Серед риб, зляканих приходом "Наутилуса", назву: пінагора завдовжки в один метр, з чорнуватою спиною і жовтим черевом, що дає своїм одноплемінникам поганий приклад подружньої вірності; потім великі хюпернаки, рід смарагдових мурен, чудові на смак; великоокі карраки з головою, схожою на собачу; живородні блениїди, схожі на змій; колбневі бульроти, або чорні піскарі, величиною в двадцять сантиметрів; довгохвості макруруси зі сріблястим полиском, швидкохідні риби, що запливають далеко з північних морів.
У сіті потрапила одна риба, зухвала, смілива, дуже м'язиста, озброєна колючками на голові і шипами на плавцях, справжній скорпіон довжиною в два-три метри, заклятий ворог блениїд, тріскових і лососевих, — це бичок північних морів, з пухирчастим тілом бурого кольору і з червоними плавцями. Матроси з "Наутилуса" не без труда заволоділи цією істотою, що завдяки особливим зябровим кришкам охороняє свої дихальні органи від засушливої дії повітря, і може якийсь час жити поза водою.
Заношу ще для пам'яті — боскіени, маленькі рибки, що подовгу супроводжують кораблі в північних морях; оксиринхи, типові для північної частини Атлантичного океану. Переходжу до тріскових риб, головним чином до тріски, що мені удалося піймати в цих обітованих водах на щедрій Ньюфаундлендській мілині.
Можна сказати, що цей вид тріски тут, на схилах морського дна, — риба гірська, бо Ньюфаундленд не що інше, як підводна гора. Коли "Наутилус" прокладав собі дорогу крізь густі фаланги цих риб, Консель не утримався від зауваження:
— Так це і є тріска! А я думав, що тріска така ж пласка, як лиманди і камбала-сіль.
— Наївний! — вигукнув я. — Тріска буває пласкою тільки в рибному магазині, де вона лежить випотрошена і розпластана. Але [359] у воді, жива, вона такої ж веретеноподібної форми, як султанка, і своєю формою добре пристосована для тривалого плавання.
— Охоче вірю, — відповів Копсель. — їх ціла зграя! Вони кишать, як мурашник.
— Еге, друже мій, їх було б набагато більше, якби не їхні вороги. Чи знаєш ти, скільки ікринок відкладає тільки одна самка?
— Ну, гадаю, десь так тисяч п'ятсот, — сказав Коисель.
— Одинадцять мільйонів, мій друже!
— Одинадцять мільйонів! Оце вже я не можу повірити, хіба що порахую сам.
— Порахуй, Конселю. Але повір мені на слово, так буде скоріше. Французи, англійці, американці, норвежці, дапчани ловлять тріску тисячами, споживають її в кількості неймовірному і невдовзі винищили б її у всіх морях, якби не її плодючість. Тільки в одній Америці й Англії п'ять тисяч кораблів і сімдесят п'ять тисяч їхнього екіпажу зайняті ловлею тріски. У середньому кожен корабель добуває сорок тисяч риб, а загалом — двадцять п'ять-мільйонів риб. Стільки ж добувається й коло берегів Норвегії.
— Добре, покладаюся на пана професора, а сам рахувати не буду, — усміхнувся Консель.
— Що?
— Одинадцять мільйонів ікринок, але дозволю собі одне зауваження.
— Яке?
— Якби з усіх ікринок виходили мальки, то для прогодування Англії, Америки і Норвегії досить було б чотирьох самок тріски.
Поки ми пливли коло дна Ньюфаундлендської мілини, я добре розглянув довгі снасті для лову тріски, на кожній снасті-'двісті гачків, а кожний рибальський човен ставить такі снасті дюжинами. Снасть опускається всередину за допомогою маленького якірця, а верхній кінець її утримується на поверхні волосінню, прикріпленою до коркового поплавця. "Наутилусу" доводилося дуже вміло маневрувати в цій підводній мережі зі снастей.
Утім, "Наутилус" недовго пробув у цих часто відвідуваних прибережних водах. Він піднявся до сорок другого градуса північної широти. Це — широта Сен-Жана па Ньюфаундленді і Хертс-Контента, де знаходиться інший кінець трансатлантичного кабеля.
Замість того щоб продовжувати свій шлях па північ, "Наутилус" попрямував на схід, начебто збирався йти уздовж телеграфного плато, на якому лежить цей кабель і де рельєф дна завдяки кількаразовому зондуванню визначений з більшою точністю. [360]
Сімнадцятого травня миль за п'ятсот від Хертс-Контента, на глибині двох тисяч восьмисот метрів, я побачив на ґрунті кабель. Копсель прийняв його за гігантську морську змію і, дотримуючись свого методу, збирався її класифікувати. Але я викрив його помилку і, щоб винагородити його за прикрість, докладно розповів йому історію про прокладення кабелю.
Перший кабель був прокладений протягом 1857 і 1858 років; але після передачі близько чотирьохсот телеграм кабель перестав діяти. У 1863 році інженери сконструювали новий кабель, довжиною три тисячі чотириста кілометрів і вагою чотири тисячі п'ятсот тонн, завантажений на корабель "Грет-Істерн". Цей захід теж провалився.
Двадцять п'ятого травня "Наутилус" занурився на три тисячі вісімсот тридцять метрів і виявився саме в тім місці, де кабель порвався і розорив підприємців. Це відбулося в шестистах тридцяти восьми милях від Ірландії. О другій годині дня там помітили, що сполучення з Європою раптом припинилося. Електрики вирішили спочатку розрізати кабель, а вже потім виловити його; до одинадцятої вечора вони витягли ушкоджену частину кабелю, зробили нове з'єднання і зростили його з основним кабелем, після цього кабель знову занурили в море. Але кілька днів потому кабель знову порвався десь в океані, а дістати його з глибини Атлантичного океану було неможливо.
Однак американці не втратили цілковитого самовладання.
Сміливий Кірус Фільд, головний засновник підприємства, що ризикував утратити весь капітал, запропонував нову передплату. Вона негайно була покрита. Виготовили новий кабель, створивши для нього кращі умови. Пучок провідників у гумовій ізоляційній оболонці покрили запобіжним текстильним покриттям і уклали в металеву арматуру. 13 липня 1866 року "Грет-Істерн" знову вийшов у море.
Прокладка кабелю йшла благополучно. Однак справа не обійшлася без прикрощів. Розмотуючи кабель, електрики кілька разів знаходили в кабелі недавно забиті цвяхи, очевидно з метою пошкодити його серцевину. Капітан Андерсон зібрав інженерів і офіцерів корабля для обговорення цього шкідництва. Збори вивісили об'яву: якщо кого-иебудь на кораблі застануть за цією справою, то винний —буде кинутий за борт без усякого суду. Відтоді шкідницькі спроби припинилися.