І крім того, подумав він, якщо вона піде одна, то, напевно, зуміє влаштувати це дешевше. У неї тепер такий нещасний вигляд… Якби ще умовити її сказати, що її кинув який-небудь молодий чоловік, ім'я якого вона, звичайно, відмовиться назвати… невже лікар, побачивши таку дівчину, нещасну, покинуту, зовсім самотню, зможе відмовити їй? Може, він навіть допоможе їй без грошей, як знати? І тоді він, Клайд, цілком покінчить з усією цією історією.
Отже, він пішов до Роберти, збираючись підготувати її до того, що коли йому пощастить знайти лікаря, вона повинна буде сама поговорити з ним; він, за своїм становищем, не може цього зробити. Але ще перед тим як він заговорив, вона звернулася до нього із запитанням, чи встиг він зробити або дізнатися що-небудь. Чи не продаються де-небудь інші ліки? І він скористався з цієї зручної нагоди, щоб заговорити про лікаря.
— Так, я запитував майже чи не в усіх аптеках, і мені всюди говорили, що коли ці ліки не вплинули, то й інші не допоможуть. Отже я тепер нічого не можу поробити, залишається тільки одне: щоб ти пішла до лікаря. Але, розумієш, біда в тому, що дуже важко знайти такого лікаря, який усе зробить і триматиме язик за зубами. Я вже питав кількох приятелів, — звичайно, не пояснюючи, для кого це потрібно. Але тут нелегко знайти кого-небудь: усі дуже бояться робити такі речі. Розумієш, адже це незаконно. Та я от що хочу знати. Припустимо, я знайду лікаря, який згодиться на це, — чи наважишся ти піти до нього і розповісти, в чому справа? Мені треба це знати.
Вона здивовано подивилася на нього, не зовсім розуміючи, що він пропонує їй іти зовсім одній, і думаючи, що він, звичайно ж, піде з нею. Потім, уявивши собі, що доведеться говорити з лікарем у присутності Клайда, злякано вигукнула:
— Боже мій, страшно подумати, що нам треба йти з цим до лікаря! Отже, він усе знатиме про нас? І потім це ж небезпечно, правда? Хоч, певно, не набагато гірше від цих жахливих пілюль.
Їй хотілося знати докладніше, що і як треба робити, але Клайд не міг просвітити її з цього приводу.
— Не треба так нервувати, — сказав він. — Це ніяк не може пошкодити тобі, я знаю. І нам дуже пощастить, якщо ми знайдемо лікаря, який це зробить. Але от що я хочу знати: якщо я знайду лікаря, чи погодишся ти піти до нього одна?
Вона здригнулася, немовби її ударили, але він, не соромлячись, продовжував:
— Бачиш, я не можу піти з тобою, це ясно. Мене тут багато хто знає, і, крім того, я надто схожий на Гілберта, а вже його, певно, всі знають. Якщо мене визнають за нього чи довідаються, що я його двоюрідний брат або родич, мені — кінець.
його очі говорили не тільки про те, який він буде нещасний, якщо його викриють перед усім Лікургом, — у них таїлася ще одна темна думка: надто підлу роль він грав щодо Роберти, намагаючись ось так сховатися за її спину, скористатися з її безвихідного становища. 1 проте його дуже мучив страх перед тим, що з ним буде, якщо цей план не удасться, тепер він був напоготові, щоб наполягати на своєму, що б там Роберта не думала і що б не говорила. Та Роберта зрозуміла тільки одне — що він хоче послати ЇЇ одну, і не могла повірити цьому.
— Ні, Клайд, тільки не одна! — вигукнула вона. — Я не можу! Ні, ні І Я боюся до смерті! Я, напевно, зовсім розгублюся від страху. Подумай, як мені пояснювати йому все і Я просто не зумію. Я навіть не знаю, що йому сказати! Як почати? Ні, ти повинен піти зі мною і все йому пояснити, або я нізащо не піду… Мені все одно: нехай буде, що буде!
Її очі округлилися і палали, обличчя, на якому тільки що відбивалися глибокий сум і страх, скривилося в упертому протесті.
Та й Клайд був непохитний.
— Ти ж знаєш, Берта, яке тут моє становище! Я не можу піти, от і все. Тільки уяви собі, що мене побачать… хто-небудь впізнає мене… Що тоді? Це просто безумство вимагати, щоб я пішов з тобою. І потім тобі це набагато легше, ніж мені. Жодний лікар не стане багато роздумувати про те, хто ти така, особливо якщо ти прийдеш одна. Він зрозуміє, що тебе спіткало лихо і що немає кому допомогти тобі, от і все. Але якщо прийду я і він довідається, що я з Гріфітсів, почнеться хтозна-що. Він зразу подумає, ніби в мене копиця грошей. А якщо я не заплачу, скільки він зажадає, він може податися до мого дядька чи двоюрідного брата — і тоді прощай усе! Тоді мені кінець. Я втрачу місце, залишуся без грошей, буду вплутаний в таку скандальну історію, — і тоді, як ти думаєш, куди мені подітися, та й тобі так само? Звичайно, я не зможу допомагати тобі. Що ти тоді робитимеш? Сподіваюся, ти отямишся і зрозумієш, що становище дуже важке. Якщо моє ім'я буде вплутане в цю історію, нам обом буде погано. Про мене ніхто нічого не повинен знати, а для цього я не повинен ходити ні до яких лікарів. Крім того, тобі він більше співчуватиме, ніж мені. Ти не можеш це заперечувати!
Його очі були сповнені відчаю і рішучості; в його обличчі, в кожному його порусі Роберта бачила безсердечність або щонайменше виклик — наслідки страху. Він вирішив будь-що уберегти свою репутацію, — і на Роберту, яка звикла покорятися йому, це вплинуло.
— О боже, боже! — лякливо і жалісно викрикувала вона, з кожною хвилиною дедалі виразніше усвідомлюючи весь жах цього становища. — Я не знаю, що нам робити, просто не знаю! Я не можу наважитись на це, от і все. Це така жорстокість, такий жах! Я помру від сорому і страху, якщо піду одна.
Але, кажучи це, вона вже почувала, що кінець кінцем піде-таки одна. Що їй залишалося робити? У Клайда є свої побоювання і страхи, — як вона може примусити його рискувати своїм становищем? А він ізнову почав, скоріше для самозахисту, ніж з якихось інших мотивів:
— І потім треба постаратися, щоб усе це коштувало не дуже дорого, Берта, бо інакше я не знаю, як я справлюся. Справді, не знаю! Бачиш, я заробляю не так уже багато: всього двадцять п'ять доларів (необхідність, нарешті, примусила його бути одвертим). І в мене немає ніяких заощаджень — ані цента. Ти не гірше від мене знаєш, чому так вийшло. Майже все, що я одержував, ми витрачали разом. Якщо я піду, і лікар подумає, що у мене є гроші, він може зажадати більше, ніж я здатний заплатити. А якщо підеш ти і просто скажеш, як стоїть справа… і що в тебе нічого немає… якби, наприклад, сказати, що я втік… розумієш?