— Не з такими похмурими намірами, як у вас.
— Мої наміри? — Хантер розвеселився не на жарт. — У мене взагалі немає ніяких намірів. Я тільки посередник на великому аукціоні науки. Скажімо, ви читали книжку Хосе Дельгадо "Фізичне управління мозком"[56]?
— Від таких людиноненависницьких речей я зовсім не в захваті.
— Даремно! Хосе Дельгадо в своїй книжці передрікає виникнення "психоцивілізованого суспільства", в якому люди будуть розумніші й щасливіші, бо в них буде краще розвинений мозок завдяки успіхам нейрофізіології і таких прийомів, як стимуляція мозку електрострумом, Дельгадо запропонував вміщувати людині під череп стімосівер — радіодеталь завбільшки з п’ятдесятцентовик, цей стімосівер з допомогою мікропроводів з’єднується з лімбічною системою мозку і по двадцяти каналах може передавати туди радіосигнали, щоб керувати поведінкою людини. Дельгадо випробовував свій винахід навіть на биках, безстрашно виходячи проти них на арену. Його ідеї пробують застосувати для стеження за злочинцями і попередження злочинів Мейер з Пентагону і Швіцгебель з Каліфорнійського лютеранського коледжу, але ці ідеї обмежені, тупикові.
І я особисто не шкодую, що Йєльський університет не став затримувати в себе Дельгадо, і той тепер у себе на батьківщині, в Іспанії. Вживлювати стімосівери чи ще там якісь штуковини людям у мозок можна тільки примусово, за судовим вироком, внаслідок злочинних дій. Але в демократичній країні? Хто це дозволить? Окрім того, всі потенціальні супротивники лишаються в зоні недосяжності. Ви не можете впливати на відстані на мозок ворожого пілота або офіцера, який чергує біля атомної кнопки, бо в них під черепом немає стимуляторів Дельгадо. Саме тому за всі ідеї Дельгадо я не дав би й цента. І саме тому в мене з’явилася спокуса купити вашу маячню, бо тут відкриваються грандіозні перспективи! Я перший натрапив на той ваш рефератик, і я сказав: "Ця штуковина — саме для нашого фонду! Коли нам і судилося прославитися, то, може, завдяки божевільній ідеї цього хлопця!"
— Ви вже одержали свої преміальні за це? — не приховуючи зневаги, зиркнув на Хантера Лукас.
— Тобто срібляники? — Хантер відверто втішався над Лукасовою наївністю. — Припустимо, що я справді з породи юд. Але де взяти сьогодні новітнього Христа? Може, хтось мені скаже — серед жерців науки? Я занадто добре знаю наших вчених, щоб так не думати. В світі наукових досліджень вже давно панує закон джунглів. Тут іде жорстока боротьба за одержання субсидій від державних органів і приватних фондів, вчені в гонитві за популярністю (і новими "ін’єкціями") свідомо підтасовують факти, часто чоловік обирає фах дослідника зовсім не тому, що він одержимий жадобою пізнання або горить бажанням рятувати людство, а тільки тому, що ця робота добре оплачується.
Колись Фауст був винятком, парією, прокляттям роду людського. Сьогодні, варто лиш озирнутися, — повсюди фаусти! І свободу людську і так звану академічну готові проміняти на тепленьке місце в Санта-Моніці або в Санта-Барбарі[57] чи Ель-Сегундо, та в сподіванні одержати за це хіба ж такі відшкодування. Перше — це участь у головоломній грі, яка викликається жадобою влади і бажанням виконувати ключову роль в процесі вироблення політики. Твої думки можуть стати відомими самому президентові США, тебе запрошують до Вашінгтона, з тобою радяться у вищих сферах, в держдепартаменті, в комітеті начальників штабів, усвідомлення власного могуття, власної унікальності наповнює тебе щодня і щогодини.
— Здається, ми з вами вже мали розмову на цю тему, — нагадав йому Лукас. — Ви вже пробували мене звабити — я не піддався, відтоді мої погляди й наміри не змінилися. Поки й живий, я не забрудню своїх рук участю в злочинних діях проти самої ідеї життя. Невже це так тяжко збагнути!
— Злочинні дії проти!.. А хіба винахідник заліза міг передбачити, що з цього металу стануть виготовляти мечі й стріли? А колесо? Хто міг здогадатися, що саме воно помагатиме перевозити величезні армії для загарбання цілих країн і загони поліції для придушення демонстрацій? Візьмемо вогонь. Ким сьогодні слід вважати Прометея? Найбільшим благодійником, який зігрів людство, чи найстрахітливіщим злочинцем, що приніс на землю згубу вибухів, пожеж і загрози всезагального понищення? Наукові ідеї не можуть бути однозначно благородними. Все залежить від того, в чиїх вони руках. І ось тут нарешті ми підійшли до суті справи. Всі ці наші балачки, як я бачу, не варті затяжки сигаретою.
— Я б цього не сказав, — трохи подивовано глянув на Хантера Лукас. — Хіба ми не з’ясували, хто є хто і які погляди в кожного з нас.
— Чорта пухлого ви з’ясували! Я просто відкрив ваші заспані очі на те, що відбувається довкола, але це зовсім не означає, ніби я теж по вуха в усіх отих нечистотах! Я ж вам сказав: я тільки посередник!
— А фонд "Імансипейшн" теж посередник?
— Чому б і ні?
— Посередник між Пентагоном і наукою?
— Хто вам це сказав?
— Але ж ви самі вербували мене для Стенфордського інституту досліджень, де три тисячі куплених мізків силкуються, здається, не над новими моделями дитячих сосок?!
— Я вам вже пояснив, що фонд "Імансипейшн" має там кілька своїх стипендій. Ми маємо стипендії і в Ліверморській лабораторії, і в Гудзонівському інституті, і в корпорації РЕНД, в групі ТЕМПО, в корпорації "Аероспейс".
— Можете далі не пояснювати! Я знаю всі програми цих фабрик військової мислі. Бомби, ракети, промені смерті для ведення зоряних війн. Сімнадцять варіантів ядерного нападу на випадок тотальних війн і одинадцять ймовірних наслідків такого нападу. Посібники для масового вбивства: як його запланувати, як здійснити, як уникнути за нього кари, як виправдатися перед світовою громадською думкою. Або ще таке: регулювання кількості населення з допомогою атомного забруднення. Яка розкішна термінологія! Досить таке почути, щоб зненавидіти всіх людей, які там працюють і ганьблять саме поняття науки. Хіба то наука? Просто — гарантоване забезпечення війни. ГЗВ. Ви не чули про таку абревіатуру?
— Ну, ну. — Хантер благодушно мружився від світла настільної лампи. — Здається, ми вже можемо обійтися без цього набридливого пристрою. Надворі ранок, і можна будити чарівну місіс Олсон, щоб запропонувати їй комбінований сніданок-обід. Як у вас щодо апетиту, містер Лукас?