22] І світ мені новий, що вів з основ
23] Глибоких надр, похвальний спів у славі,
24] Сказав, мов той, хто на добро готов:
25] "В Італії, зіпсутій і кривавій,
26] На землях від Ріальто до хребта,
27] Який дарує води Бренті й П'яві,
28] Є не така й велика висота,
29] Де блиснув факел в замку старовиннім
30] І попалив навкруг поля й міста.
31] Із ним були одні ми за корінням.
32] Куніцца звалась я і тут свічу,
33] Цієї зірки скорена промінням.
34] Я безтурботно й радісно лечу
35] І розгрішаю бурний шлях гріховний,
36] Хоч втямить це юрбі не по плечу.
37] А цей, до нас найближчий, скарб коштовний
38] Мав славу голосну, ще поки жив,
39] І поки край їй прийде безумовний,
40] Цей сотий рік зросте у п'ять разів.
41] Поглянь лишень, які той мав заслуги,
42] Хто друге по собі життя лишив.
43] Не так міркує натовп, що без туги
44] Між Тальяменто й Адідже живе
45] Й, хоч битий, а не визнає наруги.
46] Та скоро бунт знамено бойове
47] Підніме в Падуї, й Віченца в твані
48] Інакшою водою підпливе.
49] Де збіглись води в Сілі та Каньяні,
50] Владар підносить в гордості чоло,
51] Хоч вже плететься сіть, в яку він встряне.
52] У Фельтро скорбному велике зло
53] Таке учинить пастир нечестивий,
54] Що й менше в Мальті варт карать було.
55] Під кров феррарців в світі неможливий
56] Потрібен чан; на унції ж вагар
57] Ту кров не зважив би й найбільш терпливий,
58] Якою, партії любимій в дар,
59] Поллє люб'язний цей священик поле,
60] Та не здивує тамошніх почвар.
61] Згори, з дзеркал, що звуть у вас Престоли,
62] Яскраво сяє вишній Судія,
63] Що не марнує слів своїх ніколи".
64] Вона замовкла, й сяйного буття
65] У вічній ясності могутня сила
66] Знов узяла її, як бачив я.
67] 1 інша радість, знана вже, ступила
68] Під пломінь у моїх жадних очах,
69] Немов рубін у променях світила.
70] Радіють сяєвом у небесах,
71] Як на землі усмішкою; хмурніє
72] Тінь унизу, коли думки в сльозах.
73] "Бог бачить все й в твоєму зорі мріє,
74] Блаженний, — я промовив, — голова
75] Від тебе жодна дум своїх не скриє.
76] Чи голос твій, що в небесах співа, —
77] Тут кожне полум'я благословенне
78] Шістьма крильми обличчя закрива —
79] Моє жадання обмине смиренне?
80] Йшло б запитання з мене без зусиль,
81] Коли б я в тебе вливсь, як ти у мене".
82] "Найбільший діл, де хвилі мчать суціль, —
83] В таких словах почав свою він мову, —
84] Із вод, що сушу тиснуть звідусіль,
85] Між берегів розтяг свою основу
86] Так проти сонця, що меридіан
87] Стає на місці, де крайнебо, знову.
88] На цьому долі жив я, бережан,
89] Між Ебро й Магрою, що омиває
90] Кордонний Генуї й Тоскани лан.
91] Схід сонця й захід в той же час буває
92] В Буджеї й в рідному краю моїм,
93] Де кров ще й досі хвилі зогріває.
94] Я Фолько звався між людей, яким
95] Був знаний на ім'я; тепер душею
96] Владає небо, як колись я ним.
97] Ні Белова дочка в ганьбу Сіхею
98] Й Креусі не була така палка,
99] Як я із невтолимістю своєю,
100] Ні зведена дівчина боязка
101] Зі скель Родопських, ні Алкід могутній,
102] Якого вбила жінчина рука.
103] Не згадують тут голоси покутні
104] Гріха старого, й кожен промовля
105] Про мудрість, що приводить час майбутній.
106] Зорим тут на мистецтво не здаля,
107] Захоплено віддаємося благу,
108] Що в вишній дольній світ переробля.
109] Але щоб ти відчув свою звитягу
110] Й здолав останні сумнівів сліди,
111] Я ще затримаю твою увагу.
112] Ти хочеш знати, хто пливе сюди
113] В осяйності сліпучій та глибокій,
114] Мов сонце в шарі чистої води?
115] То знай, що тут вкушає вічний спокій
116] Раава і, вінчаючи нас всіх,
117] Підводиться на сходинки високі.
118] Найперша із тутешніх душ святих,
119] Де видно ще ваш світ у тіні млистій,
120] Вінців сподобилася золотих.
121] Це правильно було, що в сфери чисті
122] Він зніс її, як тріумфальну віть
123] Звитяги, що здобув, прип'явши кисті,
124] Сприяла ж славі до кінця століть
125] Вона Ісусовій в святій країні,
126] Якої пам'ять папі не болить.
127] В твоєму місті рідній тій дитині
128] Того, хто перший встав проти Творця
129] І лихо заздрістю приніс людині,
130] З'явилася проклята квітка ця,
131] Яка зі шляху вівці гонить люто
132] Й на вовка обертає чабанця.
133] Святе письмо, святих отців забуто,
134] Звід Декреталій всю науку зжер,
135] І це на їхніх берегах почуто.
136] Ось папі й кардиналам труд тепер,
137] Байдужий їм той Назарет з хатками,
138] Де крила Гавриїл колись простер.
139] Та Ватикан, святі прадавні храми
140] І кладовища, де поліг той люд,
141] Який пішов Петровими слідами,
142] У себе скоро винищать весь блуд".
ПІСНЯ ДЕСЯТА
1] На сина дивлячись, любові повний,
2] Що вічно з них обох потоком ллє,
3] Найперший, у могутті невимовний
4] Усе, що в думці чи в просторі є,
5] Створив так до ладу, що всі істоти
6] Вбачають в ньому торжество своє.
7] Зведи, читачу, зір свій на висоти,
8] Зі мною перехрестя досягни,
9] Де певний рух стрічає рух навпроти,
10] І ту майстерність споглядать почни,
11] Яку митець так гаряче плекає,
12] Що втуплює у неї зір ясний.
13] Поглянь, як звідти дуги випускає
14] Для осяйних планет похилий круг,
15] Що їх на допомогу світ гукає.
16] Якби планети йшли не в площі дуг, —
17] То сил у небі зникло б вщент немало,
18] А на землі загибло б все навкруг.
19] Якби кружіння їх не приставало
20] До сторчака, на волосинку хай, —
21] То ладу б в світі, вниз чи вверх, не стало.
22] Отож, читачу, з лави не вставай,
23] Посидь, помрій, на що я надивився,
24] І без утоми щастя зазнавай.
25] Я дав покорм, щоб ним ти наситився,
26] Мене ж поглинув той предмет цілком,
27] Письменником якого я зробився.