На конференцію наступну не поїхала: прикинулася хворою...
Боялася: зустрінуться — не витримає... зірветься... накоїть дурниць...
* * *
Минали роки і роки. А ласкава пісенька, ним наспівана, не переставала навідуватись... Особливо ночами, коли вона, одинока, лежала в охолодій постелі...
Давно спали нарізно, щоб не заважати одне одному...
І гіркло на душі від усвідомлення, що її оминуло найяскравіше... найважливіше... найсвятіше...
Для чого вона, власне, і народилася жінкою.