— А це моя буде кімната — гукнула Діна з другої кімнатки.
— То був кабінет мого чоловіка, — важко зітхнувши, сказала Ліза Василівна.
— Слухай, Борис Новосель, — жартома сказала Діна, — правда, нічого кімната? Ми тут так приберемо! Я в своїй червоний куток неодмінно влаштую. Це все повимітаємо, повичищаємо, тут буде так чисто… тут… — Діна підняла шматок якогось папірця і вголос прочитала:
— "Ти, Джонатане Свіфте, кажеш, що наш дім — острівець бруду й гнилої міщансько-обивательської ідеології в радянській країні, а чого ж ти лазиш до повій і…"
Далі папірець перервано.
— Це, певно, Ната, — сказав Борис Новосель, а Ліза Василівна залилась слізьми і брудним рукавом утерла очі.
37
Центральний робітничий кооператив.
38
Джімі (шіммі) — модні тогочасні чоловічі черевики, лаковані, з довгими, інколи перфорованими носками.
39
ІНО — Інститут народної освіти. ІНО створювалися на базі університетів у 1920-ті роки, готували працівників освіти для шкіл, профшкіл усіх типів та виховних закладів.
40
Марка сигарет.
41
Houbigant — найстаріший французький парфумерний бренд, існує з 1775 року.
42
Чепчик — чебрець.
43
Відділ комунального господарства виконкому.
44
Зіниці.
45
МОДР — Міжнародна організація допомоги борцям революції.
46
Ванько — по-харківському візник (прим. автора).