Одна з кісток Фордового плеча почала зміщуватись відносно інших таким чином, ніби його руці пропонував вивчити основні принципи болю висококваліфікований хіропрактик. Він сподівався, що зможе вирішити всі питання до того як його кістка почне зміщувати відносно інших частин його тіла. На щастя, це було не те плече, на якому висіла його сумка.
Бармен сунув карту Фордові.
— Ми ніколи, — сказав він з приглушеною жорстокістю, — не чули про цю річ.
І не дивно.
Форд отримав її через серйозну комп'ютерну помилку наприкінці п'ятнадцятого року тимчасового перебування на Землі. Компанія Амерікан Експрес дуже швидко стала відомою, а домагання її відділу збору боргів стали настільки сильними, що їх зміг заглушити лише вибух цілої планети, який влаштували вогони, щоб прокласти гіперкосмічну магістраль.
З тих пір він носить її як зручний засіб оплати, який ніхто ніде не приймає.
— Кредит? — запитав бармен, — Ааааагрх...
Ці два слова зазвичай сполучалися в барі Старий Рожевий Пес.
— Я думав, — ахнув Форд, — що це заклад високого ґатунку...
Він озирнувся навколо на строкату колекцію вбивць, негідників і вповноважених компаній зі звукозапису, які ховались по краях плям приглушеного світла, якими була продірявлена внутрішня темрява бару. Їх всіх було добре видно з будь-якої сторони, крім тієї, з якої сидів Форд. Вони знали, що зараз має статися і не хотіли спостерігати це видовище, бо воно відволіче їх від напоїв.
— Хлопче, ти зараз помреш, — тихо пробурмотів бармен, і все свідчило на його користь.
Раніше на барі висіла вивіска "Будь ласка, не просіть у нас кредит, тому що удар в лице часто ображає людей", але її акуратно переписали: "Будь ласка, не просіть у нас кредит, тому що горло розірване дикою пташкою і безтілесна рука, яка розбиває вашу голову об барну стійку часто ображають людей". Однак, хоч як акуратно вона не була переписана, повідомлення на вивісці з часом перетворилося у нерозбірливу кашу, та й в будь-якому випадку, воно втратило своє звучання. Тому табличку зняли знову.
Здавалося, що історія зараз піде на інший лад. Так воно і було.
— Дай-но я погляну на рахунок ще раз. — сказав Форд.
Він взяв рахунок і почав його уважно вивчати під злісним поглядом бармена і таким же злісним поглядом пташки, яка саме довбала борозни в барній стійці своїми пазурями.
Це був досить довгий шматок паперу.
На його кінці був номер схожий на серійний номер, який можна знайти на нижній частині стерео систем. Тільки згадати, скільки ж часу займає переписування його в реєстраційну форму. Форд, зрештою, був у барі цілий день і випив багато різного пійла з бульбашками, а ще страшенну кількість разів пригощав усіх тих негідників, вбивць, і вповноважених компаній звукозапису, які раптом не змогли згадати хто він.
Він дуже тихо прочистив горло і поплескав себе по кишенях. Нічого не змінилося, в них як і раніше було порожньо. Він легенько, але впевнено поклав ліву руку на напіввідкриту сумку. В той же час безтілесна рука поновила свій тиск на праве плече.
— Розумієш, — сказав бармен і його лице злісно погойдувалось перед лицем Форда, — в мене є репутація, яку я ціную. Розумієш, чи не так?
Ну ось і все, подумав Форд. Нічого більше не залишалось. Він підкорявся всім правилам і зробив чесну спробу заплатити за рахунок, і цю спробу відхилили. Зараз його життя було в небезпеці.
— Ну що ж, — сказав він тихенько, — якщо це ваша репутація...
Зі швидкістю блискавки він відкрив рюкзак і кинув на барну стійку копію Путівника по Галактиці для космотуристів і офіційну картку, яка підтверджувала, що він польовий дослідник для Путівника, і що йому геть зовсім не дозволяється робити те, що він зараз робить.
— Хочете, я вас запишу?
Лице бармена застигло посередині погойдування. Пазурі пташки застигли посередині борозни. Рука поволі відпустила його плече.
— Це, — сказав бармен ледь чутно, пошепки, сухими губами, — було б чудово, сер.
Розділ 5
Путівник по Галактиці для космотуристів могутня річ. Насправді, його вплив настільки величезний, що довелось навіть написати суворі правила, аби не допустити зловживання ним. Тому жодному з польових дослідників не дозволялось приймати будь-які послуги, знижки чи пільгове обслуговування в обмін на прихильність редактора хіба що:
а) вони зробили чесну спробу заплатити за рахунок в нормальний спосіб;
б) інакше їх життя опиниться в небезпеці;
в) їм дійсно цього хочеться.
Оскільки третє правило завжди включало в себе звільнення з посади редактора, Форд надавав перевагу першим двом пунктам.
Він вийшов на вулицю і швидко пішов.
Повітря було душним, але йому воно подобалось. Це було задушливе міське повітря, повне збуджуючих, неприємних запахів, небезпечної музики і звуків поліцейської сирени.
Він легенько накинув сумку на плече так, щоб зручно відбити будь-кого, хто спробує забрати її. В ній знаходилось все його майно, а на даний момент його було не так уже й багато.
Дорогою, оминаючи палаючі купи сміття, промчав лімузин. Автомобіль злякав стару в'ючну тварину, яка з криком угинаючись від нього налетіла на вікно крамниці лікувальних трав і ввімкнула сигналізацію, а потім спотикаючись погналась вниз вулицею. Пізніше вона зробила вигляд, що впала на східцях маленького італійського ресторану, де, вона знала напевне, її спочатку сфотографують, а потім і нагодують.
Форд йшов на північ. Він думав, що потрапить таким чином до космодрому. Але він так думав і раніше. Форд знав, що прямує тією частиною міста, де людські плани часто досить несподівано змінюються.
— Хочеш приємно провести час? — запитав голос крізь прочинені двері.
— Поки що я і так добре проводжу час, — сказав Форд. — Дякую.
— В тебе багато грошей? — запитав інший голос.
Форд засміявся.
Він повернувся і розвів руками у широкому жесті.
— Хіба я схожий на багатого? — запитав він.
— Я не знаю, — відповіла дівчина. — Може й так, а може й ні. Може ти станеш багатим. Я маю особливі послуги для багатих людей...
— О, справді? — запитав Форд зацікавлено. — І що ж це?
— Я кажу їм, що це добре бути багатими.
Високо над ними пролунали постріли і розбилось вікно, але то всього-на-всього був басист якого застрелили за те, що він от уже тричі поспіль грав не той риф . А басистів в цьому місті, як відомо, було достобіса.