А в навколишніх готелях,
Де задарма, де за шеляг,
На загальнім бальнім фоні
Скрізь дуети сексофонні.
Шпиг моргає до щвейцара:
"Примічай, яка де пара!"
Просто з балу пишні кралі,
Та у шалі, та в вуалі,
На часинку втишить пал,
На хвилинку — й знов на бал.
Князь Сапіга й Травіата,
Оксенстьєрна й пані Ада,
Зільберштейн і донна Рада —
Півгодинки, пару па!
Потім знову у громаду,
Всі танцюють до упаду,
До упаду,
До упаду!
Всі танцюють до упа...
Льотом линуть "мерседеси",
Аксельбанти і грандеси,
I бульдоги, і тер'єри,
I шиншили, і венери,
Чемберлени й генерали,
Еполети й адмірали,
Дипломати і медалі
I так далі...
Шик!
Блиск!
Ех!
Чудово!
Раз!
Два!
Ура, панове!
Браво, панове!
Мало, панове!
...Раз... Два... Друга, панове...
V
Б'є вже друга, ніч — як циган,
Шпиг підморгує до шпига,
I на сцені, і у залі,
На горищі і в підвалі,
У вбиральні, в костюмерній,
У курильні і в гримерній,
У фойє і у буфеті,
В гардеробі і в клозеті,-
Скрізь філер, агент чигає,
Шпиг до шпига, знай, моргає...
У дежурці ловлять гави
Два приватні, три лягаві,
Позіхають та базікають,
Походжають та триндикають,
Сюди-туди проходжаються,
На штиблети роздивляються.
Словік з третього участку
Виставляє жовті хвастко —
Чорні зношуються швидко,
Та й негарні — глянуть гидко.
"Що там жовті? Хвастать нічим! —
Каже Мацек, що при слідчім.-
Ні, мої таки найлуччі —
Гостроносі та лискучі!"
Шульц обох убив, сказавши,
Що у нього верх із замші:
"Другий рік ношу, панове,
I вважайте — ніби нові!"
Ваньчак, шпик на кличку Швиндя,
Хвалить ваксу марки "Індія"
I насвистує із хистом:
— Удібінді, удібіндія...-
Детектив приватний Машек
У коричневих гамашах
Позіха: "Закурим, Швиндя?"
Удібінді, удібіндія...
VI
Б'є вже й третя, день покволом
Устає над сонним полем —
Світ світає...
Овоч сонця дозріває,
Світло темінь розриває,
В гаї пташка спів заводить,
Грає вітер з яриною...
До столиці йдуть підводи
З новиною.
Гарби сунуться рипучі,
Люди хиляться дрімучі...
На березах білостанних
Шелестить зелене листя,
Йдуть підводи раннім-рано
В передмістя.
Грузовик реве, підводи
Обганяє
I рожевий на бруківці
Пил збиває.
Йдуть тітки, сухі й поважні,
Босі, ясно,
На базар несуть сметану,
Сир і масло.
Крикнув півень, другий, третій
Із-за тину.
Діти в череду погнали
Вже скотину.
Ось іще одна машина
Проревіла;
Дід на торг веде корову:
Окривіла.
Йдуть вози, скриплять, хиляються
З боку на бік,
Люди сплять — не сплять, валяються
З боку на бік.
Спить в рову, в траву уткнувшись,
П'яна ряжка,
На леваді кінь пасеться,
Путом брязка.
На дзвіниці киснуть дзвони
Од безділля,
Під хрестом у огорожі
В'яне зілля.
Дядько в спідніх вийшов з хати
За повітку,
Мружить очі ізпросоння,
Мне борідку.
Онде школа на майдані,
В школі парти,
В кожнім класі чорні дошки,
Гарні карти.
Йдуть співаючи на муштру
Новобранці:
"Ой заграли сурми, ой заграли мідні
У неділю вранці..."
Йдуть вози, риплять колеса...
Ну, вже близько...
