Вона сказала це нібито з твердістю, породженою переконанням, що правда на її боці, але в глибині душі з тривогою чекала, як сприйме її слова Клайд. На його обличчі раптом відбилися подив, обурення, розгубленість та страх, і з цієї складної мімічної гри можна було зрозуміти тільки одне: що його жорстоко, несправедливо образили. Зближаючись усе більше й більше з Сондрою, він надто високо занісся в своїх надіях, — ось чому тепер, вислухавши вимогу Роберти, він одразу спохмурнів, і його хоч і тривожну, але порівняно лагідну прихильність змінив переляк, змішаний з обуренням і рішучістю будь-що уникнути таких важких наслідків. Для нього це означало б цілковиту катастрофу: втрату Сондри, втрату місця, крах усіх надій на кар'єру і честолюбних задумів, пов'язаних з Гріфітсами, — словом, усього! Думка ця була йому огидна, і в той же час він не знав, як бути далі. Але він не згодний. Не згодний! Він ніколи на це не піде! Ніколи! Ніколи! Ніколи!!!
Проте після короткої паузи він сказав ухильно:
— Ну, бачиш, це добре для тебе, бо тоді все уладнається без жодного клопоту. А як зі мною? Не забувай, що мені не легко це зробити при теперішніх обставинах. Ти ж знаєш, у мене зовсім немає грошей. У мене тільки одне і є — моя робота. І потім мої родичі поки що нічого не знають про тебе, зовсім нічого. І якщо тепер раптом виявиться, що ми з тоббю весь час були в таких стосунках і що вийшла така історія і я змушений негайно одружитися… Я вже й не знаю! Вони побачать, що я брехав їм, і напевно розгніваються. І що тоді? Вони можуть навіть вигнати мене.
Він замовк, щоб подивитися, як вплинуть його пояснення на Роберту, але помітив особливий недовірливий вираз, який останнім часом завжди з'являвся на її обличчі, як тільки він починав виправдуватися. І він додав бадьоро і разом з тим ухильно, намагаючись якою-небудь хитрістю відтягнути розв'язку:
— І потім, я ще не втратив надії знайти лікаря. Досі мені не дуже щастило, але це ще не означає, що й далі нічого не вийде. Адже у нас ще є трошки часу, правда? До трьох місяців у всякому разі можна почекати, нічого страшного в цьому немає (він одержав листа від Ретерера, який розповів йому ці відомості). Я чув цими днями, що в Олбені є один лікар, який може допомогти. Я хотів спершу побачитися з ним, а потім уже сказати про це тобі.
Клайд вимовив це з таким невпевненим виглядом, що Роберта зрозуміла: він просто бреше, щоб виграти час. Ніякого лікаря в Олбені немає. Крім того, цілком ясно, що його розлютила її пропозиція і він думає тільки про те, як би викрутитися. Вона добре знала, що він ніколи не обіцяв їй одружитися з нею. Правда, вона може наполягати, але, зрештою, примусити його до чого-небудь неможливо. Він просто поїде з Лікурга, — так він сказав їй одного разу, коли зайшла мова про те, що він може через неї втратити посаду. І бажання виїхати стане набагато міцнішим, якщо він втратить змогу бувати в товаристві, що так приваблює його, і стане перед неминучою потребою зв'язати себе дружиною і дитиною. Це міркування зробило її обережнішою і примусило відмовитися від першого владного спонукання говорити рішуче і різко.
А Клайд уявляв собі сяючий світ, центром якого була Сондра і який тепер було поставлено на карту, — і, приголомшений, не міг зібратися з думками. Невже він має відмовитися від усього цього задля того життя, яке чекає його в Робертою: маленький будиночок… дитина… нудне, буденне існування в клопотах про те, як прожити з нею і з дитиною на мізерний заробіток, і ніякої надії знову стати вільним. О боже! Йому ледве не стало млосно. Він не може, він не зробить цього!
І проте він розумів, що досить йому зробити один неправильний крок, — і Роберта з легкістю зруйнує всі його мрії. Це примусило його знову стати обережним — уперше в житті він зрозумів, що треба мати витримку і все хитро розраховувати. Але усім своїм єством він з соромом усвідомлював, що в ньому сталася глибока внутрішня зміна.
— Авжеж, Клайд, — відповіла йому Роберта, — але ж ти сам кажеш, що зайшов у безвихідь. А мені страшний кожен зайвий день. Що буде, як ми не зуміємо знайти лікаря? Не можемо ж ми одружитися так, щоб дитина народилася надто швидко після весілля, ти це й сам розумієш. Тоді все стане відомо цілому світові. Крім того, бачиш, я повинна думати не тільки про тебе, а й про себе, і про маленького теж. (При самій лише згадці про дитину Клайда пересмикнуло, і він відскочив, немов від удару. Вона помітила це.) Одне з двох: або ми повинні зразу ж, негайно повінчатися, або я повинна звільнитися від цього. А ти, як видно, не можеш знайти мені лікаря, — адже так? Якщо ти вже так боїшся дядька — що він подумає і як зробить, якщо ти одружишся зі мною, — продовжувала вона тривожно, але лагідно, — давай зараз повінчаємося, але поки що мовчатимемо про це… стільки часу, скільки зможемо або скільки ти визнаєш за потрібне, — додала вона ущипливо. — Тим часом я можу поїхати додому і сказати батькам, що я одружена, але поки що це треба, приховувати. А потім, коли не можна буде більше ховатися, ми зможемо виїхати куди-небудь, якщо захочемо, — тобто якщо ти не захочеш сказати дядькові,— або зможемо тоді заявити, що ми вже досить давно одружені. Тепер багато хто так робить. А щодо заробітку, — продовжувала вона, помітивши, що по обличчю Клайда враз промайнула похмура тінь, — то ми завжди зуміємо знайти роботу. Я напевно зумію, в усякому випадку зразу після народження дитини.
Коли Роберта почала говорити, Клайд сидів з краю ліжка і неспокійно й недовірливо слухав, що саме вона запропонує. Та коли вона заговорила про шлюб і про від'їзд, він підхопився: непоборне бажання рухатися охопило його. А коли вона наприкінці заявила, що зразу після народження дитини піде працювати, він поглянув на неї мало чи не з панічним жахом. Подумати тільки — одружитися з нею! Йому доведеться піти на це!.. А коли б не вона і коли б йому ще трохи пощастило, він міг би одружитися з Сондрою!
— Так, звичайно, тебе це цілком влаштовує. Твої справи таким чином добре наладжуються, а зі мною як буде? От ловко виходить: тільки я почав тут працювати — і раптом усе кину і псїду! Доведеться виїхати, якщо всі довідаються про цю історію… І вже не знаю, що мені тоді робити! Я не маю ніякої спеціальності. Все це може погано скінчитися для нас обох. І, крім того, дядько дав мені посаду на фабриці тому, що я просив його, а якщо я тепер поїду, він ніколи більше не стане допомагати мені.