— Авжеж! — сказав канадець.
— Невже, — сказав Консель, що повертався завжди до пізнавальної сторони питання, — лов перлів — небезпечне ремесло?
— О ні! — вигукнув я жваво. — Особливо якщо вжито деяких запобіжних заходів.
— А що може бути небезпечного в цьому промислі? — сказав Нед Ленд. — Хіба тільки сьорбнеш зайвий ковток солоної води!
— Цілком правильно, Неде! А до речі, — сказав я, намагаючись копіювати безтурботний тон капітана Немо, — ви боїтеся акул, Неде? [192]
— Я — гарпунер за професією! — відповідав канадець. — Моє ремесло — плювати па них!
— Мова йде не про те, щоб піймати акулу на гак, витягти на палубу судна, відрубати їй хвіст сокирою, розпороти черево, вирвати серце і кинути його в море!
— Отже, мова йде...
— Саме так!
— У воді?
— У воді!
— Чорт його бери! А навіщо при мені мій гарпун? Бачите, пане професоре, акули досить незграбні тварини. Щоб хапонути вас їм потрібно перевернутися на спину... Ну, а тим часом...
Нед Лепд вимовляв слово "хапонути" з такою інтонацією, що мороз пробігав по спині.
— Ну, а ти, Конселю? Як ти щодо акул?
— Я, — сказав Консель, — буду говорити начистоту з паном професором.
"У добрий час!" — подумав я.
— Коли пан професор зголосився йти на акул, — сказав Консель, — як же я, його вірний слуга, не пішов би за ним!
Глава третя
ПЕРЛИНА ВАРТІСТЮ В ДЕСЯТЬ МІЛЬЙОНІВ
Настала ніч. Я ліг спати. Спав я кепсько. Акули увесь час мелькали у моїх сновидіннях, і я вважав дуже правильним і в той же час моторошним граматичне правило, що пояснює походження слова акула — requin від слова requiem — панахида.
Наступного дня о четвертій ранку мене розбудив матрос, приставлений до мене для послуг капітаном Немо. Я швидко встав, одягся і вийшов у салон.
Капітан Немо чекав мене там.
— Пане Аропаксе, — сказав він, — ви готові?
— Я готовий.
— Тож прошу йти за мною.
— А мої супутники, капітане?
— Вони вже попереджені і чекають нас.
— Ми одягнемо скафандри?
— Поки що ні. Я не хочу, щоб "Наутилус" підходив занадто близько до тутешніх берегів, адже ми ще досить далеко від Манарського мілководдя; але я наказав спорядити шлюпку, у якій [193] ми і підпливемо до самої обмілини, а це значно скоротить нашу переправу. Водолазне спорядження вже перенесено в шлюпку, і ми одягнемо його перед самим зануренням у воду.
Капітан Немо підвів мене до центрального трапа, що вів на палубу. Нед і Коисель, обрадувані майбутньою "веселою прогулянкою", вже очікували нас там. П'ять матросів з команди "Наути-луса" з веслами напоготові чекали в шлюпці, спущеній на воду.
Ще не розвидніло. Поодинокі зірки мерехтіли в просвітах густих хмар, що затягли небо. Я шукав очима землю, але міг розрізнити лише неясну смужку на обрії від південного заходу до північного заходу. "Наутилус", що проминув за ніч західне узбережжя Цейлону, знаходився тепер біля входу в бухту, або, вірніше, у затоку, утворену берегами Цейлону й острова Мапар. Там, під темними водами, таїлися рифи — невичерпні перлові поля, що розстелялися майже на двадцять миль довкруж.
Капітан Немо, Копсель, Нед Ленд і я зайняли місця на кормі шлюпки. Один із матросів став до керма; четверо його товаришів узялися за весла; і ми відчалили.
Шлюпка тримала шлях на південь. Веслярі гребли неквапно. Я помітив, що помахи весел чергувалися з проміжками в десять секунд, як це практикується у військово-морському флоті. І в той час коли шлюпка йшла за інерцією, чутно було, як водяні бризки падали з весел на темпі води, утворюючи піну ніби з розплавленого свинцю. Легкі брижі з відкритого моря ледве погойдували шлюпку, і гребінці хвиль із плескотом розбивалися об її ніс.
Ми мовчали. Про що думав капітан Немо? Чи не те, що земля, до якої ми прагнули, була вже надто близька, хоча, на думку канадця, ми перебували занадто далеко від неї. Що стосується Конселя, то він був присутній тут просто з цікавості.
О пів на шосту, з першими проблисками зорі, позначилася більш чітко лінія гір на обрії. Низинний східний берег переходив поступово в гористі південні береги. Ми знаходилися тепер за п'ять миль від острова, і його узбережжя ще зливалося з лінією свинцевого моря. Море було пустельне. Ні шлюпки, ні водолазів. Тиша пустелі панувала в цих краях шукачів перлів. Капітан Немо був правий — ми прибули сюди завчасно.
О шостій ранку, раптово, як це буває у тропічних країнах, що не відають ні ранкової зорі, ні вечірніх присмерків, настав ясний день. Сонячні промені раптом прорвалися крізь завісу хмар, що купчилися на обрії, і денне світило залляло небокрай.
Тепер я чітко бачив землю і подекуди дерева на березі. [194]
Шлюпка наближалася до острова Манар, берегова смуга якого заокруглювалася з південного боку. Капітан Немо піднявся з лави і став вдивлятися в морську далечінь.
За його знаком шлюпка стала на якір, але довелося спустити не більше одного метра якірного ланцюга, бо в цьому місці перлова обмілина лежала неглибоко під водою. Але в цей момент відплив підхопив шлюпку і відніс її у відкрите море, наскільки дозволяв якірний ланцюг.
— От ми і приїхали, пане Аронаксе, — сказав капітан Немо. — Ви бачите цю закриту бухту? Тут через місяць збереться безліч промислових суден, і тисячі відважних водолазів зануряться в ці води. Чудова бухта для такого промислу! Вона захищена горами від найсильніших вітрів, а море тут не буває занадто бурхливим — обставини, надзвичайно сприятливі для водолазів. Ну, а тепер давайте споряджатися в скафандри і гайда па прогулянку!
Я нічого не сказав у відповідь і, не зводячи очей з цих підступних вод, став за допомогою одного з матросів надягати важке водолазне спорядження. Капітан Немо й обоє моїх товаришів теж одягалися. Ніхто з команди "Наутилуса" не повинен був супроводжувати пас у цій незвичайній екскурсії.
Незабаром ми були запаковані по самісіньку шию в гумовий одяг, і на спину нам почепили резервуари зі стисненим повітрям. Що ж до апаратів Румкорфа, то їх не було. Перш ніж надягти па голову водолазний шолом, я нагадав про них капітану.
— Ці апарати нам пе потрібні, — відповів капітан. — Ми не станемо опускатися на велику глибину, а мілководдя достатньо освітлюється сонцем. На додачу було б нерозсудливо запалювати електричні ліхтарі в цих водах. Світло ліхтаря може привернути увагу небезпечних хижаків, що живуть у тутешніх морях.