— Чудово! — потер долоні Малина. — Оце так!
— Зачекайте, не перебивайте, — махнув рукою біолог. — Біда в тому, що багато вчених пішли готовим шляхом. Створили теорію про походження людини, про її етапи розвитку, а потім почали підтягати до цієї тео-рії факти. Це порочний закон інерції мислення. Я думаю, що людина виникла набагато раніше, на десятки міль-йонів років раніше, ніж пітекантроп, ніж сучасні мавпи. Пітекантроп, синантроп, неандерталець — це інша гіл-ка еволюції, яка пізніше була знищена нашими предками. Може, снігова людина або різні тини лісових людей, про яких іноді згадують, — це і є останні залишки антропоїдів, потемків пітекантропа, які не встигли дійти до рівня розумної істоти.
— Цікаво, дуже цікаво! — озвався Гримайло. — Я збагнув, до чого ви хилите…
— Еге ж! Ми гадаємо, що паші предки — ось поруч з нами, а вони ховаються в імлі мільйонів років. Ле-генди, міфи, про які згадував Іван, є історичною луною тих грандіозних подій і катаклізмів. Материк Гондвана, материк Атлантида. Сотні цивілізацій, які досягали високого рівня і гинули. Про них розповідають десятки, сотні джерел. Платон у своєму "Тімеї" розповідає про останні дні великого острова Атлантиса, який загинув дванадцять тисяч років тому. Або відомий манускрипт Троано, що зберігається в Британському музеї, повідом-ляє — до речі, він написаний майя більше трьох тисяч років тому, — що "…країна глиняних горбів, земля Мю приречена. Після двох поштовхів острів зник за одну ніч, ґрунт колихався від вулканічних сил, які піднімали і опускали його в різних місцях, аж доки він не осів. Країна була зруйнована, вона не могла витримати жахливих конвульсій землі і поринула в океан, поглинувши 64 000 000 жителів. Це відбулося за 8600 років до написання цієї книги". Як бачите, перекази з різних країн сходяться. Безліч переказів про потопи, про катастрофи, про лі-таючих драконів, про войовничих, могутніх атлантів, грецькі міфи про битви богів і гігантів — це не вигадка, не домисел, а відгук, спогад про славне минуле далеких цивілізацій…
— А чим це довести? Де конкретні факти? — пролунало запитання.
Сум махнув рукою.
— Будуть і факти. Побудуємо підводні апарати, які відкопають товщу мулу над Атлантидою, над коли-шніми материками Тихого океану. Та сліпому ніякі факти не допоможуть. Йому потрібна резолюція. Вважати, що було ось так. І він повірить.
— Ну, це вже ви занадто, — образився Шум.
— Чому занадто? Повірити тоді, як доведено, — і невіглас повірить. Проникнути думкою в невідоме — ось завдання.
— А якщо помилка?
— Без помилок нема прогресу! Помилки — щаблі до істини. Не перебивайте мене, а то до ранку не скін-чимо. Отже, резюмуємо: щоб пояснити ці різноманітні факти і звести їх докупи, треба визнати, що розумна лю-дина — гомо сапієнс — виникла на Землі десятки мільйонів років тому. Може, навіть було кілька рас чи видів людей. І наші предки були не з вищих, а, скажімо, середні. Але це лише моє припущення. Розвивалася цивіліза-ція, виникали держави, з’явилася наука, виникла техніка. Більш високий тип розумних істот, звичайно, впливав на розумові здібності інших рас. Минали віки. Зоряні кораблі полетіли до інших планет. Було привезено квітко-ві рослини з Венери або з іншої планети. Селекційна наука створила злаки — гречку, кукурудзу, пшеницю, — приручила багато свійських тварин. А потім — катастрофа…
— Яка? — не стрималась Маня. — Чому катастрофа?
— Вулканічна, — відповів Сум. — Геологічна. Все може бути. Головна раса зникла. Інші племена про-довжували жити, використовуючи деякі надбання науки минулого. Я кажу про атлантів. Потім катастрофа Ат-лантиди. Залишки атлантичних племен переселяються в Африку, в Азію. Вони приносять з собою відгомін Да-леких подій, злаки, залишки культури, науки, легенди і релігійні символи. А спогади про високу расу людей передаються, як факт існування богів. Адже вони літали над Землею, з’являлися серед нижчих народів у дивних вбраннях, вирощували чудесні рослини, квіти, показували події на відстані, так, як на екрані сучасного телеві-зора, воскрешали мертвих і виліковували хворих.
— Казка, — прогомонів, зітхнувши, Лисиця.
— Але ж чудова казка, — мрійливо озвався Корінь.
— Нам про всякі вигадки ніколи думати. Треба мислити сучасними категоріями!.. — сказав директор.
— Хто не здібний оцінити казку, легенду, той не багато створить і в сучасному, — насмішкувато озвався Гримайло. — Всі здобутки виростають з віковічної казки народів, з його мрії про чудове майбутнє царство щас-тя. А ми ту казку переводимо в план реальності…
— Господи! — раптом заволав директор. Він витріщився па хронометр і, хитаючи головою, примовляв: — Що ж це буде? Отака халепа! Що мені скажуть в області? До двох годин ночі пробазікали. Товариші! Ви мене без ножа ріжете! Товариші, розходьтеся спати!
— Підемо, нічого не станеться! — заспокоїв його Гримайло. — Зберемось завтра, друзі, чи то пак вже сьогодні. Суперечка ще не закінчилась.
МАШИНА ЧАСУ
Наступного дня, після вечері, знову спалахнула палка суперечка. Зібралися всі: і американці, і маленька Маня з мамою, і великий гурт слухачів з села та навколишніх берегів.
Першим почав Корінь, завжди мовчазний, скромний. Він говорив тихо, розважно, вдумливо:
— Ми слухали вчора гіпотези про минулі раси. Про їхню загибель. Цим пояснювали велику потенцію мозку у "відсталих" рас. Здається, я так зрозумів?
— Так, — відповів Сум.
— А чи не можна пояснити це інакше?
— Як же? — зацікавився біолог.
— Ми недавно говорили, що людство — це єдиний організм. Воно має безмежно розмаїті зв’язки. Ніщо не пропадає. Ні погане, ні добре. Воно асимілюється, воно впливає на розвиток людства взагалі. Людство вису-ває з себе геніїв як результат розвитку цілих груп, а геній, у свою чергу, впливає на розвиток цілого людства. Ось чому досягнення древнього єгиптянина могли впливати на розвиток мозку скіфа, а досягнення європейця — на розум вогняноземельця.
— Яким же чином? — знизав плечима Носенко.
— Індуктивно. Енергія думки, яку почали тепер вивчати, розповсюджується в просторі. Вона ж не про-падає. Вона може позитивно виливати на мозок, на мислення далекого індивіда. Ейнштейн думає над теорією відносності, а в Африці вже народжується дитина, мозок якої в потенції готовий сприйняти теорію відносності…