Чари барвінкові (збірка)

Сторінка 10 з 13

Білоус Дмитро

ПОЩАСТИЛО

Пісенька-жарт

У неділю нашій Варі
пощастило на базарі

Для курей золотокоса
підкупила гречки й проса.

А для себе — босоніжки,
стало легше тюпать пішки.

Легко серцю молодому,
йде співаючи додому:

"Трошки гречки, трошки проса,
трошки взута, трошки боса".

БІЖИТЬ БЕЗ НІГ

Загадка

Біжить без ніг в ярки, в рови,
без рук, а має рукави.
Я відгадав уже, а ви?

Що це таке?

(Річка)

СИРОТА ДО НАРОДЖЕННЯ

Загадка

А відгадайте, що за дивовина
в умові загадки незвичні дані:
іще не народилася дитина,
а вже у мачухи на вихованні

Що воно?

(Зозулине яйце)

ДИВНИЙ ПОЛІГЛОТ

Загадка

Що не скажеш їй — повторить
з гарною вимовою.
І не вчила, а говорить
будь-якою мовою.

Що це таке?

(Луна)

ВИМОВ СКОРО СКОРОМОВКУ

Вимов скоро: тітка, квітка,
крига, кринка, бровка,
скроня, скриня, сковорідка
буде скоромовка!

БАБИНЕ ЛІТО

Стала осінь луками ходити,
наснувала з павутин антен... [7]
Літо, літо бабине, куди ти
захурчало в триста веретен?

Ох, бабусям, дідусям до серця
ця теплінь (підмічено давно)!
Чом же літо бабиним зоветься
і чому не дідове воно?

Кажуть люди: то літає в ступі
баба вітрогониста Яга:
всі шляхи, усі стежини любі
скоро біла замете юга.

Може, то на бабиних маршрутах
прядива тонкого ниточки?
Ні, летять на срібних парашутах
на нові домівки павучки.

І Яга тут, мабуть, ні при чому,
бо тоді від бабиного зла
у ясному небі голубому
павутина б чорною була…

Пригріває сонечко потрішки,
і сьогодні здогадались ми:
то бабусі Осені усмішки
в передодень білої зими.

ВІД МАЛОГО
ДО ВЕЛИКОГО

Загадка

Я суцвіття злаків, де плоди на мливо
достигають жовті, наче віск.
З наголосом іншим — велетенське диво,
статуя, колона, обеліск.

Хто я?

(Колос)

ТІПУН ТОБІ НА ЯЗИК!

Дідусь вируша в кожусі,
онук подає башлик:
— Простудитесь ви, дідусю...
—Тіпун тобі на язик!..

Недавно читав я нарис,
дізнався наприкінці:
тіпун — хрящуватий наріст
у птаха на язиці

І на язиці в людини
вискакує прищ — тіпун.
Звичайно, не без причини,
коли людина — брехун.

Поводься завжди зразково.
Якщо ж, пустий балакун,
сказав ти брехливе слово —
то й сів на язик тіпун!..

Коли щось лихе віщуєш,
галдикнеш, як той індик, —
одразу ж на це почуєш:
— Тіпун тобі на язик!

ЧОМУ ДЕСНА?

Люблю я завзятих хлоп'ят і дівчат
за те, що до знань вони ласі;
люблю завітати й розмову почать
з кмітливими в класі:

— А що, коли, друзі, спитаю я вас:
що значить, приміром, десниця —
І весело й дружно гукає весь клас:
— Правиця! Правиця!

—Десниця, — кажу, — знає й бабця стара, —
є правою дійсно рукою.
Чому ж тоді ліва притока Дніпра
зоветься Десною!

— Колись я по радіо чула одне
пояснення, — каже Марічка, —
Десна — це від скіфських словечок спо, сне —
вода, тобто річка.

— Чудово! Міркуйте, шпаркі, молодь…
дітей заохочую знову.
Принишкли, мовчать. І я далі тоді
веду свою мову:

— Є ще одна версія, друзі мої,
що теж нам цікавою буде:
угору ішли по Дніпра течії
селитися люди.

Дорога на північ була нелегка,
немало зазнали клопоту.
А назва Десна — бо була їм ріка
праворуч по ходу.

НАВЧИЛА

Жарт

Ох ці шпаки-витівники!
їм пишуть слово ворон,
вони читають навпаки,
виходить слово норов.

Сороко, ти не скрекоти
даремно коло хати.
У гай за вчительку лети,
навчи шпаків читати.

Сорока вчить, усе як слід
шпачки на вус мотають.
Черкнула їм: потоп і дід,
дід і потоп читають.

Дай ще урок шпачкам своїм,
сороко-білобоко!
Черкнула слово око їм,
вони читають: око!

Про неї слава навсебіч —
недарма скре-ке-чила.
— О, — кажуть, — зовсім інша річ,
як правильно навчила!

* * *

Читать слова звичайно і навспак
цікаво так, що не списать пером.
У нас це зветься літеральний рак,
а греки називають паліндром.

ХТО Я?

Загадка

Річкою красивою я взяла розгін,
раптом перша літера попливла в затоку,
а коли поставили іншу навзамін —
стала несподівано я… порою року.

Хто я?

(Десна, весна)

"КОЗАЦЬКІЇ КОНИ
НЕ ТОПЧУТЬ БАРВІНКУ"

Т. Сергійчуку

Є речі на світі суціль загадкові:
звідкіль срібні цоки в звичайній підкові?

Поляже козак, повний сили і моці, —
звідкіль людські сльози в коневому оці?

Головоньку клонить... Жалобна година...
Казав було батько: "Не кінь, а людина".

Недарма в народі говориться, синку:
"Козацькії коні не топчуть барвінку..."

А я не спитав, хоч ішли тоді поряд:
"Скажіть мені, тату, чому так говорять?"

МОРОЧИТЬ ГОЛОВУ

Не буду зайвого торочить,
щоб не сказали: чув десь дзвін...
Є вираз: голову морочить.
Але звідкіль походить він?

На це знавець лінгвіст-історик
відкаже (сумніву нема):

"Морочить — це від слова морок,
а морок — це туман, пітьма".

Тоді й синоніми нам стануть
ясніші — що вже говорить —
такі слова, як затуманить,
як спантеличить, одурить.

Отож коли підкреслить хочуть,
що водить хтось когось за ніс —
"От, — кажуть, — голову морочить,
ошукує, як сущий біс!"

ДІСТАНЬ ІЗ ПІД ЗЕМЛІ

До мене запитання
в листівках і листах.
Питає Шендрик Таня,
питає Ваня Стах:

"Відкіль походить вислів
із-під землі дістать?"
Подумав я, помислив —
доводилось читать,

що в люду, хай і бідність,
лиш дрантя та торби, —
буває необхідність
ховать якісь скарби.

Крадіжки. І стихії.
Й навали ворогів.
Які ж були надії
не втратити скарбів?

Тоді ж не те, що нині,
у наш новітній час —
таж не було в помині
ніяких ощадкас.

Був спосіб для людини
свої скарби сховать
надійний і єдиний —
у землю закопать.

До слушного їх часу
і клали всі туди,
в підземну "ощадкасу",
подалі від біди.