Дегуманізація мистецтва

Сторінка 12 з 12

Хосе Ортега-і-Гассет

Цілком можливо, що моє есе, спроба проаналізувати сучасне мистецтво, рясніє помилками. Після того як я скінчив його у такому вигляді, в мені жевріє сподівання, що слідом за цим дослідженням з'являться інші, правдивіші. З'явиться можливість вибирати з-поміж десяти тисяч імен.

Але якби хтось спробував виправити мою помилку, — вказавши на якусь одну рису, не включену до аналізу, він би просто подвоїв цю помилку. Зазвичай митці однобоко судять про свої твори, не віддаляючись від них на достатню відстань, щоб розглянути зусібіч. Безперечно, найкраще було б сформулювати це так: якийсь цілісний, гармонійний поворот охоплює величезну кількість різних фактів — подібно до того, як ткацький верстат одним порухом сполучає тисячу ниток. [271]

Мною керувало виключно бажання зрозуміти, а не роздратування або захват з приводу нового мистецтва. Я спробував знайти суть нових цілей мистецтва, і це, звісно, передбачає ставлення досить доброзичливе. Та й хіба можливо по-іншому підходити до якоїсь теми, щоб охопити її зусібіч?

Хтось скаже, можливо, що нове мистецтво поки що не зробило нічого путящого; я схильний до такої ж думки. З творів молодих художників я запропонував видобути головну мету, не цікавлячись тим, як вона реалізується. Хтозна, що вийде з цього стилю, який лише народжується! Завдання, яке він собі ставить, величезне: він хоче творити з нічого. Пізніше, я гадаю, він задовольниться меншим і досягне більшого.

Та хоч би які були його помилки, є одна безумовна перевага у цьому новому становищі митця: брак шляху назад. Усі заперечення, висловлені з приводу джерел натхнення нових митців, обґрунтовані; і все ж вони не дають підстав їх засуджувати. До заперечень і сумнівів потрібно додати дещо інше: запропонувати інший шлях для мистецтва, який не був би ані дегуманізацією, ані поверненням до зужитих і пройдених шляхів.

Неважко проголосити, що творити завжди можна всередині традиції. Але ця заспокійлива фраза нічого не дає митцеві, який з пензлем або пером у руці чекає осяйного натхнення.

ПРИМІТКИ

(1) "Нехай не судять донна Берта й сер Мартіно... " (іг.) — тобто перші зустрічні.

(2) 2 книга псалмів, Псл. 31:9.

(3) Наприклад, у Середньовіччі. У відповідності з розмежуванням суспільства на два шари — панство і простолюд — існувало аристократичне мистецтво, яке було "умовним" та "ідеалістичним", тобто художнім, і народне мистецтво — реалістичне й сатиричне.

(4) Якщо хочеш, щоб я сумував, ти повинен зробити це перший [латин.).

(5) Йдеться про ту дійсність, яку людина "проживає", тобто сприймає через власні емоції. Саме емоційно прожита реальність постає як реальна.

(6) Ця нова чутливість — дар не тільки власне митців, а й їхньої публіки. Коли я раніше казав, що нове мистецтво — це мистецтво для митців, то під "митцями" я мав на увазі не тільки тих, хто створює таке мистецтво, а й тих, хто здатний сприймати суто художні цінності.

(7) "Ультраїзм" (над-образність) — одна з найбільш адекватних назв з усіх створених для позначення нової чутливості.

(8) Спробу відмовитись від людських форм можна бачити в деяких роботах Пікассо, але вона знаменно провалилася.

(9) До чогось; тут: мета, до якої прагнуть (латин.).

(10) Від чогось; тут: висхідний пункт, виток [латин.).

(11) Цю містифікацію здійснили дадаїсти. Цікаво ще раз відзначити (див. приміт. 7), що в основі провалів і невдалих експериментів лежить той самий принцип,'що й в самому новому мистецтві,— це є переконливим і значущим доказом цілісності цього руху.

(12) "Там, де галасують, немає справжньої науки" (Jr.).

(13) "Не оплакувати, не обурюватись, а розуміти" (латин.)

(14) Сурбаран, Франсіско — іспанський живописець XVII ст. (1598-1664), відомий як автор багатьох портретів та натюрмортів.

(15) Лукас ван Лейден (1489) (?) — (1533) — нідерландський живописець, один з перших західноєвропейських митців, що звернувся до жанрових сцен.

(16) Соролла, Хоакін (1863 — 1923) — іспанський живописець, відомий як автор портретів селян та рибалок.

(17) Гальдос, Беніто Перес — знаний іспанський письменник кінця XIX ст.

(18) "Будь-яке мистецтво відгонить холодом" {фр. ).

(19) Причинність і мотивація — це два різних види відносин. Причини якогось стану нашої свідомості відсутні у самому стані, їх [416] потрібно встановити. Але мотив почуття, бажання, віри — це частка самої дії, бо мотивація — тип свідомого зв'язку.

(20) Хто про що (латин.); тут: суміш, плутанина.

(21) Довершену квітку {фр.).

(22) Детальніший аналіз значення творчості Дебюссі для романтичної музики можна знайти у моєму есе "Musicalia".

(23) Моран Поль,— французький письменник і дипломат, відомий як автор невеликих прозових творів про життя Європи 20-х років: "Галантна Європа", "Нью-Йорк", "Льюїс та Ірен" та ін.

(24) Було б нудно щоразу зазначати в посиланнях, що всі риси, притаманні сучасному мистецтву, слід розуміти як переважні, а не абсолютні.

(25) Забороні підлягає усе тіло (лагин.).

(26) Див. мою книгу "Тема нашої доби".

(27) Ненависть до професії (латин.).

(28) Було б цікаво проаналізувати з погляду психології механізм негативного впливу минулого на сьогодення. Одна причина очевидна: нудьга. Звичайне повторення стилю притуплює і стомлює почуття. У книзі "Основні стилі в історії мистецтва" Вельфін згадує про силу нудьги, яка ще раз мобілізувала мистецтво і змусила його перевтілитися. Те саме, але значно більшою мірою, стосується літератури. Ще Ціцерон слугувався фразою "latinae loqui" в розумінні "мовити латиною", але вже у V ст. Аполлінарій Сидоній казав "latia-liter insusurrae". Протягом багатьох століть те саме виголошувалось тими самими словами.