Дочка Єви

Сторінка 34 з 35

Оноре де Бальзак

5. Геркулес Фарнезький — відома антична статуя роботи старогрецького скульптора Глікона, що зображує найпопулярнішого з грецьких міфологічних героїв Геркулеса (Геракла).

6. "Телемах" Фенелона... — "Пригоди Телемаха" (1699) — філософсько-утопічний роман французького письменника класициста Фенелона, Франсуа де Саліньяка де Ла Мот (1651-1715).

7. Алакок Марія-Маргарет — французька черниця-фанатичка, жила в другій половині XVII ст.

8. ...Гофман, поет того, що видається неймовірним...— Гофман Ернст Теодор Амадей (1776-1822) — німецький письменник-романтик і композитор. У творах Гофмана світ зображено в двох планах: реальному і фантастичному.

9. Сен-Мартен, маркіз Луї-Клод (1743-1803) — французький містик, виступав проти сенсуалізму і матеріалізму.

10. Свята Цецілія — католицька свята, покровителька духовної музики.

11. ...рівнозначні найжалібнішим зойкам Єремії...— Мається на увазі біблійна розповідь про плач пророка Єремії з приводу зруйнування Єрусалиму.

12. ...як зростила природа Ріту й Крістіну...— Ріта й Крістіна — так звані "сіамські близнюки".

13. ...які не досягли віку Арнольфа, воліють узяти благочестиву Агнесу, а не скороспілу Селімену.— Городянин Арнольф і його молода вихованка Агнеса — персонажі комедії Мольєра "Школа жінок". Селімена — героїня комедії Мольєра "Мізантроп".

14. Леонарде — персонаж роману французького письменника XVIII ст. Лесажа "Історія Жіля Блаза із Сантільяни".

15. ...урядом Мартіньяка...— Мартіньяк Жан-Батіст (1776-1832) — голова кабінету міністрів Франції в 1828-1829 рр., поміркований рояліст. Уряд Мартіньяка було повалено 8 серпня 1829 р.

16. Епіктет (бл. 50-138) — давньоримський філософ, представник стоїцизму, деякий час був рабом. Відстоював внутрішню свободу, як єдино можливу форму незалежності людини.

17. "Астрея" — багатотомний пасторальний роман французького письменника Оноре д'Юрфе (1568-1625), написаний пишномовним стилем.

18. Те, на чому спіткнувся Данте...— "Рай" найбільш філософічна, але водночас і найменш художньо виразна з частин "Божественної комедії" Данте.

19. Едем — країна, де, за біблійними переказами, містився рай.

20. Рівароль Антуан (1753-1801) — французький літератор і журналіст, людина надзвичайно скептична і в'їдлива.

Флоріан Жан-П'єр (1755-1794) — французький письменник, автор сентиментальних байок.

21. Книга Буття (Буття, або Генезис) — перша частина п'ятикнижжя Мойсея.

22. "Молода Франція" — літературний гурток, який утворився в 30-х рр. XIX ст. в Парижі. Очолював гурток поет-романтик і літературний критик Теофіль Готьє (1811-1872).

23. Еліанта — героїня комедії Мольєра "Мізантроп". Розважлива Еліанта, кузина кокетки Селімени, закохана в Альцеста.

24. ...яку Жіроде прославив своїм портретом Шатобріана...— Жіроде Тріозон Анн Луї (1767-1824) — французький художник. Крім портрета Шатобріана, відома також його картина "Похорон Атали", створена на сюжет повісті Шатобріана.

25. ...романтичною п'єсою в дусі "Пінто"...— "Пінто, або День змови" (1801) — історична п'єса французького драматурга Непомюсена Лемерсьє (1771-1840), яка стала свого роду прототипом для французької романтичної драми 20-х рр. XIX ст.

26. ...ляснути себе по лобі, як Андре Шеньє...— Шеньє Андре Марі (1762-1794) — французький поет і публіцист. Спочатку вітав Французьку буржуазну революцію, потім відійшов від неї, не прийнявши програми якобінців. У 1793 р. заарештований і згодом страчений. Підіймаючись на ешафот, нібито вдарив себе по лобі і вигукнув: "Все ж тут щось було!"

27. ...надавав їй м'яких обрисів, притаманних Лоуренсовим портретам.— Лоуренс Томас (1769-1830) — англійський художник-портретист, майстер витонченого малюнка.

28. Тальма Франсуа Жозеф (1763-1826) — видатний французький актор.

29. Декан Александр Габріель (1803-1860) — французький художник-романтик. Малював історичні картини, жанрові сцени, карикатури на політичні теми тощо.

Деверіа Ежен (1805-1868) — французький художник-романтик, учень Жіроде. Найбільш відомі його картини на історичні теми.

Буланже Луг (1806-1867) — французький художник-романтик, учень Деверіа. Був другом В. Гюго. Ілюстрував твори багатьох романтиків, серед них В. Гюго і Шатобріана.

30. Буль Шарль Андре (1642-1732) — відомий французький ебеніст, виготовляв художні дерев'яні вироби з інкрустацією. Став засновником нового стилю в прикладному мистецтві.

31. Поппея — дружина імператора Нерона Клавдія Цезаря (І ст. н. е.).

32. Лекен і Барон — французькі актори XVIII ст., грали в п'єсах Вольтера.

Клерон Іпполіта (1723-1803) — відома французька трагедійна актриса.

Шанмеле Марі Демар (1642-1698) — видатна французька трагедійна актриса, грала в п'єсах Расіна.

33. Маркіза де Помпадур, Жанна Антуанетта Пуассон (1721-1764) — фаворитка французького короля Людовіка XV.

34. Що ж до партії опору і партії руху...— політичні угруповання крупної французької буржуазії, що виникли після Липневої революції 1830 р. "Партія руху" домагалася від уряду проведення деяких ліберальних реформ. "Партія опору" підтримувала беззастережно Луї Філіппа.

35. ...отруїти Адрієнну Лекуврер...— Лекуврер Адрієнна (1692-1730) — відома французька трагедійна актриса. За легендою її отруїла через ревнощі герцогиня Бульонська.

36. ...гнів у дусі Роланда...— Роланд — герой рицарської поеми Лодовіко Аріосто (1474-1533) "Шалений Роланд".

37. Сен-Жюст Ауї-Антуан (1767-1794) — відомий політичний діяч часів Французької буржуазної революції, якобінець, соратник Робесп'єра. Після контрреволюційного термідоріанського перевороту 1794 р. гільйотинований.

38. Лернейська гідра — в давньогрецькій міфології багатоголове чудовисько, яке вбив Геракл.

39. ...внаслідок замаху Фіескі...— 28 липня 1835 р. наполеонівський солдат, корсіканець Джузеппе Фієскі (1790-1836) вчинив невдалий замах на короля Луї-Філіппа. Був страчений в 1836 р.

40. ...інших засобів рятунку, крім "Я" Медеї...— Мається на увазі сцена з трагедії Корнеля "Медея". Коли Медею, яка залишилась одна серед ворогів, запитують, хто їй допоможе в такому скрутному становищі, вона гордовито відповідає: "Я!"

41. ...такий п'єдестал, як острів Святої Єлени.— Після того, як у 1815 р. Наполеон вдруге зрікся престолу, він був висланий на острів Святої Єлени, де й помер у 1821 р.