Оповідка десята
Чертальдо — рідне містечко Боккаччо. Ціцерон Марк Тулій (106—47 до н.е.) — славнозвісний римський оратор.
Квінтіліан Марк Фабій (35—95) — визначний римський теоретик ораторського мистецтва.
Брагоньєра, Піцціні — прізвища досі існуючих у Чертальдо родин.
Ліппо Топпо — художник, про якого оповідали, що він одписав своїм спадкоємцям кілька тисяч флоринів, яких у нього ніколи не було.
Арістотель (384—322 до н.е.) — грецький філософ і вчений, шанований у добу середньовіччя.
Сенека (3—65) — римський філософ-стоїк і драматург.
Святий Герард Вілламанський (1174—1267) — один з найдавніших францисканців, можливо, був прийнятий особисто Франциском до ордену.
Герард ді Бонсі — однин з найавторитетніших членів цеху вовнярів.
Тропар — церковний спів на честь якогось святого.
ДЕНЬ СЬОМИЙ
Оповідка перша
Лоттерінгі — деякі представники цієї родини дійсно жили у XIV ст. у Флоренції і працювали кур'єрами компанії Барді. Згадки про Джанні Лоттерінги не лишилося.
Кант — релігійна пісня.
Монна Тесса, дочка Манучча з Кукулії — Мануччо — скорочене від Аламанно; Кукулія — назва канту на честь Мадонни собору Сан-Фредіано, отже прізвище жінки вказує на район міста, з якого вона була родом. Тесса — скорочення від Контесса.
Пеголотті — флорентійська родина, багато членів якої працювали агентами компанії Барді. Нері — скорочене від Рініері.
Камерата — містечко на південних схилах ф'єзоланських пагорбів.
Ф'єзоле — містечко поруч з Флоренцією.
"Федеріго мав дивитись на виноградник при її садибі: як побачить ослячий череп на тичці." — тосканський звичай виставляти ослячий череп на городі бере свій початок у сивій давнині, можливо, це один з етруських забобонів, за яким цей знак мав оберігати землю і задобрювати божество плодючості.
Джанні ді Нелло — реальна особа, аптекар, жив він, однак, не біля Сан-П'єтро Маджоре, а біля Сан-Донато де'Веккієтті.
Оповідка друга
Перонелла — жіноче ім'я, що не рідко зустрічалося в Неаполі часів Боккаччо.
Аворіо — неаполітанська вулиця, неподалік від Генуезької лоджії
Джаннелло Скріньяріо — ймовірно, один із братів Скріньяріо, що жили саме в тих краях. Скріньярі — родина землевласників, що досягла свого розквіту за часів панування у Неаполі Джованні і Луїджі ді Таранто.
Святий Галеон — неподалік від кварталу, в якому жила Перонелла, і справді існувала капела святого Еукаліона або Галеона.
Оповідка третя
"…ні святий Домінік, ані святий Франціск не мали по чотири ряси…" — випади Боккаччо проти духівництва найбільше зачіпають францисканців і доменіканців, і ніколи не торкаються улюблених автором августинців.
Святий Амброзій — мається на увазі не Святий Амброзій покровитель Мілана, а Блаженний Амброзій зі Сієни (1220—86), якому в 1288 році у місті була присвячена капела.
Оповідка четверта
Тофано — скорочене від Крістофано. Це ім'я було досить розповсюдженим у місті Ареццо, отже не можна знайти історичного прототипу героя. Але на віа делл'Орто — навпроти будинку Петрарки — зберігся віковий колодязь, який називають колодязем Тофано.
Монна Гіта — теж розповсюджене ім'я; Гіта — скорочене від Маргарита.
Оповідка п'ята
Аріміно — латинська назва міста Ріміні.
Оповідка шоста
Мессер Ламбертуччо — ймовірно, Боккаччо мав на увазі Ламбертуччо ді Гіно Фрескобальді, батька поета, прибічника нового стилю Діно Фрескобальді.
Оповідка сьома
Галуцці — досить відома в Болоньї родина, однак про Егано де'Галуцці відомостей немає. На той час Егано було досить розповсюдженим іменем у місті.
Оповідка восьма
Аррігуччо Берлінгієрі — досить відома родина купців, з якої у XIV столітті походили кілька пріорів і три гонфалоньєри. Про Аррігуччо не збереглось ніяких документів.
Оповідка дев'ята
"В Аргосі, старовинному ахейському городі..." — насправді, місто Аргос було не в Ахеї, а в Арголіді.
Оповідка десята
Тінгоччо Міні, Меуччо ді Тура, Амброджо Ансельміні — сієнські простолюдини, існування родини яких засвідчено документально.
Кампо-Реджі — район у місті Сієна.
Міта — скорочене від Маргеріти.
Архіт і Палемон — в грецькій міфології двоє фіванських юнаків, закоханих в Емілію, родичку царя Тезея; суперники вирішують двобоєм, кому вона має належати.
ДЕНЬ ВОСЬМИЙ
Оповідка перша
Гульфард — ймовірно, передача італійськими засобами досить розповсюдженого імені Wolfard.
Гаспарруоло Кагастрачча — жодного документального підтвердження імена героїв даної новели не мають, але подібні імена часто зустрічаються у лобмардських хроніках того часу (Кагафава, Кагапанно та ін.).
Оповідка друга
Варлунго — місцевість у долині ріки Арно, зараз включена до флорентійського передмістя.
Монна Белькольоре — заповіт жінки з таким іменем був знайдений саме у Варлунго.
Бентівенья дель Маццо — ім'я Бентівенья було досить розповсюдженим на той час: Бентівенья да Чертальдо був компаньйоном Боккаччо у Барді.
Бонаккоррі да Дженістерето — з'являється у документах з 1321 по 1350 рік. Помер близько 1354 року.
Лапуччо, Нальдіно — перше ім'я є скороченим Якопо, друге — Арнальдо або Рінальдо.
Білюцца — скорочене від Білія (Сибілія) або від Бенедетта.
Бігуччо даль Поджо — Бігуччо — скорочене від Ільдебрандо.
Нуто Бульєтто — Бульєтто < bugliolo, buglione — дерев'яне цебро, бочка; отже це прізвисько означало п'яниця.
Оповідка третя
Муньйоне — потічок, що впадає в річку Арно нижче Флоренції.
Каландріно — Ноццо, або Джованоццо ді Періно, італійський художник греко-візантійської школи. Можливо був учнем Андреа Тафі, жив у кварталі Сан Лоренцо. Серед його робіт можна назвати фрески у віллі Камерата, але у Флоренції він славився перш за все своєю простакуватістю і незграбністю, тому й ставав часто мішенню для жартів своїх колег.
Бруно — Бруно ді Джованні д'Олівієрі — флорентійський художник, жив у кварталі Сан Сімоне, друг Буффальмакко.
Буффальмакко — Бонаміко ді Крістофано (1269—1340), флорентійський художник, жив на Віа дель Кокомеро, також учень Андреа Тафі. Відомі його фрески у церкві флорентійського Абатства, у Соборі Ареццо.
Мазо делъ Саджо — працював просередником, його кабінет був місцем зібрання жартівників Флоренції.
"...там де живутъ баски" і т.д. — тобто у вигаданій, неіснуючій країні.