По всіх закутках "Каліпсо" мене водить кінооператор Жорж Барськи, Юра, як він відрекомендувався.
Пригадую кінокадр з "Голубого континенту". Кусто і його товариші мчать під водою на мініатюрних скутерах, полюючи на рибу. Скутери ці он з правого борту на палубі.
За останні роки підводний "транспорт" "Каліпсо" поповнився пірнаючими "блюдцями". Одне з них закріплено на кормі і формою схоже на черепаху завбільшки з малолітражний автомобіль. Це – новітній підводний човен, який занурюється у воду до одного кілометра.
Крізь ілюмінатори, вмонтовані в передній частині "блюдця", можна вести кінозйомку, фотографувати. Гідравлічна клешня-руль, яким гідронавти управляють під час занурення.
Від примітивної маски і трубки, з допомогою яких кілька десятиліть тому Кусто вперше глянув на підводний світ, до пірнаючих "блюдець" – відстань, як від планера до космічних кораблів. Та й самих дослідників океану по праву називають гідронавтами, адже Океан так само незвіданий, як і Космос. І Кусто із своїми товаришами – його першовідкривачі.
На палубу виходить худорлявий, трохи сутулий чоловік. Привітно усміхається, подає руку, дивиться ласкавими юними очима! А йому ж незабаром шістдесят.
… Ще в юності Кусто став військовим моряком, ходив у кругосвітню подорож. Під час другої світової війни, в роки фашистської навали, боровся в. загонах французького Руху Опору. В 1943 році разом з інженером Емілем Ганьяном винайшов акваланг. Потім океанографічні експедиції в Червоному морі, підняття з дна Середземномор’я затонулого що до нашої ери грецького корабля; пошуки нафти в Персидській затоці; підводні кінофільми, удостоєні на міжнародних кінофестивалях найвищих премій; розвідка морських глибин; наукові дослідження і кінопопуляризація того, що око дослідника побачило під водою; нарешті, кілька років тому Кусто організував підводні станції і лабораторії, де на більш ніж стометровій глибині сміливці проводили свої наукові дослідження.
Ознайомившись із захоплюючими книгами легендарного капітана, в яких чимало романтичного, в декого може скластися думка, що Кусто звичайнісінький собі шукач пригод. Та це не так! Він вирішує важливі наукові проблеми, виявив себе активним політичним борцем.
Кусто один з перших у Франції виступив проти захаращення атомними покидьками морів і океанів.
– Так ви з "Витязя"? – спитав мене Кусто.
– З нього.
Через перекладача Жоржа Барськи Кусто запитує, як ми плавали, обіцяє відвідати "Витязь" і між іншим цікавиться, чи захоплююсь я підводним спортом… Коли я розповів, що давно колись, начитавшись його книг, придбав маску, ласти і, вперше полізши у воду, мало не втопився, він осудливо хитнув головою:
– Це біда багатьох тих, хто не розуміє, що з водою жарти кепські. Ну, думаю, з вами цього більше не станеться.
На "Каліпсо" двадцять дев’ять чоловік; Кусто плаває з дружиною.
– Сімона, – вітається засмагла струнка жінка.
Це дружила Кусто. Вона з ним в усіх усюдах: два їхніх сини народилися в морі.
– ІІу, от що, – мовив капітан, – хай Жорж вам усе покаже, а потім продовжимо розмову.
Юра детально розповідає про кожну залізячку, про кожен гвинтик. На "Каліпсо" кожна дрібничка – ціла історія. Ось під тентом на довгій мотузці щелепа риби з велетенськими зубами. Це зуби якоїсь давно вимерлої риби, їх знайдено на дні моря поблизу Сейшельських островів, звідки "Каліпсо" недавно повернулась.
– А це компресорна камера, підводний телевізор, будиночок, куди ми ховаємося в разі небезпеки. А це…
– Юро, – зупиняю я його, – звідки на будиночку оці подряпини і чого погнуто металеве пруття?
І Юра розповів:
– Біля острова Має я працював з кінокамерою. Знімали останні кадри. Раптом не знати звідки тічка акул. Я ледве встиг зачинити дверцята будиночка. Але хижаки і не думали відступати. Одна з них, найбільша, кількаметрова акула, широко роззявивши пащу, схопила за "стінку" будиночка, в якому я принишк, торсонула раз, другий і майнула геть.
На цій далекій землі та ще серед членів іноземної експедиції хіба не радісно зустріти земляка? Жорж Барськи – мій земляк. Батьки його з Одеси, давно колись емігрували до Франції і під час війни загинули у фашистському концтаборі. На все життя зосталася в серці сипа ненависть до фашизму… Юрій став кінооператором. Він був одним із операторів, що знімали за романом Стеидаля фільм "Червоне і чорне", з участю славетного Жерара Філіпа. Потім разом з режисером Фредеріком Росеф зняв антивоєнний фільм "Померти в Мадріді" – про боротьбу іспанських патріотів і жорстокість фашистського режиму Франко.
– Позаминулого року, коли я мав їхати до Іспанії знімати новий фільм, франкістські власті мене не впустили: на їхню думку, я став "ворогом Іспанії", – іронічно усміхнувся мій земляк.
Недавно Юрій повернувся з Москви, де знімав фільм про Велику Жовтневу революцію, побудований на унікальних документальних матеріалах, взятих в архівах Парижа, Нью-Йорка та Москви.
– Маю намір, – каже, – зняти серію підводних фільмів з експедицій Кусто. І заповітна мрія – зняти художній фільм про землю батьків, яку вони так необачно залишили.
Такі-от люди з "Каліпсо"!..
Боцман Альберт Фалько – відважний моряк, це він сотні разів занурювався в океанські глибини, жив у підводній лабораторії, коли з дна Суецького каналу піднімали затонуле судно "Тистлгорм".
Інженер Андре Лобанов, постійний супутник Кусто. Андре трохи говорить російською мовою і гарно українською, бо батько його – львів’янин – колись емігрував за кордон, шукаючи кращого життя. Андре не тільки підводний дослідник. Він – поет. І свою поему про море написав… під водою.
– Ми тоді працювали в Середземному морі, за кілька сот миль од Ніцци, – розповів мені. – На глибині я обдумував сюжетний хід і навіть деякі строфи вивів наконечником гарпуна на металевій пластинці.
– Якщо так, тоді й мені напишіть щось у блокнот, – прохаю Андре.
Він бере олівець, аркушик паперу, пише. Спочатку російською, потім французькою мовами. "Дуже тяжко писати мені по-російськи. Так само мені нелегко написати що-небудь цікаве і французькою. Але я хотів би вам розповісти, як гарно під водою, як я зачарований тією красою, – немає навіть слів, щоб передати всю її принадність".