Естрагон. Спасенний від чого?
В л а д і м і р. Від пекла.
Естрагон. Я пішов. (Не рухається).
В л а д і м і р. І все ж... (Пауза). Як могло статися, що... Мої міркування тебе, сподіваюся, не дратують? Естрагон. А я не слухаю.
В л а д і м і р. Як могло статися, що з чотирьох євангелістів тільки один згадує про цей факт? Всі ж вони були там — десь поблизу, принаймні. І тільки один розповідає про спасіння розбійника. (Пауза). Ну годі, Гого, не мовчи, приєднуйся до дискусії. •
Естрагон. Я тебе слухаю.
В л а д і м і р. З чотирьох один. А з трьох інших двоє розбійників зовсім не згадують, а третій каже, що вони вдвох його кривдили. Естрагон. Хто? В л а д і м і р. Що хто?
Естрагон. Щось я не второпав... (Пауза). Кого кривдили?
В л а д і м і р. Спасителя.
Естрагон. За віщо?
В л а д і м і р. Бо він не хотів їх спасти.
Естрагон. Від пекла?
В л а д і м і р. Якого в. дідька пекла! Від смерті. Естрагон. Ну?
В л а д і м і р. Ну то в такому разі їх обох мусили проклясти. Естрагон. А потім?
В л а д і м і р. Не "потім", а те, що інший твердить, буцімто один з них був спасенний.
Естрагон. Ну? Решта не згодні, і через це, виявляється, вся шура-буря?
В л а д і м і р. Але всі четверо були там. І тільки один оповідає
про спасенного розбійника. Кому нам слід більше довіряти, йому чи решті?
Естрагон. Кому "нам"?
Владімір. Усім нам, кожному. Бо люди знають тільки цю версію.
Естрагон. Хіба ж це люди? Козли! (Зітхає, охкає, але підводиться, кульгає ліворуч до лаштунків, спиняється, дивиться вдалину, прикладаючи руку до очей, обертається, йде у протилежний бік, оглядає той край).
Владімір стежить за ним, відтак підходить до черевика, зазирає всередину, відкидає.
Владімір. Тьху. (Плює на землю).
Естрагон повертається на середину кону, стає спиною до залу, дивиться в той бік.
Естрагон. Гарна місцинка. (Обертається, йде до рампи, оглядає зал). Звабні простори. (Обертається до Владіміра). Гайда туди. Владімір. Не можна. Естрагон. Чому? Владімір. Ми чекаємо на Годо.
Естрагон. Справді. (Пауза). А ти певен, що це саме тут?
Владімір. Що саме?
Естрагон. Що саме тут треба чекати?
Владімір. Він сказав, біля дерева.
Обидва дивляться на дерево.
А тут інших немає.
Естрагон. Що це? Владімір. Верба, здасться. Естрагон. А де листя? Владімір. Померло листя. Естрагон. Одридала своє. Владімір. А може, зараз не сезон? Естрагон. А що, як це кущ? Владімір. Чагар. Естрагон. Кущ.
Владімір. Чи... (Стримує себе). Це — інсинуація! Хочеш сказати, що ми не туди прийшли?
Естрагон. Він мусить бути тут.
Владімір. Він не казав напевно, що має прийти.
Естрагон. А що, як не прийде?
Владімір. Тоді ми прийдемо завтра.
Естрагон. І післязавтра.
Владімір. Можливо.
Естрагон. І так щодня.
Владімір. Річ у тім...
Естрагон. Доки він не прийде.
Владімір. А ти — жорстокий.
Естрагон. А що ми, по-твоєму, робили вчора?
Владімір. І от тут ти помиляєшся.
Естрагон. Так що ми, по-твоєму, робили вчора? В л а д і м і р. Робили вчора? Естрагон. Так.
В л а д і м і р. їй-богу... (Сердито.) Кажи сам, щоб потім мене не винуватив.
