— Ні, Кодрінгере.
— Чому?
— Ти не зрозумієш.
— Цього разу ти раниш не моє серце, а тільки професійну гідність. Бо я лестив собі, думаючи, що здатний зрозуміти все. В основі наших професій лежить скурвисинство, але однак ти й далі надаєш перевагу анахронічному над сучасним.
Відьмак кивнув.
— Браво.
Кодрінгер знову зайшовся кашлем, витер губи, подивився на хустку, потім підняв золотаво-зелені очі.
— Ти запхав носа у список магічок і магіків, який лежав на робочому столі? У список потенційних начальників Ріенса?
— Запхав.
— Я не дам тобі того списку, поки не перевірю достеменно. Не переймайся тим, що підглянув. Жовтець повідомив мені, що Філіппа Ейльхарт правдоподібно знає, хто стоїть за Ріенсом, але тобі того не повідала. Філіппа не оберігала б якихось шісток. За тим драбом стоїть якась важлива фігура.
Відьмак мовчав.
— Стережись, Геральте. Ти в серйозній небезпеці. Хтось веде з тобою гру. Хтось докладно вивчає твої дії, хтось ними просто керує. Не піддайся зарозумілості і переоцінці власних сил. Той, хто грає тобою – це не вампір і не вовкулака. Це не браття Мішелети. Це навіть не Ріенс. Дитя старшої Крові, холера. Ніби мало було трону Цинтри, чародіїв, королів і Нільфгаарду, ще й на додаток ельфи. Обірви ту гру, відьмаче, вийди з неї. Поламай плани, роби те, чого ніхто не сподівається. Зірви той божевільний зв'язок, що з'єднує тебе з Циріллою. Залиш її Єнніфер, а сам повертайся до Каер-Морхену і не випихай звідти носа. Принишкни в горах, а я понишпорю у ельфійських манускриптах, спокійно, без поспіху, докладно. А коли вже буду мати інформацію про Дитя Старшої Крові, коли буду знати ім'я залученого в це чародія, у тебе буде час зібрати гроші і здійснимо обмін.
— Я не можу чекати. Дівчина у небезпеці.
— Це правда. Але мені відомо, що тебе вважають перешкодою на дорозі до неї. Перешкодою, яку слід однозначно усунути. У зв'язку з цим, це ти у небезпеці. Візьмуться за дівчину тільки тоді, коли замочать тебе.
— Або тоді, коли я перерву гру, усунусь і сховаюсь у Каер Морхені. Я забагато тобі заплатив., Кодірнгере, щоб ти мені давав такі поради.
Адвокат обернув пальцями сталеву зірку.
— За платню, яку ти мені заплатив, я вже дію протягом деякого часу, відьмаче – промовив він, стримуючи кашель. – Порада, яку я тобі уділив, є обдуманою. Зачаїсь у Каер Морхені, зникни. А потім тих, хто шукає Циріллу, дістану я.
Геральт примружився і усміхнувся. Кодрінгер не відвернувся.
— Я знаю, що кажу – додав, витримуючи погляд і усмішку. – Переслідувачі твоєї Цирі знайду її і зроблять з нею, що хочуть. А тим часом і вона, і ти будете у безпеці.
— Поясни, будь ласка. По змозі швидко.
— Ми знайшли одну дівчину. Шляхтянка з Цинтри, сирота війни. Прийшла з обозом для втікачів, зараз міряє ліктем і кроїть тканини, прийнята торговцем сукном з Бругге. Нічим особливим не вирізняється. Крім одного. Вона досить подібна до картини з деякої мініатюри, яка зображає Левенятко з Цинтри… Хочеш побачити її портретик?
— Ні, Кодрінгере. Не хочу. І не погоджуюсь на таке вирішення.
— Геральте – адвокат прикрив повіки – що тобою керує? Якщо хочеш зберегти ту твою Цирі… Мені здається, що тебе зараз не вистачає на розкіш погорди. Ні, я зле висловився. Ти не можеш собі дозволити розкошу погорди погордою. Надходить час погорди, колего відьмаче, час великої, безмежної погорди. Мусиш пристосовуватись. Те, що я тобі пропоную, це проста альтернатива. Хтось помре, щоби хтось міг жити. Хтось, кого кохаєш, вціліє. Помре інша дівчинка, якої ти не знаєш, якої ніколи не бачив…
— Яку можна зневажити? – обірвав відьмак. – Маю заплатити за те, що люблю, зневагою до самого себе? Ні, Кодрінгере. Залиш ту дитину у спокої, нехай далі міряє сукно ліктем. Її портретик знищ. Спали. А за мої двісті п'ятдесят тяжко зароблених корон, які ти кинув до шухляди, дай мені щось інше. Інформацію. Єнніфер і Цирі залишили Елландер. Я певен, що про це знаєш. Я певен, що ти знаєш куди вони збираються. Я певен, що ти знаєш, чи йдуть їм по сліду.
Кодрінгер побарабанив пальцями по столі, закашляв.
— Вовк, що не звертав уваги на перестороги, хоче полювати надалі – ствердив він. — Не бачить, що це на нього полюють, що лізе просто між прапорцями встановленими справжнім мисливцем.
— Не будь банальним. Будь конкретним.
— Як тобі буде завгодно. Не важко здогадатись, що Єнніфер їде на з'їзд чародіїв, скликаний на початку липня до Гарстангу на острові Танедд. Спритно їде і не користується магією, тому її важко відстежити. Тиждень тому вона була ще в Елландері, я підрахував, що за три, чотири дні добереться до міста Горс Велен, з якого на Танедд один крок. Їдучи до Горс Велену, мусить проїхати через село Анхор. Вирушивши негайно, ти маєш шанс перехопити тих, які їдуть за нею. Бо за нею їдуть.
— Я маю надію – Геральт паскудно усміхнувся – що це не якісь королівські агенти?
— Ні – повідав адвокат, дивлячись на металеву зірку, якою грався. – Це не агенти. Але це й не Ріенс, який є мудрішим за тебе, бо після бійки з Мішелетами затаївся у якісь дірі і носа звідти не показує. За Єнніфер їде троє найманих убивць.
— Передбачаю, що ти їх знаєш?
— Я всіх знаю. І тому я дещо тобі запропоную: залиши їх в спокої. Не їдь до Ангору. А я використаю наявні знайомства і зв'язки. Спробую підкупити збурів і скасувати контракт. Іншими словами, напущу їх на Ріенса. Якщо вийде…
Раптом обірвав розмову, сильно замахнувся. Сталева зірка завила в польоті і з гуркотом застряг у портреті, просто в чолі Кодрінгера-батька, дірявлячи полотно і увігнавшись у стіну мало не до половини.
— Добре, га? – широко усміхнувся адвокат. – Це називається оріоном. Заморський винахід. Вправляюсь вже місяць, влучаю вже без промаху. Може стати в нагоді. На відстані у тридцять стіп ця зірочка є надійною і убивчою, а сховати її можна у рукавиці чи за стрічкою капелюха. Вже рік оріони є на озброєнні нільфгаардських спецслужб. Ха, ха, якщо Ріенс шпигує для нільфгаарду, то буде забавно якщо його знайдуть з оріоном у скроні… Що ти на це?
— Нічого. Це твоя справа. Двісті п'ятдесят корон лежать у твоїй шухляді.
— Ясно – кивнув головою Кодрінгер. – Я розглядаю твої слова як дану мені свободу рук. Мить мовчання, Геральте. Вшануємо неминучу смерть пана Ріенса хвилиною мовчання. Чому, в дідька, кривишся? Не маєш пошани до величі смерті?