреї, які були в єгипетській неволі й мали хоч якусь поживу в "казанах єгипетських", коли опинилися в пустелі, то пожалкували, що покинули Єгипет, де їм все-таки не загрожувала голодна смерть.

РОЗДІЛ XXII

С. 440. "Метаморфози або Овідій Гишпанський" — назва, вигадана Сервантесом як наслідування "Метаморфоз" римського поета Овідія.

Ангел Магдалини — флюгер на церкві святої Магдалини в Саламанці.

Каньйо де Весінгерра — канал для стоку нечистот у Кордові.

"Причинок до Вергілія Полідора".— Полідор Вергілій (бл. 1470— бл. 1555) — італійський гуманіст, автор славетного свого часу трактату "Про винахідників" (1499).

С. 442. Пречиста Скеля Франції — домініканський монастир, розташований на горі між Саламанкою та Сьюдад Родріго, де 1409 року було відкрито чудотворний лик Пречистої. Трійця свята Гаетська — монастир і собор у місті Гаета біля Неаполя.

Монтесінос, Дурандарт — герої старовинних іспанських романсів. Дурандарт, поранений у битві, помер на руках у Монтесіноса.

Белерма — його кохана.

РОЗДІЛ XXIII

С. 449. ...і що я хотів би стати Фуггером...— Фуггери — німецький банкірський дім XVI-XVII вв., що мав свої відділення в Іспанії.

Дон Педро Португальський — брат короля Генріха Мореплавця (1394-1460); 1424 року вирушив у подорож і відвідав усі відомі тоді країни Сходу.

РОЗДІЛ XXIV

С. 451. ...я знаю одного державця...— натяк на графа Лемоського, якому присвячено другу частину "Дон Кіхота".

С. 452. Сегідилья — пісня на зразок частівки, любовного або сатиричного спрямування. С. 453. Майорат — спадщина, що разом з титулом переходила до старшого сина. Теренцій — давньоримський сатирик (бл. 195-159 до н. є.). [691]