Проте не одразу Степан пішов з дому. Спершу в клуні на вгороді дістав з-під стріхи захований свій карабін та нагрудний патронташ з півдесятком обойм. Тепер все. Але щоб не здибатись випадково з матір'ю чи Наталкою, які й досі ще рипались, він не вернувся вже в двір, а пішов городами — спершу своїм, а далі гармашівським понад потічком і вийшов аж до самої греблі. Тут вони з Легейдиним Сашком домовились зустрітись. Щоб уже разом потім податися на Великий шлях до Високої могили , куди Куниця Йван, що заступав Саранчука на час його поїздки до міста, послав їх у "секрет". І звідки вони повинні завтра подати знак димом вогнища, як тільки помітять іще здалеку по дорозі з Князівки німецьку колону. Щоб дати можливість решті повстанців, котрі жили досі по домівках, вчасно й без хапання вибратися з села, пробратися до лісу. А тоді й вони з Сашком мають непомітно житами та луками повз Ліщинівку пробиратися до свого загону.
А старий Скоряк тим часом лежав у повітці, і хоч сон іще не брав його, але поволі вже став заспокоюватись. Бо чим більше думав, тим переконливішою здавалась йому ота його розгадка наміру німців щодо лісових сіл. Не без того, звичайно,— дістанеться "рикошетом" і Вітровій Балці. Але хіба ж можна рівняти це з тим, що накоїли б вони, коли б спеціально на меті мали Вітрову Балку!? А розташуються тут, у маєтку, лише тому, що, ясна річ, не наважаться одразу. Не дурні. Спершу рознюхають, розвідку пошлють... Дуже радий був старий, що вдалося Степана умовити змінити небезпечні тепер Підгірці на безпечнішу Журбівку. З цими заспокійливими думками Мусій і заснув нарешті.
Потім уже й другого дня чекав лихої для себе години без особливої тривоги. Єдиний ще раз схлюпнулась вона, як хвиля туга, розпираючи груди, коли нагло в ранковій тиші, мов розпачливий зойк, залунав дзвін рейки від клуні в економії (на поданий з могили знак), а за якусь хвилину, наче луна від нього, почувся дзвін рейки і з центру села, від пожежного сарая. І хоч Мусій нічого не знав про умовне значення цих дзвонів, проте, виглянувши за ворота і не побачивши ніде ніякої пожежі, він одразу збагнув, що це було якось зв'язане з німцями, і навіть більше того — з наближенням їх до села. Через те поява за якусь годину їхньої валки з-за горба не була для нього ніякою несподіванкою.
І не було ж, звичайно, несподіванкою для Скоряка, коли після того, як німці вже прочесали село, двоє з них та третій — поліцай зайшли забирати його. Одне тільки прикро вразило його: те, що поліцай спитав про Степана — де він є, що не видно вдома.
— А Степан тут при чім?! — обурився батько.— Хоч би я й справді накоїв шкоди якої, син не відповідає за батька!
— Іди, йди, старий. Та не будь такий розумний! — сказав поліцай і прикладом штовхнув його в зад.— І це — при всіх: при синові, при старій та невістці, при онуках. Образа і гнів сповнили серце старого, але остерігся. Бо від такого можна всього чекати: ще й матюком лайне. Нічого не сказав тому вилупкові. А заклав руки назад, як то показав йому старший вусатий німець, і неквапливою ходою вийшов із двору.
На греблі під вербами пристояли трохи, поки підійшла з села юрба арештованих селян під німецьким конвоєм, і разом рушили далі — повз кузню в маєток, місце розташування карального загону окупантів...
Кінець третьої книги
ПРИМІТКИ
У другому томі творів Андрія Головка друкується роман "Артем Гармаш" (1951 —1972). У примітках вміщуються найсуттєвіші різночитання, а також два фрагменти розділів, які не ввійшли до основного тексту твору. Реалії, що коментуються, йдуть під суцільною нумерацією. Малозрозумілі слова та поняття пояснюються у словнику в кінці тому.
АРТЕМ ГАРМАШ
Роман
Роман "Артем Гармаш" мав стати другою книгою задуманої ще в 20-х роках трилогії-епопеї "боротьби українського народу в трьох революціях, аж до створення (разом з іншими братніми народами...) своєї Радянської держави та побудови соціалізму" . Перша книга трилогії — роман "Мати" (1932—1934), третя — під умовною назвою "Батьківщина" — не була написана.
Безпосередньо до написання роману А. Головко приступив у 1935 р. 24 травня 1936 р. "Літературна газета" під рубрикою "До 20-річчя Жовтня" надрукувала розповідь письменника (замітка озаглавлена "Роман про громадянську війну на Україні") про те, як посувається праця над новим твором. У ній говорилося, що в романі "Мати" подано "ряд образів, які тільки почали формуватися і повно не розкриті. Отже, зрозуміло, читач чекає від мене продовження роману. До знаменної дати 20-х роковин Жовтневої революції я прийду з закінченим романом про часи громадянської війни на Україні. Це й буде продовження "Матері" і разом з тим являтиме самостійний твір... Артем у другій частині виступає як шахтар, більшовик. Отже, я показую революційну боротьбу не тільки у Вітровій Балці (Остап), а й на Донбасі (Артем), в місті... Наголос роблю на німецькій окупації і на боротьбі проти неї, досить уваги приділяю контрреволюційній раді націоналістичної буржуазії (Дорошенко, Діденко, Чумак). Основну увагу віддаю вивченню історичних матеріалів, архівів. Адже потрібно... максимально додержатись історичної правди. А втім (це кожному відомо), самими архівами обмежитись не можна. На першому місці повинні стояти живі люди. Тим-то невід'ємний процес моєї... роботи — це зустрічі, розмови, бесіди з учасниками громадянської війни... Повний бажання дати правдиву картину подій..."
На той час припадає ще одне повідомлення А. Головка про роман "Артем Гармаш": "...Основна моя робота в 1936 році — друга частина трилогії, що малює Україну останніх десятиліть... Другий том трилогії присвячений громадянській війні. Кінець імперіалістичної війни, німецька окупація, скинення Директорії і, нарешті, перемога Радянської влади — ось той історичний фон, в якому живуть і формуються мої герої, які були ще дітьми і підлітками в першій частині трилогії. Дія роману відбуваєтся в Донбасі, в Києві, в селах Правобережжя. Це дає можливість охопити всю різноманітність форм і методів боротьби українського народу проти контрреволюції. Основні діючі особи ті ж, що й у першій частині ("Матері"). Це сини Катрі — робітник Донбасу (Артем) і селянин Вітрової Балки (Остап). Третій основний персонаж Павло Діденко — український націоналіст— запеклий ворог Радянської влади. Взагалі в романі буде показана ціла галерея типів націоналістів (Чумак та інші), обрисовані будуть їхні методи боротьби, їх зрадницька роль. Я ставлю своєю метою по можливості повніше й ширше відобразити всю своєрідність боротьби за Радянську Україну, показати, як партія організовувала перемогу, як згуртовувала і керувала революційним робітничим класом і селянством, як викривала націоналістичну контрреволюцію у всіх її видах і проявах. Робота це велика й відповідальна, і навряд чи я її закінчу в цьому році. Все ж сподіваюсь, що роман вийде з друку не пізніше 20-річчя Жовтневої революції"1.