Давнє й нове

Сторінка 2 з 2

Франко Іван

СТРОФИ

1

Ті, що крізь помилки до правди добиваються,
Мудрецями називаються;
А ті, що в своїх помилках угурні,
То справжні дурні.

2

Хто в добрій вірі жив, а в злих ділах,
Той був неначе без очей лице;
Хто в добрій вірі жив, а в злих ділах,
Той воду лив у збан, в якім розбив денце.

3

Як полоняник, що його в неволю
Ведуть, думками в рідний кут літає,
Так той, що читанням книжок святих занятий,
Все в царстві правди і добра витає.

4

Вода, що довго капає на камінь
І в камені проверчує діру,
Отак, хто книги праведні читає,
З болота буденності вилітає,
З душі брудоту й погань вимітає,
Що уподоблює його звіру.

5

Хоч хто мудрий у житті, а письма не знає,
То він буде мов той пліт, що підпор не має.
Бо як пліт той без підпор вітер валить скорий,
Так безграмотний паде без знання підпори.

6

Цареву тайну берегти порядно,
Бо зрадників карають безпощадно;
Та славу божу тайною покрити —

Се злочин, мов у землю скарб зарити.
Карається не раз найгірш усіх,
Як непростимий проневірства гріх.

7

Хоч би ти попіл їв і землю гриз,
А не позбувся злости,
То не заслужиш ти у праведних
Одного "бог да прости!".

8

"Блаженний той, хто дба про душу слуг своїх", —
Так сказано в письмі святому.
Та горе тому,
Хто ніби дба про душу їх,
А тіло працею надмірною втомляє,
Тілесним недостатком оскорбляє.

9

Краще малеє надбання
З ласкою бога набути,
Як незліченне багатство
Серед проклять загорнути.

10

В здоровому тілі здорова душа,
Та часто буває не варта гроша.
В уломному тілі буває душа,
Що красою світ весь і бога втіша!

ВОЛЬНІ ВІРШІ

МНОГОНАДІЙНИЙ

Як родився наш многонадійний,
То прийшли судильниці чотири,
На вікна варцабі посідали,
На дитя уважно погляділи,
Залюбки поцмокали губами,
І гарненько зажили табаки,
І собі поклали на коліна
Калитки свої неспорожнимі,
І розважно, шамкаючи, звільна
Стали викладать йому дарунки.

П е р ш а
Ось я дам йому наймення львине.

Д р у г а
Ось я дам Адоніса подобу.

Т р е т я
Ось я дам блискучі чорні очі.

Ч е т в е р т а
Я додам ще голосок носовий.

П е р ш а
Ось я дам ораторськую позу.

Д р у г а
Ось я дам відвагу і завзяття.

Т р е т я
Я додам ще пильність трудолюбну.

Ч е т в е р т а
Я додам амбіцію безмежну.

П е р ш а
Я дам жіночку йому прегарну.

Д р у г а
Я зроблю артистом драматичним.

Т р е т я
Я редактором ще політичним.

Ч е т в е р т а
Я співцем вдодатку оперовим.

П е р ш а
Я ввіткну перо критичне в руки.

Д р у г а
Я штовхну поезії писати.

Т р е т я
Я дам премії йому за драми.

Ч е т в е р т а
Я… та ні, сього вже забагато
Для одного. З того, що я мала
Дать йому в остатнім подарунку —
Таланту, — не дам йому ні дрібки.

Написано в році 1907, досі не друковано.