Естрагон. І я скажу. Скажу, що ми тут були вже. В л а д і м і р (озирається). Ти впізнаєш цю місцевість? Естрагон. Цього я не кажу. В л а д і м і р. Не кажеш? Естрагон. Це не міняє справи.
В л а д і м і р. Все "дно... це дерево... (обертається до залу). Це болото.
Естрагон. Ти певен, що саме цього вечора? В л а д і м і р. Що цього вечора? Естрагон. Треба чекати.
В л а д і м і р. Він сказав, у суботу. (Пауза. Здається. Естрагон. Після роботи.
В л а д і м і р. Я десь це собі навіть занотував. (Нишпорить по кишенях, звідки сиплеться всякий мотлох).
Естрагон. Але в яку саме суботу? Та й сьогодні хіба субота? А що, як неділя? Або понеділок? А то й п'ятниця?
В л а д і м і р (несамовито озирається, неначе дата мусить бути позначена на довколишніх речах). Неймовірно.
Естрагон. Або вівторок.
В л а д і м і р. Що ж робити?
Естрагон. Якщо він приходив сюди і нас не побачив, то, будь певен, сьогодні його тут не буде.
В л а д і м і р. Але ж ти сам казав, що вчора ми тут були.
Естрагон. Я міг помилитися. (Пауза). Може, помовчимо трошки?
В л а д і м і р (кволо). Давай.
Естрагон сідає на землю. Владімір нервує, ходить узад-вперед коном, інколи спиняється, щось визирає на обрії. Естрагон засинає. Владімір зупиняєтся біля нього.
Гого... (Мовчанка). Гого... (Мовчанка). Гого!
Естрагон здригається, розплющує очі.
Естрагон (жахається, усвідомивши те, що відбулося). Я спав! (З докором). Чому ти ніколи не даєш мені поспати? Владімір. Мені було так самотньо. Естрагон. Я бачив сон. Владімір. Не розповідай! Естрагон. Мені наснилося, що... Владімір. Не розповідай!
Естрагон (робить жест, який охоплює всесвіт). Значить, тобі не я, а усе це потрібно? (Мовчанка). Який ти нечемний, Діді. Кому ж, як не тобі, я маю переповідати усі свої особисті жахи?
Владімір. Хай вони лишаються при тобі. Ти ж знаєш, що я цього не схвалюю.
Естрагон (холодно). Інколи я замислююсь, а чи не ліпше кожному з нас піти власним шляхом?
В л а д і м і р. Далеко ти так не дійдеш.
Естрагон. Як скрутно нам буде. (Пауза). Ой леле, як скрутно нам буде, Діді! (Пауза). Кожен побачить дивні, невідомі краТ. (Пауза). Зустріне добрих, привітних подорожніх. (Пауза. Лагідно). Зважся, Діді.
В л-а д і м і р. Годі вже, кінчай.
Естрагон (похітливо). Кінчаю, кінчаю... (Мрійливо). Англійці кажуть "кінч-га-а-а-ай". О, то — хвацькі кінчальники. (Пауза). Знаєш анекдот про англійця в борделі?
В л а д і м і р. Знаю.
Естрагон. Розкажи.
В л а д і м і р. Не хочу.
Естрагон. Якось один англієць упився й поплентався до бор-делю. Бандерша його питає, яку вам — біляву, чорняву чи, може, руду. Продовжуй.
В л а д і м і р. Припини! (Поспішає геть із кону).
Естрагон підводиться, йде слідом за ним до лаштунків. Розмахує руками, немов глядач, який підбадьорює кулачного бійця. Владі мір повертається, йде повз Естрагона, опустивши очі долу, перетинає кін. Естрагон робить кілька кроків у його бік,
зу пиняєтся.
Естрагон (ніжно). Ти хотів щось сказати?
Владімір не відповідає.
(Підступає ще на один крок.) Про щось хотів побалакати? (Мовчанка. Робить ще один крок). Що ти кажеш, ^Діді?