— Милістю Аури Мазда, я помазаний священик Зороастра. Волею аллаха — правовірний муедзин іслама, через заступництво Яхве — духовно очищений раввін і так далі. — Його добре обличчя скривила гримаса. — А завдяки-нестачі офіцерів, я також начальник пральні. Але тепер ти мусиш повідати мені свої турботи... — мовив він, коли його лице проясніло. — Що ж, це не легко. Може, то лише мої дурні підозри, але мене хвилює один з моїх товаришів. З ним щось не так. Не певен, чи зможу пояснити вам...
— Кріпись, сину мій, і без страху звір мені свої найпотаємніші почуття. Те, що я почую, ніколи не перейде поріг цієї кімнати, бо я давав клятву берегти таємницю сповіді. Зніми з себе тягар.
— Це дуже мило з вашого боку, і я вже почуваю себе краще. Розумієте, цей мій товариш завжди був дивакуватий: він начищав черевики для всіх нас, викликався мити туалет і цурається дівчат.
Капелан заохочуючи кивнув головою і махнув рукою, підганяючи дим до свого носа.
— Не розумію, що тебе стурбувало. Він, мабуть, просто скромний хлопець. Хіба не написано в книзі Вендідад, що ми повинні допомагати ближньому і підставляти плече під його ношу, а не ганятися за вуличними повіями.
Білл насупився.
— Це годиться для недільної школи, а солдат чинить інакше! У будь-якому разі ми гадали, що він несповна розуму — може/гак воно і було.— але це ще не все. Я був з ним на гарматній палубі, він спрямував свій годинник на гармати, натис на головку, і я почув, як той клацнув! Можливо, там у нього фотоапарат. Я... я вважаю його чінгерівським шпигуном!
Білл відкинувся назад, спітнілий і важко дихаючи. Фатальні слива було вимовлено.
Капелан і далі кивав головою, усміхнений, напівзаціпенілий від диму хаоми. Врешті, він оговтався, висякав ніс і розкрив товстий том Авести. Пробурмотівши трохи стародавньо-перською мовою, що мабуть давало йому задоволення, він закрив її.
— Ти не повинен давати брехливі свідчення! — гаркнув. він, припнувши Білла пронизливим поглядом і загрожуючи йому пальцем.
— Ви мене неправильно зрозуміли,— простогнав Білл, соваючись на стільці.—Він зробив усе це. Я бачив, як він користувався годинником. Чи можна назвати це духовною поміччю?
— Це лише зміцнювальний засіб, мій сину, доторк до стародавньої релігії, щоб поновити твоє почуття вини і змусити тебе подумати про те, що Слід регулярно відвідувати церкву. Ти відпав від віри!
— А що ж іще я міг зробити — рекрутові заборонено ходити у каплицю під час навчання.
— Обставини — це не вибачення, але цього разу ти здобудеш прощення, бо Аура Мазда — всепрощаючий.
— А що буде з моїм товаришем — шпигуном?
— Забудь свої підозри, бо вони не гідні послідовника Зороастри. Цей бідолашний хлопець не повинен постраждати через свій природній нахил бути приязним, допомагати своїм приятелям, підтримувати в них чистоту, через те, що володіє крихітним годинником, який клацає. Окрім того, гадаю, ти будеш проти того, щоб я вдався до логіки — як він може бути шпигуном? Щоб бути шпигуном, він повинен бути чінгером, а чінгери семи футів зросту і з хвостом. Збагнув?
— Так, так,— пробурмотів Білл. — Я міг би і сам додуматись до цього, однак це не пояснює все...
— Це задовольняє мене і мусить вдовольнити тебе. Я відчуваю, що тобою заволодів Агріман і примушує тебе погано думати про своїх товаришів. Швидше наклади на себе епітимію і приєднайся до моєї короткої молитви, поки начальник пральні не заступив на службу.
Цей ритуал було швидко виконано, і Білл допоміг поскладати предмети культу назад у скриньку і простежив, як вона зникла у столі. Він попрощався і повернувся, щоб піти.
— Одну хвилину, сину мій,— мовив капелан із найтеплішою усмішкою, водночас потягшись рукою за спину і вхопивши кінчик краватки. Він розвернув комір і, як тільки той став на місце, блаженний вираз зник з його обличчя, а натомість залунало сердите гарчання.
— Куди ти зібрався йти, йолопе! Опусти свій зад на стілець знову.
— А-але,— затинаючись, вимовив Білл,— ви сказали, що я вільний.
— Це сказав капелан, а я — начальник пральні, і не маю з ним нічого спільного. Тепер — швидко — як звуть цього чінгерівського шпиіуна, якого ти переховуєш.
— Я розповів вам про це під присягою...
— Ти розказав про це капеланові, а він тримає слово і не говорив мені, але Трапилося так, що я почув. — Він натис червону кнопку на пульті. — Поліція зараз з'явиться. Ти заговориш, перш ніж вони прийдуть, йолопе, або тебе протягнуть під кілем без скафандру і позбавлять права користуватись їдальнею на рік. Ім'я?
— Трудяга Бігер,— схлипнув Білл, коли важкі кроки загупали у коридорі і в крихітну кімнату ввалилися двоє здоровил у червоних шапках.
— У мене для вас є шпигун, хлопці,— тріумфально виголосив начальник пральні, і поліцейські, скреготнувши зубами, з утробним завиванням накинулися на Вілла. Він упав під зливою кулаків і кийків й умився юшкою ще до того, як начальник пральні відтяг недоумкуватих кремезнів, які не зводили з нього очей.
— Не він... — вигукнув офіцер і кинув Біллеві рушник витерти кров. — Це наш інформатор, лояльний патріот, герой, який виказав свого товариша на ім'я Трудяга Бігср, що його ми зараз схопимо і закуємо, а потім допитаємо. Рушаймо.
Поліцейські тримали Білла між собою, і, поки вони дісталися до запобіжникового відсіку, швидкий біг трохи привів його до пам'яті.
Начальник пральні прочинив двері рівно настільки, щоб просунути голову.
— Гей, хлопці,— привітно гукнув він. — Трудяга Бігер тут? Трудяга Бігер одірвав погляд од черевиків, які він начищав, помахав рукою й усміхнувся.
— Це я.
— Схопити його! — звелів начальник пральні, відскочивши вбік і вказуючи на ймовірного шпигуна. Білл повалився на підлогу, коли поліцейські відпустили його й увірвалися в кубрик. Коли Трудяга Бігер зміг звестися на ноги, він був міцно зв'язаний, у наручниках і кайданах, але й далі усміхався.
— Гей, хлопці, хочете, щоб я вам почистив черевики?
— Не клей дурня, брудний шпигуне,— прорипів начальник пральні і з силою ударив його по обличчі, що усміхалося. Принаймні він хотів ударити по обличчі, що усміхалося, але Бігер розкрив рот і вчепився зубами в його руку, так що офіцер не міг вирвати її.