67] А в Кассія статура краще скута.
68] Та сутеніє вже; в дорогу час.
69] Вся хлань тобою бачена і чута".
70] Звелів тримать за шию, як за пас,
71] А сам, обравши місце й мить належні,
72] Щоб груди помах крил розкрив для нас,
73] Вчепився в шерсть почварі, обережні
74] Зробивши рухи, і притик в притик
75] Ввійшов крізь шпару у льоди сумежні.
76] Коли ж туди продерлись ми, де бік
77] Поволі обертається на ногу,
78] Він головою аж до п'ят приник
79] І, наче відчуваючи тривогу,
80] Поповз по шерсті знову серед тьми,
81] Знайшовши, мабуть, правильну дорогу.
82] "До мене ближче припади грудьми, —
83] Дихнув мій вождь, як той, що утомився, —
84] Лиш так врятуємось із прірви ми".
85] В розколину камінну простромився,
86] На край мені він сісти допоміг,
87] Туди ж таки і сам перемістився.
88] Звів очі вгору я, де зріти міг
89] Люцифера таким, яким зрів досі, —
90] Але стриміло знизу двоє ніг.
91] Усі думки мої різноголосі
92] Хай той збагне, кому і невтямки,
93] Яку пройшов я зараз точку осі.
94] "Зведись, — сказав учитель, — шлях тяжкий
95] Поперед нами й довга ще дорога,
96] А сонце вийшло на свої стежки".
97] Вкруг нас не сяла пишнота чертога,
98] Це скорше був якийсь природний льох,
99] Де струмувала напівтьма волога.
100] "Перш як залишим цю безодню вдвох,
101] Учителю, — сказав я, — на прощання
102] Розвій мій сумнів у словах кількох:
103] Де лід? А він? Чом терпить покарання
104] Він головою сторч? А сонце де,
105] Що вечір вмить змінився на світання?
106] І він: "Ти уявляв, що вождь веде
107] В те місце, звідки вдався до походу
108] На гробака, який у глиб іде?
109] Ти там і був, поки спускавсь до споду,
110] Але там оберт я зробив крутий
111] Куди всі тягарі стримлять ізроду.
112] Півкуля ж, де віднині будеш ти,
113] Зворотна тій, що знала небезпеки,
114] Коли на ній загинув той святий,
115] Що був од всякого гріха далекий.
116] А місце, де стопи твої сп'ялись
117] На це кружало, — спідній бік Джудекки.
118] Світає тут, — там зорі зайнялись.
119] З чиєї ж вовни нам була драбина,
120] Той все стирчить і досі, як колись.
121] Його ввібрала ця от половина,
122] Й земля, яка навколо тут цвіла,
123] Злякавшись, що її ковтне пучина,
124] До нашої півкулі утекла,
125] Підскочивши горою на тій рисці,
126] Де він ввіткнувсь в порожняву жерла.
127] Є недалеко Вельзевула місце
128] Ледь чутне та незриме й потайне,
129] І там, внизу, дзюркоче, як в криничці,
130] Струмочок, продовбавши кам'яне
131] Русло, похоже на тропу зміїну,
132] І це для нас є місце висхідне".
133] Мій вождь і я зійшли на цю стежину,
134] Щоб вийти з того Пекла до життя,
135] І дуже довго без перепочину
136] Угору йшли, він — першим, другим — я,
137] Аж поки не уздрів я в шпару скелі
138] Усю красу небесного буття.
139] Ми вийшли й зір звели на зорні стелі.
ЧИСТИЛИЩЕ
ПІСНЯ ПЕРША
1] Для вод спокійних паруси віднині
2] Суденце мого духа наставля,
3] Плавбу лишивши по страшній пучині.
4] Співатиму про друге царство я, —
5] Там душі очищаються, небесне
6] Блаженство прозираючи здаля.
7] Нехай же знов поезія воскресне,
8] Бо ваш я, чисті музи, на віки!
9] Хай створить Калліопа тло чудесне,
10] Вторуючи тим голосом, який
11] Відняв колись в Сорок злощасних віру,
12] Що злочин їм відпуститься важкий.
13] Солодкий колір східного сапфіру,
14] Зливаючись під першим небом цим
15] З прозорістю надхмарного ефіру,
16] Всю радість повернув очам моїм,
17] Як попрощавсь я з берегом конання,
18] Для серця і очей моїх страшним.
19] Ясна планета, що несе кохання,
20] Всміхатися примушувала схід,
21] Сховавши Риб у променях світання.
22] Направо глянув я, звернувши вид
23] На інший полюс, на тих зір чотири,
24] З яких втішався наших предків рід.
25] Вогням тим раде все в небеснім ширі,
26] Ти ж, їх не бачачи, ллєш ріки сліз,
27] О вдово Півноче, гіркі та щирі.
28] Коли ж я очі перевів униз,
29] На інший знову полюс, на місцину,
30] Де з неба зникнув пломенистий Віз, —
31] Побачив поруч я стару людину,
32] Що гідна шани вищої була,
33] Ніж та, яка сповняє душу сину.
34] Сивінь блищала в кучерях чола
35] І в бороді, яка по грудях, дбало
36] На сторони роздвоєна, лягла.
37] Так сяйво чотирьох світил спадало
38] Згори на нього, що здалось мені,
39] Неначе сонце перед ним палало.
40] "Хто ви, що тут, по хмурій струмині,
41] Тікаєте із вічної темниці? —
42] Спитав він, брови суплячи грізні. —
43] Хто вас провів? Хто пломенем зірниці
44] Ту нескінченну чорну ніч роздер,
45] Що тьмарить дно пекельної в'язниці?
46] Невже закон поламано тепер?
47] Чи небо передумало й пустило
48] Вас, непрощенні, до моїх печер?"
49] Вожай на мене глянув, зрозуміло
50] Словами, рухом, поглядом вказав
51] Спустити зір, схилитися несміло
52] І вимовив: "Не я того бажав, —
53] Зійшла жона небесна доручити,
54] Щоб я його в дорозі проводжав.
55] Коли ж ти хочеш в пам'яті лишити
56] Подробиці, то вимов слово лиш, —
57] І радий я в цьому тобі служити.
58] Свій вечір ще побачить він пізніш,
59] Та був ладен від безуму страшного
60] Побачити його якнайскоріш.
61] Я, присланий, як вже сказав, до нього,
62] Щоб вивести із нетрів злих облуд,
63] Обрав єдину, хоч тяжку, дорогу.
64] Я показав йому весь грішний люд,
65] А зараз покажу покутних духів,
66] Де нагляд за очищенням — твій труд.
67] Та більше не згадаєм наших рухів;
68] Небесна сила помагала нам,
69] Щоб він тебе побачив і послухав.
70] Тож привітай його із прибуттям —
71] Йому свободи дано теж бажати
72] Й заради неї жертвувать життям.
73] Ти смерть за зло також не міг вважати,
74] Бо в Утіці сам вік свій вкоротив,
75] А в судний день одягнеш пишні шати.