— Я нікуди не поїду! — повторила згодом вона.— їдь сам, а мене не чіпай!
Гайдук мовчки доїв холодець. Нічого, окрім їжі, його, здається, зараз не цікавило.
Потім запалив сигарету. Похитуючись на стільці, вперше глянув на Ольку.
— Ти чуєш, я не поїду! — вже з ненавистю закричала вона.
— Не поїдеш,— озвався благодушно Гайдук. Дістав складений ножик, висипав на стіл сірники. Вибрав один, став ножиком зрізати головку.
— Я краще заміж вийду!.. За першого німця!..— З Олькою вже починалася істерика.
— І заміж вийдеш... За німця...
Гайдук продовжував стругати сірник. Загострив старанно кінчик, розглядав навпроти світла.
— Я дэ коменданта піду! — вереснула Олька.
— І до коменданта підеш...— Ще раз підніс до світла сірник. Видно, лишивсь задоволений: склав ножик, непоспіхом сховав до кишені. І враз досі благодушне обличчя його стало крижане і нещадне.— Руки!.. Руки на стіл!..
Олька шарпнулася, спробувала зірватися з стільця, але її права рука з ідеальними, старанно наманікюреними нігтями вже була припечатана важкою Гайдуковою долонею. Ухопив, притиснув щосили і блискавичним натренованим рухом загнав сірник під наманікюрений ніготь.
Й одразу ж одпустив.
— Отак буду щовечора заганяти по сірникові. Як вечір, так і сірник. Поки не поїдеш зі мною...
Звівся, оддуваючись сито, пішов у спальню. Слухав дикий Ольчин вереск, посміхався: повищи, повищи! А ти ж що, голубонько, думала? Жартувати з Гайдуком? Гайдук сам жартувати вміє!
Роздягнувся, повісив акуратно мундир, ліг у свіжо постелене ліжко. "Для німця старалася... Що ж, ми не горді,— поспимо й на постелі, для іншого засланій... А ти повищи..."
З насолодою випростався, натягнув подушку на голову. І одразу ж заснув...
Олька в спальню так і не прийшла: лягла у вітальні на канапі. Гайдук застав її ще сонною: обличчя опухло від сліз, права рука лежить на подушці, біліє оббинтованим пальцем. Намотала бинта — на сто пальців вистачило б.
Будити Ольку не став — вийшов тихенько на кухню.
Снідаючи, згадав офіцерика, як той висів учора на паркані. Після такого напою повиснеш: тиждень власні кишки підбиратимеш! Вдруге не потягне до чужих молодичок у гості.
Посміхнувся вдоволено, допив каву, звівся. Одягаючи кашкет, строго сказав до прислуги:
— Хазяйці, як проснеться, передай: хай збирається. Будемо переїжджати в село.—Хотів додати, щоб збиралася й вона, прислуга, та враз передумав: обійдеться! І без прислуги буде хороша. Менше про офіцериків думатиме. Отак, фрау Ольго!..
У комендатурі вже на нього чекали: як тільки Гайдук появився в приймальні, черговий одразу ж показав йому на двері кабінету: заходь. У кабінеті вже .були комендант, бургомістр, начальник районної поліції і якийсь низенький опасистий , німець у цивільному: світлий, спортивного крою піджак, картаті штани галіфе, високі краги з жовтої І шкіри. Побачивши Гайдука, комендант невдоволено глянув на годинника, але нічого не зауважив. Натомість сказав, звертаючись до німця в цивільному:
— Перед вами начальник поліції дорф Тарасівка. Він буде вашим помічником і охоронцем.
— Дуже приємно! Дуже приємно! — Німець простягнув Гайдукові пухку холодггу долоню: Генріх Мольтке. Архітектор.
— Гер Мольтке здійснюватиме особистий нагляд за побудовою палацу,— пояснив комендант.
— Маєтку, пане комендант, маєтку!
— Пробачте, маєтку... А зараз, панове, гер Мольтке познайомить нас із проектом. Бітте, гер Мольтке.
Мольтке взяв указку, що лежала на столі, підійшов до стіни, увішаної величезними аркушами ватману:
— Прошу, панове, сюди! — Панове, на чолі з комендантом, посунули слідом за Мольтке. А той підняв указку, ткнув нею в найбільший аркуш ватману: — Перед вами загальний вигляд майбутнього маєтку оберста Крюгера Як ви уже знаєте, шановні панове, маєток цей має бути взірцевим. Він стане взірцевим для громадян Великонімеччини, які в недалекому часі зголосяться господарювати на відвойованих у більшовиків східних землях. Це будуть у першу чергу воїни нашої звитяжної армії, офіцери й солдати, і ми повинні насамперед подбати про те, щоб вони почувалися тут, як в рідному фатерлянді. Це, панове, не тільки мої думки — я переповідаю насамперед слова гауляйтера Коха, який особисто дав мені завдання розробити проект показового німецького маєтку... Отже, що ми тут бачимо?.. Ми бачимо насамперед великий двір, обнесений цегляним високим парканом, втиканий гострими металевими списами. Суцільним муром охопить він подвір'я, надійно охоронятиме господу від можливих злочинців, які насмілилися б забратися досередини, списи, як бачите, розташовані так, щоб між ними не змогла прослизнути навіть дитина... Окрім того, ми передбачаємо пустити по зовнішньому ободові паркану колючий дріт, а також дріт під напругою. Всі ви розумієте, що це захід тимчасовий, але необхідний. Згодом, коли вдасться привчити до порядку й покори місцеве населення, дріт буде знято... Отже, ви входите чи в'їжджаєте крізь високі ворота до широкого двору, вимощеного світлимии плитами з обтесаного граніту. Що ви насамперед бачите, панове?... Двоповерховий будинок у готичному стилі, де мешкатиме гер оберег з сім'єю: на першому поверсі — парадні кімнати для прийому гостей та бенкетів, а вже на другому — власне житло. Передбачено всі вигоди, аж до окремих ванн і туалетів для членів родини й гостей. Ви це, панове, побачите, коли ознайомитесь з проектом самого будинку, а зараз підемо далі... Всі господарські будівлі сплановано так, щоб гер оберст, вийшовши на балкон, одразу ж міг охопити їх зором. Це має велике значення, адже обслуга набиратиметься з місцевого населення, ледачого й розбещеного, і постійний нагляд господаря просто-таки необхідний... Отже, праворуч: стайня, корівник, свинарня, пташарня. Ліворуч: приміщення для сільськогосподарського знаряддя, для зберігання зерна й інших продуктів, погріб-льодник і, нарешті, житло для прислуги. Гер оберст назвав приблизну цифру: двадцять п'ять душ, але я розробив проект з таким розрахунком, щоб там змогли поселитися всі п'ятдесят: цьому сприятимуть двоярусні нари... За всіма цими будовами буде розбито сад... Зверніть увагу, панове, на ось ці дві квадратні споруди,— указка Мольтке поповзла донизу, майже до річки.— Оце — генераторна, що даватиме струм, а це — карцер на п'ять осіб... Трохи нижче, по річці, буде насипана гребля, Утвориться досить глибокий ставок, де гер оберст з родиною зможе відпочивати й купатися. Тому мною передбачена й купальня: ось вона, перед вами, панове Це буде напівзакрите приміщення, де можна роздягатися як панам, так і дамам, дерев'яний поміст, що вестиме у воду, пляж із насипного піску... Іер оберст особливо наполягав на тому, щоб пісок завезли чистий, річковий... Оце, здається, панове, і все,— Мольтке одступився, щоб присутні мали можливість помилуватись ескізом.