— Єво, для чого скидати босоніжки? Так і застудитися недовго. Це раз. А по-друге, босоніжки — це ж зайва вага У них краще йти на дно.— Він лагідно взяв її за плечі.
Єва артистично відкинула голову. "Таких піруетів у масовках не проходять",— подумав Сідалковський. У його голові одночасно жили дві думки: поцілувати Єву чи ні і чи затвердять у комітеті профспілок план на третій квартал.
— Я кохаю вас, Сідалковський,— ледь чутно шепотіли уста.— Який ви? Гарний і чесний? Адамові я сама все скажу, Сідалковський. Він пробачить мені. Я знаю його...— Єва повернулася до нього і глянула прямо у вічі.— Сідалковський, хочете яблука? — Вона відкрила сумочку, витягла яблуко й перша надкусила його; Євграф зробив те ж саме.
— Я готовий,— промовив Сідалковський, дожовуючи яблуко,— померти у ваших обіймах, Єво, і назавжди поселитися у вашій пам'яті.
— Який ти! — перейшла Єва на "ти" й на шепіт. Сідалковський нагнувся, щоб почути, про що вона шепоче. Але над ними шелестіла щось своє одвічна липа.
— Поцілуй же мене, Сідалковський,— шепотіла на саме вухо Єва.— Ти тільки говориш...
— Єво, кращої жінки, ніж ви, я не стрічав у своєму житті. Повірте мені, Єво...
— Я вам не вірю, Сідалковський. Ви вже говорите так, як усі. Таке мені вже казали... Єва замерзла. Твоя Єва замерзла...
— Від мого погляду?
— Від твоїх слів.
Сідалковський притис Єву до своїх розігрітих, а отже, й розширених грудей...
Сідалковський вертався з ночі. А ніч ішла за ним, накинувши собі на плечі темно-синю шаль, обсипану блискітками-зорями, і зачіпала нею, ніби ненароком, збайдужілого Сідалковського. Він роздратовано відмахувався від неї, прискорював кроки, боровся зі своїм сумлінням, а вона наздоганяла його, повисала на шиї, заманювала в темні під'їзди й голосно реготала передзвоном-дзенькотом на дротах трамвайно-тролейбусних ліній. Сідалковський уперто стенав плечима і йшов на неонові вогні, яких ніч боялася, мов консерватор прогресивного, а фотоплівка — світла.
РОЗДІЛ XVII,
в якому розповідається про чорну "Волгу", попіл Клааса, Європу і європейця, несподіване відкриття, ще раз про жінок, кохання, вино і кодову операцію "Два еС"
У суботу, рівно о восьмій ранку, до садиби Чудловського підкотила та сама чорна "Волга", що напередодні до воріт Карла Івановича Бубона. У брезентовій сіро-зеленій робі з неї вийшов Сідалковський. Грак зустрів його біля воріт.
— Я тебе, козаче, не впізнав. Думав, міліція. Ти ж мені постійно вбиваєш це в голову.
— Попіл Клааса стукає у ваше серце,— відповів Сідалковський, хизуючись навіть своєю робою, яка, треба сказати, була йому до лиця.— За ці дні ви, бачу, добре набили руку на золоті. Це чудово. Нам якраз і не вистачає тепер таких мозолястих рук.
Грак зміряв його з голови до ніг. У нагрудній кишені Сідалковського стирчали два гостро підточені олівці, авторучка і густо списаний якимись цифрами блокнотик.
"Як обліковець на фермі",— подумав про нього Грак але вголос не сказав нічого. Він так і не зрозумів, для чого весь цей маскарад.
— Це все для того,— мовив Сідалковський, ніби вгадуючи Гракові думки,— якщо моя перша гіпотеза не підтвердиться, то за другою доведеться довбати автостраду. Працюватимемо з відпочинком: перекур, четвертушка, закуска. Тобто повна імітація.
— Але я не п'ю, ти ж знаєш.
— Знаю. Не хизуйтесь своїми недоліками. Питиму я, а ви копатимете. Відбійного молотка дістали?
— Ні в кого нема...
— Гаразд. Поки що він нам і не потрібний. Зараз копатимемо тут. Карта розшифровується ось як: БГ2С — біля груші дві сливи. А оті ПКСЗС означають: під кущем смородини зарито скарб.
— Але під яким кущем? Знаєш, скільки у нас тих кущів?!
— Копатимете, Грак, під кожним. У вас, сподіваюсь, сил вистачить? Але давайте домовимось одразу: до екватора не зариватися. У нас нема візи. А це може викликати міжнародні ускладнення. Я — не ви і на це не піду.
Тирада Сідалковського не зовсім сподобалася Гракові. Особливо слова: "У вас, сподіваюсь, сил вистачить?" "Чого тільки в мене,— обурювався про себе Грак,— а що він робитиме?" Сідалковський знову наче розгадав його думки. Телепатія таки, певне, існує.
— Мене золото, як і діаманти, Грак, не цікавлять. Я романтик. Романтики від життя чекають тільки пригод. Де ваш татусь, якщо не секрет?
— Поїхали з Зосею на товчок.
— Це похвально. Ви умовили їх чи примусили до цього, Грак? Пардон, віднині Грак тире Чудловський. Так вам, здається, більше подобається?
— Ніскільки...
— Не брешіть, Грак. Маленьким людям завжди подобається, якщо їх мають за трохи більших, ніж вони є насправді.
— По собі знаєш? — зло посміхнувся Грак.
— Це не гра в лотерею, уточнювати не будемо,— він витяг карту, ніжно розгладив її і сказав: —Отож беріться за інструменти, Грак, і вперед.
Євмен звалив на плечі кирку, лопату, лом і покірно поплентався в сад за Сідалковським.
— Ось тут. Починайте від першого куща... Хай вам допомагає бог, бо я, Грак, допомогти не можу.
Грак майстерно поплював на долоні рук і взявся за держак лопати.
— Ви розпочинаєте, як професіонал,— похвалив його Сідалковський.— По всьому видно, у тестя ви без роботи не сиділи.
Грак (для економії паперу писатимемо, як і раніше, просто Грак, а не Грак-Чудловський, бо й нашого героя, окрім паспортного стола і відділу кадрів, ніхто інакше й не називав) працював, треба віддати йому належне, не так як у "Фіндіпоші", і аби побачив його в ці хвилини Стратон Стратонович, то ніколи б не сказав: "Ну й бух-гал-тер!"
— Беріть углиб,— порадив йому Сідалковський.— Плата однакова. Раджу швидше зариватися в землю! За методом крота.
Сонце піднімалось над Кобилятином-Турбінним і золотило Гракові вуха з синіми прожилками. "Чудесна прикмета,— подумав Сідалковський.— Сьогодні він точно щось викопає".
Незабаром канава, вирита Граком між кущами смородини, здавалася Сідалковському добрячою траншеєю. У ній під час бою міг би розміститися піхотний батальйон з усіма його вогняними точками, живою силою і технікою. Грак бігав би по ній, не ризикуючи не тільки головою, а й тім'ям. Навіть коли б те тім'я посадили на держак лопати.
— Грак, ви талант! — посміхнувся Сідалковський, дивлячись, як той вмивається потом.— Тепер вам треба закріпитися на зайнятих позиціях, перепочити, а згодом іти далі. Чи не так, Євмене Миколайовичу?