Авеліно Арредондо

Сторінка 2 з 2

Хорхе Луїс Борхес

Всі зареготали.

Арредондо слухав теж, і солдат звернувся до нього:

— То як тобі жарт, друзяко?

Арредондо мовчав, і солдат підійшов до нього:

— Ану кричи: "Хай живе президент Хуан Ідіарте Борда!" Арредондо не скорився. Під глузливі оплески рушив до дверей. Вже за порогом його наздогнало образливе:

— Хвоста підібгав від страху!

Він повівся, як боягуз, проте знав, що це не так. Неквапом дійшов до свого дому.

Двадцять п ятого серпня Авеліно Арредондо прокинувся о дев'ятій. Спершу подумав про Клару, а вже потім про дату. Відчув полегкість: Прощавай чекання. Цей день настав.

Поки неквапливо голився, бачив у дзеркалі своє обличчя — таке, як і завж ди. Вибрав барвисту краватку і найкращий костюм. Поснідав. Похмуре небо віщувало дощ, а він же уявляв цей день сонячним. Вийшов з вогкої кімнати, відчуваючи якусь гіркоту. У передпокої віддав мулатці останні песо, які лиша лися. На метизній крамниці помітив кольорові ромби й подумав, що понад два місяці не згадував про них. Попростував до вулиці Саранді. Як завжди на вихідний, перехожих було небагато.

Ще не пробило третьої, коли він прийшов на центральну площу. "Те De um" уже відлунало; гурт чоловіків — військові та прелати — спускалися сходами храму. На перший погляд всі оті циліндри — дехто ще тримав їх у руках, — мундири, галуни, зброя, сутани справляли враження, ніби їх багато; насправді ж їх було зо три десятки. Арредондо не відчував страху, тільки щось ніби шанобу. Запитав, хто з них президент. Йому відповіли:

— Той, що поряд із архієпископом у митрі й з патерицею.

Арредондо вихопив револьвер і вистрілив.

Ідіарте Борда ступив кілька кроків, упав ницьма й виразно мовив:

— Я помираю.

Арредондо здався властям. Потім заявив:

— Я — "Колорадо" і кажу це з гордістю. Я вбив президента, який зрадив і зганьбив нашу партію. Я порвав з друзями та нареченою, аби не вплутувати їх;

не читав газети, аби ніхто не сказав, що вони підбурили мене. Ця акція справедливості — моя особиста. А тепер нехай мене судять.

Все відбувалося саме так, хоч і дещо складніше; принаймні мені здається, що все відбувалося саме так.