— Як? — вигукнув Гленарван. — Ви вважаєте, що Гаррі Грант...
— Я вважаю, — увірвав йому мову Паганель, — що слово Austral в документі не є повне слово, як ми гадали досі, а тільки корінь слова — "Australie".
— Дивно! — зауважив майор.
— Не дивно, — знизав плечима Гленарван, — а неможливо.
— Неможливо? — вигукнув Паганель. — У Франції цього слова не вживають.
— Отже, ви запевняєте, спираючись на документ, що "Британія" затонула біля берегів Австралії? — спитав Гленарван голосом, в якому вчувався глибокий сумнів.
— Я переконаний у цьому! — палко відповів географ.
— Далебі, Паганелю, — мовив Гленарван, — така заява в устах секретаря Географічного товариства вельми мене Дивує.
— Чому ж це? — спитав Паганель, дошкульно дійнятий цими словами. [168]
— А тому, що коли погодитись з вами, то одночасно слід визнати й те, що в Австралії є індіанці, а там їх досі ніхто й у вічі не бачив.
Цей довід анітрохи не збентежив Паганеля. Він, певне, чекав його, бо тільки посміхнувся.
— Дорогий Гленарване, — мовив він, — не поспішайте святкувати перемогу; зараз я, як то кажуть, "розіб'ю вас до ноги", і ви побачите, що ніколи ще Англія не зазнавала такої нищівної поразки! Хай це буде віддяка за невдачі Франції під Крессі й Азінкуром! (49)
— Згода. Бийте мене, Паганелю!
— То слухайте! В документі й згадки немає про індіанців, так само як і про Патагонію! Уривок слова mdi... означає не indiens — індіанці, a indigenes — тубільці! А ви ж, напевне, припускаєте, що в Австралії живуть тубільці?
Гленарван пильно глянув на вченого.
— Здорово, Паганелю! — похвалив майор.
— Пристаєте тепер на моє тлумачення, мій дорогий Гленарване?
— Так, — відповів Гленарван, — коли ви доведете мені, що уривок слова gonie "гонія" не стосується назви країни, де живуть патагонці!
— Звичайно, ні! — вигукнув Паганель. — Тут ідеться не про Патагонію! Беріть яке хочете слово, окрім цього.
— То яке ж бо слово?
— Космогонія, теогонія, агонія...
— Агонія! — підхопив майор.
— То байдужісінько, — мовив Паганель, — це слово не має жодної ваги, і я навіть не буду дошукуватися, що воно може означати. Але, безперечно, слово austral вказує на Австралію. Та мені з самого початку задурили голову, і я знехтував цим, таким очевидним, поясненням. Якби я сам знайшов документ, якби мене не збили з пантелику, я тільки так би його й зрозумів!
Паганелеві слова цього разу були зустрінуті вигуками "слава!", вітаннями, поздоровленнями. Остін, матроси, майор і надто Роберт, щасливий знову осягти втрачену надію, нагородили шановного вченого оплесками. Гленарвано-ві залишалося тільки погодитись з географом, і він виголосив, що ладен скласти зброю.
— Останнє питання, дорогий Паганелю, — і тоді я схиляюся перед вашою проникливістю.
(49)Кресі й Азінкур — французькі міста, де в битвах з англійцями французи зазнали поразки 1346 і 1415 року. [169]
— Кажіть, Гленарване.
-— В який спосіб ви пов'язали слова, котрим наДали н0вого тлумачення, і як тепер треба читати документ?
— Дуже просто. Ось він.
Гіаганель витяг дорогоцінний папір, котрий вій ретельно студіював кілька днів.
[Іоки географ збирався з думками, стояла глибока тиша. Нарешті, ведучи пальцем по уриваних рядках, піДкРеслю' ючи окремі слова, Паганель впевнено почав читати:
— "7 червня 1862 року трищоглове судно "Британія" з порту Глазго, затонуло..." Тут можна додати, коли хочете, "по двох днях, по трьох днях" або "після тривалої агoнії" — однаково, це не має жодного значення... "біля берегів Австралії. Прямуючи до берега, двоє матросів і капітан Грант спробують дістатися" або "дісталися до континенту, де вони потраплять" або "потрапили в полон до жорстоких тубільців. Цей документ кинуто..." і таке інше, і таке інше. Тепер ясно?
— Ясно, — відповів Гленарван, — коли слово "континент" можна застосувати до Австралії, котра являє собою тільки великий острів.
— Хай вас це не бентежить, дорогий Гленарвзне, найвідоміші географи світу пристають на те, щоб цей острів називати "Австралійський континент".
— Коли так, то мені залишається тільки одно сказати вам, мої друзі: до Австралії! — вигукнув Гленарван.
— До Австралії! — підхопили всі враз.
— Чи ж знаєте ви, Паганелю, — додав Гленар, — Щo вас послало на "Дункан" само провидіння?
-— Хай так, — відказав Паганель. — Покладемо собі, що це провидіння — та й годі!
На цьому закінчилася розмова, котра спричинилася дотаких важливих наслідків у майбутньому. Вона цілковито змінила настрій мандрівників. Начебто вони знову віднайшли ту нитку, яка була їм за дороговказ у лабіринті, Де, здавалось, остаточно сплутались всі стежки. Над руїнами їхніх ущент розбитих замірів знову засяла надія. Тепер вони могли з чистим сумлінням залишити Американський суходіл, і їхні думки полинули вже до австралійської землі. Повернувшись на "Дункан", вони не принесуть з собою безнадії, леді Гелена й Мері Грант не тужитимуть ревно над втраченим без вороття капітаном Грантом. Радісно збуджені, забувши про небезпеку, мандрівники шкодували тільки, що не можуть вирушити негайно.[170]
Була четверта година пополудні. Ухвалили вечеряти о шостій. Паганель забажав відзначити цю щасливу днину розкішним бенкетом. А що харч у них вельми убогий, то географ запропонував Робертові піти разом з ним пополювати до "сусіднього гайка". Роберт аж у долоні з радощів. Вони взяли Талькавову порошницю, по та набили револьвери й подались.
— Не заходьте надто далеко, — попередив мисливців майор.
По тому Гленарван і Мак-Наббс спустились униз, оглянути позначки, викарбувані на дереві, Мюльреді знову розпалили багаття.