Буря

Сторінка 9 з 10

Вільям Шекспір

С. 378. / ще ми двічі перекинем склянки,— До шостої ми впоратися мусим...— Вистави за часів Шекспіра розпочинались звичайно о другій годині дня й закінчувались о шостій вечора. Сікоракса.— Існує декілька концепцій щодо значення цього імені. Так, деякі дослідники вважають, що ім'я Сікоракса походить від грецького слова Psychorraghia, що означає "агонія> або "мучителька душ". За іншими здогадами —це змінена форма міфологічної чарівниці Цірцеї. Існує також припущення, що ім'я складається з грецьких слів "свиня" і "крук".

С. 379. Відьму За злочини і за жахливі чари 3 Алжіру вигнали.— Певно, натяк на історію чарівниці, яка, за легендою, врятувала 1541 р. Алжір від військ Карла V. Буря, до якої спричинились її чари, нібито розкидала по морю королівську флотилію.

С. 380. Зроби це так, щоб я тебе побачив, Для інших невидимим g,,gb-— В театрі часів Шекспіра існував спеціальний костюм для виконання ролі невидимки. Про це згадує, наприклад, у своєму щоденнику театральний директор Генслоу (1598). Калібан.— Вважають, що це анаграма слова "каннібал", яким іспанські мореплавці називали жителів Карібських островів. Завдяки книгам про морські мандрівки, це слово було досить поширене в Англії. За іншим здогадом, ім'я походить від циганського "caliban" — "чорнота".

С. 381. Бодай би та отруйлива роса, Яку моя матусенька збира-ла —Згідно з забобонами того часу — одне з відьомських чаклунств. Про це розповідається, наприклад, у трактаті "Про властивість речей" (1582). Там же— про шкідливість південно-західного вітру. Фрагмент нагадує також епізод з "Метаморфоз" Овідія, в якому йдеться про чаклунства Медеї. Жуки, і жаби, й кажани її! — За середньовічними забобонами жаби, жуки та кажани допомагали відьмам у їхніх чаклунствах.

С. 382. ...ти-бо заробив Ще тяжчої покари, ніж тюрма. У folio І623 p. ця репліка належить Міранді. Сетебос— За Ідепом, автором книжки про кругосвітню подорож Магеллана "Історія мандрівки в Західну і Східну Індії" (1577), це ім'я "головного диявола" патагонців.

С. 384. Міланський герцог вкупі з милим сином.— Певно, недогляд автора: це єдина згадка про сина міланського герцога, яка є в тексті.

С. 385. Але події надто швидко йдуть, їх труднощами трохи пригальмую. Бо він, здобувшії легко перемогу, її не цінуватиме.— Тема випробування кохання провідна в ранніх комедіях Шекспіра, наприклад, у "Сні літньої ночі".

С. 390. Дідона — легендарна засновниця Карфагена. Про трагічне кохання Дідони та Енся розповідається в IV пісні "Енеїди" Вергілія. До образу карфагенської цариці звертались попередники Шекспіра Чосер і Гауер. Особливої популярності серед англійської публіки часів Шекспіра легенда про Дідону та Енея здобуває завдяки п'єсі К. Марло "Дідона, королева Карфагена". Язик и нього — як чудодійна арфа. Він споруджує ним мури і будівлі.— Натяк на давньогрецький міф про фіванських Діоскурів, братів-близнюків Амфіона і Зета. Амфіон так чудово грав на кіфарі, що, коли брати вирішили збудувати навколо Фів оборонний мур, каміння само складалося під звуки чарівної музики.

С. 392. В моїй державі я завів би лад...— Міркування Гонзало про ідеальне суспільство є прямим відбитком розділу з книги Монтеня "Досвіді" ("Про каннібалів", кн. І, розд. ЗО). У 1603 р. Джон Флоріо переклав книгу Монтеня англійською мовою. В Британському музеї в Лондоні зберігається примірник цього перекладу, який, як вважають, належав Шекспірові. ...ні обгоро-1 джених земель...— В Англії XVI ст. капіталістичний прогрес супроводжувався посиленням експлуатації та зубожінням народних мас. Відбувався процес так ; званого "обгороджування": великі землевласники зганяли селян з землі й перетворювали її на пасовиська для овець.

С. 394. Ми його б стягли та й пішли б поночі на птахів полювати.— За часів Шекспіра на птахів полювали також уночі при світлі смолоскипів.

С. 400. Трінкуло.— Ім'я героя походить від німецького дієслова "trinken" — "пити" або французького "trinquer" — "цокатись". Трінкуло є повторенням традиційного образу блазня-базіки з комедій Шекспіра (напр., Лаваш з комедії "Кінець діло хвалить"). Якби я був зараз в Англії,— а я там бував колись,— і мав би малюнок цієї рибини, то певен — не було б роззяви, який не дав би срібняка, щоб подивитись на неї.— Натяк на пристрасть тогочасних англійців до незвичайних видовищ, особливо заморських див, які показували цікавим за гроші. ...щоб глянути на мертвого індіанця.— Певно, натяк на конкретні події. Першого індіанця привіз до Англії в 1577 р. Фробішер. Тубілець помер у Брістолі, і цікаві змогли оглянути лише його труп.

С. 401. Я тобі дам. таке, що враз заговориш, котику.— Натяк на англійське прислів'я: "Від хорошої випивки і кіт заговорить".

С. 402. Я піду від нього геть — у мене нема довгої ложки.— Натяк на давнє англійське прислів'я: "Хочеш їсти з дияволом, запасайся довгою ложкою". Це прислів'я Шекспір використовує також в "Комедії помилок" (IV.3). В англійських середньовічних виставах-мораліте алегорична фігура Порока з'являлась на сцені з довгою ложкою. Бери, цілуй цю книжку. (Дає Трінкуло пляшку).— Комедійне обігрування давнього англійського звичаю під час присяги в суді цілувати біблію.

С. 403. Моя панянка якось показала Мені і вас, й собаку вашу, й кущ.— За народним середньовічним повір'ям, темні плями на місяці зображують постать Каїна або іншого грішника, який засуджений довічно перебувати на місяці.

С. 412. ...награє її якийсь Ніхто.— Ніхто — персонаж популярної за часів Шекспіра п'єси невідомого автора "Ніхто та Хтось" (вид. 1600 p.). Зовнішній вигляд Ніхто, який складався лише з голови, рук та ніг, було зображено на обкладинці книги. Арієль, що грає, невидимий для дійових осіб, нагадує їм Ніхто.

С. 413. Дозвольте Хоч трохи відпочить.— За двірським етикетом, придворні не мали права сідати у присутності короля. Гонзало дотримується цього звичаю навіть на безлюдному острові. Тепер і я повірю В дива усякі, і в єдинорогів, 1 в дерево у нетрях аравійських, Що фенікси собі за трон обрали...— Єдиноріг — казкова тварина, яка нагадує коня з чорним рогом на лобі. Про єдинорогів розповідається в популярній за часів Шекспіра "Природничій історії" Плінія. Фенікс — міфологічна птиця. (Див. прим, до с. 26 ("Тімон Афінський"). Мандрівники ніколи не брехали...— XVI-XVII ст. були періодом бурхливого розвитку англійського мореплавства. В цей час виникає чимало книжок про мандрівки, що рясніли найнеймовірнішими розповідями. В "Бурі" Шекспір неодноразово гострокомедійно звертається до цього.