"В місті ниньки добрі ціни
На редиску".
Щиплють травку білі кози
Вименисті.
Сизий дим і пил злотистий —
День над містом.
Сонце червінню залляло
Все в тісній міській юдолі...
Шпиг, підвішений над залом,
Задрімав у жирандолі.
VII
По вулиці Переможців,
Каяфи і Месії,
По Сивій, по Святій Теклі
I пророка Осії,
По Кримській, по Дикарській,
По Гномській, по Стародівській,
По Мишачій, по Коцарській,
По Ново-Лукашівській,
По Сорокового Квітня,
По бульвару Місійнім —
За місто йдуть обози
Асенізаційні.
Із вікна мезоніна
Якась гладуха питає культурно:
— Котра година, пане гівновозе?
— П'ята, пані курво!
Золотарські обози
Їдуть далі і далі...
Закурила гладуха,
У вікно виглядає.
Навпроти — дім червоний
Недавньої споруди,
Іще не отинкований,
А вже живуть там люди.
В однім вікні красуються
З вишнівкою сулії,
А за вікном, гойдаючись,
Балончик рожевіє.
Он на балконі заєць
Висить догори ногами,
В останній раз любується
Перевернутими лугами.
А на другім балконі
Пузань зітхає тяжко,
Знічев'я в небо дивиться.
Застібує підтяжки.
Внизу — кіно, реклама:
Фанерний Чарлі Чаплін...
Поліцай на велосипеді
Їде ходом неквапним.
На тріснутій вітрині
Будинку моди "Лоло"
Видно шматок газети:
Літери ІДЕОЛО...
Ось вивіска перукарні
Із кучерявим франтом,
По другий бік — табличка
З докладним прейскурантом.
Таксі біжить за місто,
По брукові підстрибує;
У пасажира вудка,
Отож, мабуть, по рибу.
З сосисочної пара
Угору йде, як хмарка...
В вікно гладуха дивиться,
Докурює цигарку.
VIII
Уночі — лиш у касах станційних,
Апатичні, ледь чутні, спокійні,
А в картярнях — азартно громаджені в кучі,
А в борделях — падлючі, липучі, текучі,
А в шантанах — шампанно-шипучі,-
З блиском дня розворушені і нашорошені,
Брані, давані, крадені, зичені, прошені,
Розточились по світу
Роз'юшені гроші.
Із кишень, з гаманців, із шкатулок
До шухляд, портмоне і кишень,
За хліб, за трамвай, за притулок,
За шпінат, за шпагат, за жень-шень,
До кас і з кас,
За мито й промито,
Із міста у місто,
В повіт і з повіту,
За світло, за газ,
За дрова, за гас,
До банків, крамничок, до баз і до кас,
А з баз, із банків, із кас, із крамничок,
До кравців, офіцерів, актрис, провідничок
I знов од актрис до шевців і кравців,
Од шоферів, монтерів до продавців,
За курс, за стіл, за гоління, за дріт,
За сіль, за спів, за цеглу, за шріт,
Від пекаря до токаря, від токаря до аптекаря,
Від аптекаря знов до цирульника й пекаря,
I знов,
I знов,
Ще раз і сто раз,
За квиток, за ніж, за воду, за газ,
За гармату, гірчицю, підкову, протекцію,
За зуб, за шлюб, за гроб, за лекцію,
За клямку, за кліпси, за баржі, за біржі,
За папір, на якому пишу я ці вірші,
За ручку й чорнило, за шрифт і за друк,
За бомбу, за румбу, за рибу, за брук,
Поету — за хист, за імення, за час,
Усім за все, з кишень і до кас,
Із кас до кишень, далеко і близько,
Лабіринтом заплутаним, ворушким муравлиськом,
Чорториєм вируючи, смерчем вибухаючи,
Ростучи і спадаючи, киплячи і всихаючи,
У мільйони розбухлі й на шаги розпорошені,
Закружляли диявольськи ненажерливі гроші.